Довідкова інформація

Таблиця 1

Класифікаційна схема орієнтування у світі професій і спеціальностей (за є.О. Климовим)

Ознака класифікації спеціальностей	Ступінь класифікації	Характеристика спеціальностей
Предмет праці	Тип	«людина-природа» «людина-техніка» «людина-людина» «людина-знакова система» «людина-художній образ»
Цілі праці	Клас	–     гностичні (розпізнавання, розрізнення, оцінка, перевірка) –     перетворювальні (обробка, впорядкування, організація, вплив, переміщення, обслуговування) –     пошукові (знаходження, відкриття, творення нового)
Знаряддя праці	Відділ	–     ручна праця –     оператори механізмів із з ручним управлінням –     оператори автоматизованих систем –     праця з використанням власних функціональних засобів (актор, вчитель, акробат)
Умови праці	Група	–     із підвищеними вимогами до відповідальності людини –     з незвичайними умовами або мікрокліматом –     із побутовим типом мікроклімату –     з умовами праці на «відкритому повітрі»

 

Теми для написання рефератів

1. 1.    Діяльнісний підхід до розуміння психіки людини.

2. 2.    Структура діяльності. Компоненти дії.

3. 3.    Психологічна характеристика умінь і навичок.

4. 4.    Види професійної діяльності та їх порівняльна характеристика.

5. 5.    Мотив в структурі учбової діяльності.

6. 6.    Психологічний аналіз комерційної діяльності.

7. 7.    Роль психології в оптимізації професійної діяльності.

 

Термінологічний словник

Вправляння – багаторазове виконання певних дій чи видів діяльності з метою їх освоєння, яке ґрунтується на розумінні й супроводжується свідомим контролем і коригуванням. У педагогіці – метод виховання, що полягає у поступовому створенні умов, у яких вихованець виконує певні дії з метою вироблення і закріплення позитивних форм поведінки.

Вчинок – дія, виконуючи яку людина усвідомлює її значення для інших людей, тобто її соціальний зміст.

Гальмування позамежне (охоронне) – гальмування окремих ділянок кори головного мозку, яке виникає при перенапруженні відповідних нервових клітин. Гальмування проактивне (лат. – раніше і – діяльний) – вплив передньої діяльності на утворення тимча­сових нервових зв’язків у наступній діяльності, який проявляється у зниженні ефективності запам’ятовування або послабленні раніше утворених тимчасових нервових зв’язків, що призводить до забування. Гальмування ретроактивне (лат. – назад і – діяльний – негативний вплив наступної діяльності на зв’язки, що утворилися раніше.

Гра – активність індивіда спрямована на умовне моделювання тієї або іншої розгор­нутої діяльності. Виникнення гри в процесі еволюції тваринного світу обумовлено усклад­ненням видової життєдіяльності і необхідністю засвоєння досвіду видового співтовариства молодими тваринами. Вперше німецький вчений К.Гросс відзначив, що гра і тварин, і дітей має функцію вправляння. У індивідуальному розвитку дитини гра стає головною діяльністю в дошкільному віці, саме в зв’язку з її розвитком відбуваються найбільш важливі зміни в психіці дитини і відбувається підготування до переходу на новий щабель розвитку.

Дія – основний елемент у структурі діяльності. Суб’єкта спонукає до дії певний мотив (або сукупність мотивів). Кожна дія спрямована на досягнення певної мети суб’єкта. Предмет дії – може бути не лише матеріальним, а й ідеальним, зокрема в пізнавальних або в комуні­кативних діях, орієнтованих на передавання інформації іншому суб’єктові, як-от: написати на дошці формулу, переставити стілець, перейти в іншу аудиторію, закріпити деталь у токарному верстаті і т.д.

Діяльність – активна взаємодія людини з навколишнім світом, у ході який вона цілеспрямовано впливає на об’єкти і за рахунок цього задовольняє свої потреби. Якщо для тварин характерно те, що вони спроможні орієнтуватися тільки на зовнішні, безпосередньо сприймані аспекти навколишнього, то для людської діяльності, у силу розвитку колективної праці, характерно, що вона може ґрунтуватися на символічних формах уявлення предметних взаємовідносин. У структурі діяльності виділяють: мотиви, що спонукають суб’єкта до діяльності, цілі як прогнозовані результати цієї діяльності; дії та операції, за допомогою яких діяльність реалізується.

Екстеріоризація (від лат. exterior – зовнішній) – перехід внутріш­ніх актів у зовнішній план, у конкретні зовнішні реакції, в дії людини.

