Якщо ці якості сформовані, то молода людина має необхідну психологічну базу для самовизначення - центрального новоутворення раннього юнацького віку, основою якого є потреба зайняти внутрішню позицію дорослого, усвідомити себе членом суспільства, визначитися, тобто зрозуміти себе, свої можливості своє місце і призначення у житті (ЛХБожович, Л.С.Славіна). Провідною на цьому етапі стає навчально-професійна діяльність.

Зазначимо, що перехідний, маргшальгаш характер соціального становища і статусу ранньої юності визначає і характерні, психічні особливості юнацтва. Актуальними залишаються успадковані від підліткового віку проблеми: захист права на автономію, власне вікова специфіка та ін. З іншого боку, самовизначення: потребує не стільки автономії від світу дорослих, скільки визначення в ньому свого місця, орієнтації у ньому (І.С.Кон). Останнє вимагає диференціації розумових здібностей та інтересів, розвитку інтегральних механізмів самосвідомості, вироблення, світогляду, життєвої позиції тощо.

Самовизначення на цьому етапі ще не є завершеним, остаточнії:

оскільки воно не пройшло перевірки життям. Тому до юності відносять і вікову

групу від 18 до 23-25 років, яку умовно називають „початком дорослості"

(І.С.Кон). На цьому етапі людина вже цілком доросла як у біологічному, так і в

соціальному плані. Вона - передусім суб'єкт трудової діяльності (освіта на

цьому етапі вже не загальна, а професійна, і її можна розглядати як особливий

різновид пращ). Соціально-психологічні властивості у цьому випадку

детермінуються не стільки віком, скільки соціально-професійним статусом людини.

2. Взаємини з дорослими та однолітками.

Старшокласник і дорослі.

Одна з центральних проблем підліткового віку - перебудова взаємин < - дорослими - залишається актуальною і в період ранньої юності"

Старшокласники прагнуть звільнитися від контролю та надмірної опіки ЗІ сторони батьків і вчителів, а також від установлених ними норм і порядків Розрізняють домагання автономії у сфері .поведінки (потреба і право самостійно вирішувати особисті проблеми), емоційної автономії (потреба і право мати власні, самостійно обрані уподобання) та нормативної автономії (потреба й право на власні норми й цінності) (І.С.Кон).

Найлегше досягти незалежності у поведінці, зрозуміло, в певних рамках передусім у сфері дозвілля. Юнаки та дівчата дедалі частіше проводять вільний час поза, домівкою й. школою, віддаючи перевагу одноліткам як партнерам по спільному дозвіллю.

Батьки, як правило, хворобливо реагують на емоційне відчуження з боку своїх дітей, скаржаться на їх черствість та байдужість. Проте це тимчасо, явище, емоційний контакт із батьками відновлюється після завершень 1 кризового періоду на новому рівні, якщо, звичайно, нетактовність" і

безцеремонність старших не закриють для них внутрішній СВІТ молодої людини надовго, а то й назавжди.

Юнаки та дівчата ревниво захищають своє право на власні переконання, моральні установки та цінності, тому нерідко займають підкреслено максималістські позиції, висловлюють діаметрально протилежні точки зору з того чи іншого питання. Однак за цією зовнішньою стороною можна простежити їх істотну залежність у серйозних проблемах (вибір професії, політичних поглядів, світогляду тощо) від дорослих, особливо від батьків. Інша річ, коли йдеться про моду, смаки, способи проведення дозвілля та ін.

Стосунки з дорослими зберігають певну дистанцію. Зміст такого спілкування особистісно важливий для юнаків та дівчат, однак зазвичай не характеризується інтимністю. У спілкуванні з дорослими старшокласниками не прагнуть до глибоко саморозкриття, відчуття реальної психологічної близькості. Думки і цінності, що обговорюються з дорослими, потім фільтруються й перевіряються у спілкуванні з однолітками.

Значно складнішими і диференційованішими стають взаємини старшокласників з учителями.

