4. Формування особистості в період ранньої юності,

Емоційно-вольова сфера.

У порівнянні з підлітками зростає рівень свідомого самоконтролю, хоча саме в цьому віці найчастіше скаржаться на слабкість волі, залежність від зовнішніх впливів і такі характерні риси як примхливість, ненадійність, схильність легко і безпідставно ображатися тощо.

В цьому віці особливо гостро проявляються окремі властивості

характеру, інколи доходячи до рівня акцентуацію які, не будучи самі по собі

патологіями , збільшують імовірність психічних травм "та провокують

відхилення у поведінці. Приміром, загострення такої типової для юнацтва риси

як гіпертимнїсть (підвищена активність та надмірна збудженість) нерідко

спричиняє нерозбірливість молодих людей у знайомствах, схильність до

непродуманих, авантюрних вчинків, а типологічно зумовлена замкнутість може

перерости у хворобливу самоізоляцію або й почуття власної неповноцінності

тощо. Взагалі, вік від 14 до 18 років є критичним періодом для психопатій (О. Є Личко).

Загалом варто наголосити, що емоційні труднощі та негаразди не є типовими для юнацького віку, імовірніше, тут спостерігається деяка загальна закономірність, а саме: підвищення рівня організації і саморегуляції організм призводить до збільшення емоційної чутливості, але паралельно зростають і

можливості психічного захисту (І.С.Кон).

Загальне емоційне самопочуття вирівнюється. Афективні вибухи характерні для підлітків через їх постійну збудженість, зустрічаються рідше" Емоційне життя стає багатшим за змістом і диференцшовашшим за відтінками почуттів. Інтенсивно розвивається відкритість до емоційних впливів здатність до співпереживань (емпатія), емоційна чутливість.

Розвиток самосвідомості.

„ ^{у ПЄрі}°^{д ранньої ЮН0СТ!} принципово змінюється ставлення до власної осооистосп. Якщо для підліткового віку характерним є бурхливий розвиток самосвідомості, то тепер йдеться вже про формування нової якості- усвідомлення сеое як неповторної особистості, із" власними думками' переживаннями, почуттями, поглядами й оцінками.

На думку В.Штерна, вирішальну роль у формуванні особистості відіграє те, яку цінність людина вважає найвищою, визначальною. Саме цінності зумовлюють тип людської особистості. В.Штерн описав шість таких типів: теоретичний - особистість, усі прагнення якої спрямовані на об'єктивне пізнання дійсності; естетичний - особистість, для якої об'єктивне пізнання байдуже, вона прагне зрозуміти одиничний випадок і „вичерпати його без залишку з усіма його індивідуальними особливостями"; економічний - життям людини керує ідея користі, прагнення „найменшими зусиллями досягти найбільшого результату"; соціальний - „сенс життя - любов, спілкування і життя для інших людей"; політичний - для особистості характерне прагнення до влади, панування, впливу на інших; релігійний - особистість співвідноситись „усіляке одиничне явище із загальним сенсом життя і світом".

Визначаючи кожен із цих типів. В.Штерн аж ніяк не вважає, що в житгі особистості є лише одна спрямованість цінностей. „Навпаки. - пише він. - усі спрямованості цінностей закладені в кожній індивідуальності... Але якась одна з них набуває приоритетного значення і, в основному, визначає життя".

Високий рівень розвитку самосвідомості породжує інтерес до власної особистості, до форм її організації і саморегулювання.

Основний психологічний здобуток юності - власний внутрішній світ Зовнішній, фізичний світ тепер є лише однією з можливостей суб'єктивного досвіду, центром якого є власна особистість, власне ..Я".