Звичка – дія або елемент поведінки, виконання якої стало потре­бою. Неможливість здійснювати звичні дії викликає незадоволення, негативні емоції.

Знання – це сукупність засвоєних людиною відомостей, понять і уявлень про предмети і явища об’єктивної дійсності.

Інтеріоризація (від лат. interior – внутрішній) – процес перетво­рення зовнішніх, реальних дій з предметами на внутрішні, ідеальні.

Інтерференція навичок (лат. – перебування поміж, знищення і – той, хто несе, приносить) – негативний вплив наявної навички на формування нової.

Мотив – предмет діяльності, те заради чого людина діє. Діяльність полімотивована, тому важливо виявити домінуючий мотив.

Навички – це засвоєні автоматизовані рухові, сенсорні і розумові дії, які виконуються точно, легко і швидко при незначній напрузі свідомості й забезпечують ефективність діяльності людини.

Навчання – це особлива колективна соціальна діяльність по організації засвоєння молодим поколінням накопиченого суспільством досвіду, утіленого відповідно до соціаль­ного замовлення в змісті освіти. Ця діяльність має два внутрішньо пов’язані моменти – викладання та учіння. Викладання – цілеспрямований вид діяльності, здійснюваний педагогом, організатором педагогічного процесу. Учіння – цілеспрямоване засвоєння знань, умінь, навичок, соціального досвіду з метою наступного використання їх у практичному житті. Учіння є однією зі складових педагогічного процесу, що охоплює діяльність учня (студента) під керівництвом учителя (викладача). Зміст учіння зумовлюється потребами суспільства, станом розвитку науки, навчальними програмами, підручниками і посібниками, а методи і форми – специфікою матеріалу, індивідуальними особливос­тями учня та вчителя тощо. Конкретно учіння виступає у формі інтелектуальних дій учня наприклад, читання літератури, слухання й засвоєння того, що викладає вчитель, власних спостережень та експерименту, розв’язання різних навчальних задач тощо, а також у формі фізичних дій (уроки праці, робота у майстернях, на пришкільній ділянці, посильна праця у промисловості чи сільському господарстві).

Операція (від лат. operatic – дія) – елемент функціонування активної системи, елемент діяльності; сукупність дій, спрямованих на розв’язання завдання. Наприклад, щоб переставити стілець, треба: підняти його, перейти з ним в інше місце, опустити. Операція – спосіб виконання дії, характеризує технічний бік діяльності. Залежить від можливостей суб’єкта та умов, у яких знаходиться мета. Одна і та ж дія, наприклад, множення, може виконуватися у стовпчик, письмово або усно, тобто різними способами або операціями. Рівень операції – це рівень автоматизованих дій, за допомогою яких вирішується задача – ціль, яка дана у певних конкретних умовах.

Переконання – система мотивів, що спонукають особистість діяти відповідно до своїх поглядів, принципів, світогляду.

Праця – цілеспрямована діяльність людини на перетворення і освоєння навколишнього світу з метою задоволення потреб, унаслідок якої створюються матеріальні й духовні цінності, формується сама людина.

Праця творча – це створення нового, яке суттєво відрізняється від уже відомого або є таким, якого ще не існувало взагалі. У даному випадку «підключено» найскладніші механізми мислення та уяви. Прикладами творчої праці може бути праця винахідників, учених, художників, педагогів, письменників, артистів, архітекторів, раціо­налізаторів тощо

Праця продуктивна як у психологічному плані, так і за результатами діяльності передбачає під час відтворення вже відомого внесення елементів новизни, тобто вищий ступінь мислення та якісніший результат. Наприклад, під час продуктивної праці замість серійного стандартного столу з прямими ніжками зробили стіл із фігурними ніжками. Переписуючи текст, виправляти граматичні помилки і вдаліше компонувати деякі речення.

Праця репродуктивна – не створюється нічого нового, а відтво­рюється у кількісному вимірі вже відоме. Наприклад, робота на конвеєрі, копання канави, переписування декілька разів того самого тексту і т.д.

Потреба – необхідність у чомусь. Їх розрізняють як реальні та ілюзорні.

Установка – неусвідомлювана готовність особистості до діяльності, за допомогою якої може бути задоволена потреба.

Ціль (мета) – ідеальне уявлення результату, що його належить досягти завдяки діяльності. Ціль одночасно є: наперед визначеним ідеалом; внутрішнім спонукальним мотивом діяльності; здобутим результатом на кінцевому відрізку діяльності.