Товариство однолітків.

У період ранньої юності продовжується процес переорієнтації спілкування з дорослих на ровесників. В його основі лежить суперечлива взаємодія двох потреб - у відособленні та в належності до певної групи Якщо перша реалізується передусім через прагнення до емансипації від дорослих, то друга - у взаєминах з однолітками.

Загострені відчуття самотності та власної непотрібності зумовлені віковими суперечностями становлення особистості, викликають у молодих людей нестримне прагнення до об'єднання й спілкування з однолітками у товаристві яких вони сподіваються знайти таке необхідне емоційне тепло розуміння, визнання власної значимості тощо.

Характерними для таких компаній є дуже високий рівень конформізму

захист своєї незалежності від старших поєднується з украй некритичним

ставленням до уявлень і цінностей власної групи та її лідерів, індивідуальній

утверджують через однаковість (у рамках своєї групи, спільному протистоянні комусь іншому).

Надзвичайно важливою є потреба не просто входити до складу групи а

оути приинятим однолітками, відчувати свою необхідність, мати у групі певний

авторитет. Низький статус у групі, як правило, корелює з високим рівнем особистісної тривожності.

Юнацькому спілкуванню притаманні дві протилежні тенденції' розширення його сфери та зростаюча індивідуалізація (І.С Кон В О Лосенков)'

^ПРТГ' ^{У Зб,льшенні час}>' спілкування з ровесниками

поз⁴ 2Т ^0Уь^Ш' ^{Г0ДИН у ВИХ1ДНІ Та СВЯТК0Ш} невпинному

розширенні географи та соціального простору такого спілкування, постійному

пошукові та готовності до міжособистісних контактів.

Щодо індивідуалізації стосунків, то насамперед вкажемо на чітке розмежування характеру взаємин із різними людьми, високу вибірковість і максималістську вимогливість до друзів.

Різко посилюється потреба в індивідуальній інтимній дружбі. Помітно активізуються між статеві взаємини: розширюється сфера дружніх стосунків, розвивається нагальна потреба в коханні, з'являються серйозні захоплення, багато хто розпочинає статеве життя. Ось деякі результати опитування учнів 7­11 класів середніх шкіл і училищ Москви і Санкт-Петербурга, проведеного \ 1992-93 роках. Наявність сексуального досвіду (статевий акт) визнали 15 % дівчат і 22 % юнаків. Майже половина з них (34 % дівчат і 57 % юнаків) здійснили перший статевий акт у віці менше 15 років, а 5 % дівчат і 20 % юнаків - у 12 років і ще молодшому віці. Серед тих, хто не досягнув 14 років, сексуальний досвід мали 2 %, серед 14-\ 5-річних - 13 %, серед 16-17 -річних - 36 % опитаних.

І.С.Кон, узагальнюючи дані зарубіжних дослідників, визначає як найбільш загальну тенденцію сексуального життя другої половини XX ст. зниження віку сексуального дебюту і зменшення різниці в цьому відношенні між чоловіками і жінками.

У 1950-х роках у всіх західноєвропейських країнах середній вік початку сексуального життя у жінок (покоління 30-х) був як мінімум на два роки вищим, ніж у 1990-х (покоління народжених у 1.972-73 роках). Часто ця різниця була значно більшою.

У Швеції відсоток жінок, які розпочали сексуальне життя у 13 років і раніше, 3.1967 по 1996 збільшився у 6 разів (з 1 до 6 %), а в чоловіків - у 2.5 рази (з 2 % до 5 %). Частка тих, хто зробив це між 14 і 15 роками, виросла у жінок з 7 % до 32 %, а у чоловіків - з 17 % до 29 %. У середньому медіанний вік сексуального дебюту у шведських жінок знизився на 2 7 років а в чоловіків - на 1,2 року. У груш 18-24-річних респондентів у 1996 році він склав 16,4 років для жінок і 16,9 років для чоловіків.