Сам процес пізнання навколишнього світу має свою специфіку в різ

вікові періоди. Підліток відштовхується у пізнані дійсності багато в чому від

сеое , від своїх переживань. Старшокласник, навпаки, пізнаючи навколишнє

повертається до себе і ставить світоглядні питання: „А що Я значу в цьому

світі. , „Яке місце Я займаю в ньому?", „Які мої можливості?" Який Я?" Він

шукає чіткі однозначні відповіді, у своїх поглядах категоричний недостатньо гнучкии - недарма кажуть про юнацький максималізм недостатньо

Варто мати на увазі, що світоглядні проблеми не вирішуються паз і

назавжди. Наступи, кризи, труднощі, життєві колізії приведуть до перегляду

юнацьких позицій. Доросла людина буде повертатися до цих . вічний проблем

відмовляючись від своїх колишніх рішень або ж утверджуючись у них знову' але вже на іншому, вищому рівні. " ^иву,

НесполтяГ" ^{В,ДКРИ1ТЯ ВЛаСН}°^Г° ^СК*^{аДНИЙ 1 вн}УФ™ньо суперечливі _т^В_п^{ИЯВЛЯЄТЬСЯ}' ^Щ0 ^ну^ішнє" „Я" не співпадає з „зовнішньою

нед™ГГГ ^{аКТуШ1ЬНОЮ} проблема самоконтролю. Невизначеність недостатня диференційованість, розмитість „Я" в цьому віці зумовлюють

Відчуття стурбованості та внутрішньої порожнечі, яку слід чимось заповнити

ІДО у свою чергу, породжує посилення потреби у спілкуванні Водночас зростає

вибірковість спілкування та потреба у відособленні від інших' ^Р

поняттям^ЯВМи^НЯГпбп,° ^{СЄбЄ СП1ВВ1ДН0СЙТЬСЯ} о певним збірним

поняттям „Ми (оораз типового представника свого віку і статі), але ніколи з

ним повністю не співпадає. Образ власного „Я" як правило,

диференційованіший, і включає в себе інші нормативні якості V порівнянні з образом „Ми".

Наприклад, юнаки вважають себе не такими сміливими, комунікабельними та життєрадісними, як однолітки, зате добрішими і здатними краще зрозуміти іншу людину. Дівчата ж приписують собі меншу комунікабельність, зате більшу щирість, справедливість та вірність (І.С Кон В.О.Лосенков). Аналогічну тенденцію виявлено, скажімо, і в молодих французів (Б.Заззо).

Надзвичайно важливий процес у розвитку юнацької самосвідомості - формування особистішої ідентичності. відчуття індивідуальної тотожності та цілісності. Найглибше і найдетальніше ця проблема розглядається у працях Ь.Ьріксона.

Юність, за Еріксоном, - це передусім криза ідентичності, яка полягає у послідовності соціальних та шдивідуально-особистісних виборів, ідентифікацій та самовизначень. Успішно впоравшись із вирішенням відповідних завдань юнак переходить від пошуку себе до практичної самореалізащї.

Нерозв'язаність цих завдань зумовлює формування у молодих пюдей неадекватної ідентичності. II розвиток може йти по таких основних напрямках- відмова від психологічної інтимності, уникання тісних міжособистісних стосунків, неспроможність будувати життєві плани, боязнь ставати дорослим страх перед перемінами; ослаблення продуктивних, творчих здібностей' невміння мооїлізувати свої внутрішні ресурси і зосередитися на основній

тГкибтГ; ^{ф0рмуванш} і ідентичності", відмова від самовизначення

та виоїр негативних зразків для наслідування.

В інших дослідженнях (Дж.Марша) виділено ряд еташв у розвиті, ідентичності, детермінованих рівнем професійного, релігійного та полично о самовизначення молодих людей: ..невизначена, розмита ідентичність' (шдив д ще не має певних чітких переконань, не обрав професії і не з ткнувся з

=Г ^^ «Гуже³

вважати власним); „зріла ідентичність" (криза самовизначення завершена індивід від пошуку себе перейшов до практичної самореалізації) ^{3аВЄриЄНЙ}' Цікаво порівняти досягнутий молодими людьми рівень ідентичності

"" ^К°Г^ЄКСаМИ '"—о-особистісних рис ;

г: —• -г^в,кош>

певелчягнп,.ті" ,, - ^як правило, із високим, а стадія

„передчасності - н низьким рівнем особистісної тривожності Ви,,,; пі»„і

ідентичності корелюють з високою самоповагою, а також Г складними

^Краще рефле^і^. м~ _й'

з

т

' %

передчасність ГЛ ^лом'«У^нням штернадьного, а „невизначеність" і „передчасність - екстернадьного локусу контролю. „Передчасність" пов'язана

із найвищими показниками за шкалою авторитарності й найнижчими - за шкалою самостійності. Найбільше розвинута моральна свідомість у людей, які досягли стадії „мораторію" та „зрілості" (Дж.Марша).

