Етапи продуктивного варіанту навчання

1.   Сприйняття, або самостійне формулювання умов задачі. 2.   Аналіз умов задачі. 3.   Відтворення (або поповнення) необхідних для рішення знань. 4.   Прогнозування процесу і результатів, формулювання гіпотези. 5.   Упорядкування плану (проекту, програми) рішення	Орієнту­вальний етап
6.   Спроби рішення задачі на основі відомих засобів. 7.   Переконструювання плану рішення, побудування нового засобу	Виконавчий етап
8.   Рішення задачі новими засобами. 9.   Перевірка рішення. 10.     Введення отриманого знання (засобу) у наявну в студента систему. 11.     Вихід на нові проблеми	Контрольно-систематизую­чий етап

Будь-яка пізнавальна задача суперечлива за своєю природою. Вона синтезує досягнуте і націлює на оволодіння ще непізнаного, на формування нових підходів і прийомів. Рішення й подолання цього протиріччя між досягнутим і непізнаним викликає інтерес та праг­нення до діяльності, до активності й є рушійною силою навчального процесу. Вирішується, вичерпується задача, створюються нові умови і відношення – виникає нова навчальна ситуація [19, с. 43–45].

Принципи навчання – це основні положення, що визначають систему вимог до змісту, організації і методики навчання.

•       Принцип свідомості, активності і самостійності навчання вимагає: усвідомлення тими, яких навчають, відповідальності за цілі і задачі заняття, його практичне значення; стимулювання пізнавальної активності за допомогою ефективних методів, прийомів, технічних і інших засобів наочності, сучасних методик, прийомів навчання; сприяння проявам ініціативи, творчості в процесі вивчення навчального матеріалу і застосування його на практиці.

•       Принцип систематичності, послідовності і комплексності навчання потребує: давати чітку систему знань з навчальної дисцип­ліни; зв’язувати нову інформацію з вже засвоєною; забезпечувати сис­тематичний і діючий контроль за організацією і результатами процесу навчання; здійснювати чітке планування навчальних занять; дотри­муватись логічного зв’язку у розташуванні навчального матеріалу.

•       Принцип науковості і доступності навчання орієнтує на: постійне урахування розумових і фізичних можливостей учнів; доступність для них навчального матеріалу, темпу його викладання; вивчення навчального матеріалу поступово, переходячи від простого до складного, дохідливе розкриття складних питань. Змістом навчання повинно бути ознайомлення учнів та студентів з об’єктивними науковими фактами та теоріями.

•       Принцип міцності оволодіння знаннями, навичками й уміннями потребує: усвідом­лення учнями та студентами значення навчального матеріалу для їхньої практичної діяльності; вироблення установки на міцне і тривале запам’ятовування навчального матеріалу і, насам­перед, його основних положень; систематично організованого повто­рення раніше вивченого навчального матеріалу; застосування вивче­ного навчального матеріалу в практичній діяльності; стимулювання самостійної роботи; ведення систематичного контролю за засвоєнням навчального матеріалу.

•       Принцип групового і індивідуального підходу в навчанні потре­бує: навчання дітей злагодженим спільним діям; формування в групі навчання позитивного психологічного клімату (гарного настрою, дружніх стосунків, позитивних традицій); урахування індивідуальних особливостей людини.

•       Принцип наочності навчання орієнтує на те, що наочність повинна відповідати цілі й змісту занять, бути зрозумілою і доступ­ною, відповідати вимогам педагогічної психології, застосовуватися творчо і методично правильно. Я.А. Коменський сформулював це «золоте правило» дидактики таким чином: «Усе, наскільки можливо, уявляти почуттям...». Наочність як принцип навчання ґрунтується на показуванні конкретних предметів, явищ, процесів, або їх образних відтворень та моделей.

Зверніть увагу на те, що дидактика покликана допомогти педаго­гові знайти відповіді на чотири питання: кого вчити, для чого вчити, чому вчити, як вчити? Запитання, безсумнівно, складні, на які не можна дати однозначних відповідей. Особливо важке питання «Як вчити?», тому що не можна дати готового рецепта, знайти узагаль­неного алгоритму через гнучкість і рухливість навчального процесу в цілому та окремих його елементів, неповторності й індивідуальності двох найважливіших складових навчання – педагога і учня.

Але водночас дидактика пропонує розуміння суті і закономір­ностей навчання, принципів і підходів, систему методів і засобів реалізації поставленої задачі.

Одна з найважливіших проблем дидактики – проблема методів навчання – залишається актуальною як у теоретичному, так і, безпо­середньо, практичному плані. У залежності від її рішення знаходяться сам навчальний процес, діяльність викладача і студентів, учнів, а отже, і результат навчання в цілому.

І.Я. Лернер і М.Н. Скаткін запропонували виділити п’ять методів навчання, причому у кожному наступному ступінь активності і самостійності в діяльності учнів зростає.

1. Пояснювально-ілюстративний метод. Учні одержують знання на лекції, із нав­чальної або методичної літератури, через екранний посібник у «готовому» вигляді. Сприймаючи факти, оцінки, висновки, вони залишаються в рамках репродуктивного мислення. У школі та вузі даний метод знаходить досить широке застосування для передачі великого масиву інформації. Головний недолік методу у тому, що творче, самостійне мислення не розвивається, а мотивація до навчання знижується.

2. Репродуктивний метод. До нього відносять застосування вивченого на основі зразка або правила. Діяльність тих, яких навчають, має алгоритмічний характер, тобто виконується за інструкціями, вказівками, правилами в аналогічних із зразком ситуаціях.

3. Метод проблемного викладу. Використовуючи найрізноманіт­ніші джерела і засоби, педагог, перед тим, як викладати матеріал, ставить проблему, формулює пізнавальну задачу, а потім, розкри­ваючи систему доказів, порівнюючи точки зору, різноманітні підходи, показує засіб рішення поставленої задачі. Студенти ніби то стають свідками і співучасниками наукового пошуку. І в минулому, і в сьогоденні такий підхід широко використовується.

4. Частково-пошуковий, або евристичний метод. Полягає в орга­нізації активного пошуку рішення висунутих у навчанні пізнавальних задач. Процес мислення набуває про­дуктивни характер, але при цьому поетапно направляється і контролюється педагогом або самими учнями на основі роботи над програмами (у тому числі і комп’ютерними) і навчаль­ними посібниками. Такий метод, однією з різновидів якого є евристична бесіда – перевірений засіб активізації мислення, збудження інтересу до пізнання на семінарах і колоквіумах.

5. Дослідницький метод. Після аналізу матеріалу, постановки проб­лем і задач і стисло­го усного або письмового інструктажу ті, яких навчають, самостійно вивчають літературу, джерела, ведуть спостере­ження і виконують інші дії пошукового характеру. Ініціатива, самостійність, творчий пошук виявляються в дослідницькій діяльності найбільш повно.