В Англії (1991) середній вік сексуального дебюту за останні 40 років знизився в жінок з 21 року до 17,3, а в чоловіків-з 20 років до 17.

У Фінляндії (1992) відповідні цифри складають 17,9 і 18.1 років, у

Норвегії (1992) - 17,5 і 19,2 років (при опитуванні молодших респондентів ці

цифри нижчі: середній вік сексуального дебюту складає 17,3 у жінок і 18 років

у чоловіків), у Франції (1992) - 18,1 і 17 років, у Бельгії (1993) - 18 і 17 4 років

у Данії (1989) 16,7 і 17,4 років, у Португалії (1991) - 19 і 16.2, у Швеції (1992) -■ 18,4 і 18,2.

Характер чоловічої сексуальної поведінки за останні півстоліття змінився значно менше, ніж характер жіночої. У південно європейський країнах чоловіки завжди починали статеве життя порівняно рано і вік сексуального дебюту тут залишився практично незмінним (у Португалії він знизився з 16 4 року в 1950-х до 16,2 на початку 1990-х років). В інших країнах (Бельгія Німеччина і Нідерланди) вік чоловічого сексуального дебюту знизився за цей час у середньому на два роки (з 20 років і більше до 18 років "і менше) Іншими

словами, різниця між поведінкою чоловіків і жінок зменшується скрізь, але різною мірою: в одних країнах цей процес розпочався раніше, в інших - пізніше.

У 1970-роках у тих країнах, де зниження віку сексуального дебюту розпочався ще у минулому десятиріч, ця тенденція продовжувалася, а там, де її раніше не було (Бельгія і Швейцарія), вона з'явилася. У 1980-х роках вік сексуального дебюту в більшості західноєвропейських країн (за винятком Данії і, меншою мірою, Нідерландів) стабілізувався й перестав знижуватися.

Оскільки стабілізація віку сексуального дебюту розпочалася ще до

епідемії СНІДу, то правомірно зазначити, що зумовлена вона не страхом, а

іншими, значно тоншими соціально-психологічними причинами: відновленням

романтичних цінностей вірності та кохання, які так войовничо заперечували^

юними анархістами 1960-х років, важливим значенням психологічної

інтимності у стосунках, зростанням сексуальної вибірковості молоді,

прийняттям молодіжною субкультурою факту індивідуальних відмінностей тощо.

Юнацькі мрії про кохання відображають насамперед потребу в емоційному теплі, душевній близькості, розумінні. Як правило вони не співпадають (особливо в юнаків) із чуттєвістю, зумовленою' статевим дозріванням. Як пише І.С.Кон, юнак не любить жінку, до якої відчуває хіть і не відчуває потягу до жінки, яку він кохає. Закохуючись, юнаки досить вірно називають почуття, що виникає, дружбою; водночас вони відчувають ситьний позоавлении тонкого психологічного змісту, еротизм як вираження біологічної сексуальної потреби. Юнаки часто перебільшують фізичні аспекти сексуальності, а деякі намагаються відсторонитися від них. У таких випадки зазвичаи психологічним захистом слугує аскетизм чи інтелектуалізм Замість того, щоб навчитися контролювати прояви своєї чуттєвості, ~вони прагнуть цілком відмовитися від них: аскети - тому, що' чуттєвість брудна"" а інтелектуали - тому, що вона „нецікава". " '

Старшокласники, як і підлітки, іноді схильні наслідувати один одного і

^С=^ДГГе^В °^ЧаХ °^{ДН0ШТКІВ За Д}"^Ю -ни™Г

„перемог . Не лише у середніх, а й у старших класах легкі закоханості

шГГичоТ^ДШгї: " ^{ТШЬКИ 3}'^{ЯВЛЯЄТЬСЯ} °^ДНа ^ відразу закохуються всі ІНШІ. Причому оагато хто захоплюється однією і тією ж найпопулярнішою в класі дівчиною (юнаком). ^{у р}