Істотні відмінності спостерігаються й у стилі спілкування та міжособистісних стосунках. Психологічна інтимність, глибокі почуття та взаємність стосунків притаманні передусім стадіям „мораторію" та „зрілості", тоді як для етапів „невизначеності" та „передчасності" більшою мірою характерні стереотипні контакти. Серед молодих людей з „невизначеною" ідентичністю найбільше „ізольованих" (С.Хаузер, Л.Кале).

Важливим моментом стає формування відчуття дорослості, причому не загалом, як не мало місце у підлітковому віці, а саме чоловічої і , відповідно, жіночої дорослості. Особливо інтенсивно розвивається сприймання себе як особи певної статі з характерними потребами, мотивами, ціннісними орієнтаціями, ставленням до представників протилежної статі та відповідними формами поведінки (І.В.Дубровіна).

Самосвідомість та самооцінка юнаків і дівчат істотно залежать від стереотипних уявлень про нормативні образи чоловіка та жінки, які визначені історично зафіксованою диференціацією статевих ролей.

Центральним новоутворенням ранньої юності, як уже зазначалося стає

самовизначення не лише особистісне, але й професійне. У 80-ті роки при виборі

професії старшокласники передусім орієнтуватися на престижність професії

(соціальну значимість), її вимоги до особистості, принципи й норми взаємин

характерні для даного професійного кола. Сьогодні найважливішим Фактором став матеріальний. * ^н

Самовизначення повчане зі спрямованістю в майбутнє тобто сьогодення постійно порівнюється з майбутнім, оцінюється' з позицій майбутнього. Нове усвідомлення часу позитивно впливає на формування осооистості за наявності впевненості в собі, у своїх можливостях та силах

Динаміка юнацької самооцінки в сучасних умовах свідчить про деякі

характерні тенденції. Наприклад, у десятикласників самооцінка як правило

висока, порівняно безконфліктна і стійка. У цьому віці юнаки та "а

оптимістично оцінюють себе, власні можливості і тому не виявляють надмірної тривожності. - виявляють

- ^{У ВИП}У^СКН0МУ класі ситуація ускладнюється, оскільки вже потрібно здійсню вати реальний вибір свого майбутнього. Частина випускників зберігає оптимістичну самооцінку (вона не дуже висока, але гармонійно поєднує наміри

з власними можливостями). У інших самооцінка завишена охоптює всі

^{13 бажаним}'^{а третш (переважно}

притаманна низька, конфліктна самооцінка, невпевненість у собі госте

переживання невідповідності своїх прагнень ніяким * (І.Ю.Кулагіна) "раїнень наявним можливостям

_ГИРТ7а ^{Загажш ЮШСТЬ} Г ^{це ПЄ}Р1°Д стабілізації особистості, формування системи стіиких поглядів на світ та своє місце у ньому, особистішого та професійного самовизначення. У юнаків та дівчат вища пор внГо з підлітками, самоповага. Інтенсивно розвивається саморегуляція" зроста

контроль за власною поведінкою, проявом емоцій, а настрій стає стійкішим і усвідомленішим.

5. ПРОФОРІЄНТАЦІЯ ТА ВИБІР ПРОФЕСІЇ.

ПРОФОРІЄНТАЦІЯ як психологічна категорія - це форма трудової експертизи; система державних, психолого-педагогічних, медичних і економічних міроприємств, які допомагають людині науково обгрунтовано вибрати професію з урахуванням потреб суспільства і своїх здібностей і покликання.

Профорієнтація включає такі форми:

• профдіагностика;

• профосвіта;

• професійна пропаганда;

• професійна консультація;

• професійна адаптація.