Контрольні запитання

1. Розкрийте співвідношення понять «людина, «індивід», «особистість», «індивідуальність».

2. Що входить у структуру особистості?

3. Що таке Я-концепція особистості?

4. У чому полягає сутність спрямованості особистості?

5. На Вашу думку, у якому віці закладаються основи особистості, коли потрібно приділяти велику увагу вихованню і навчанню дитини?

6. Яку особистість можна назвати гармонійною?

7. У чому суть позитивного мислення особистості?

Завдання для самостійної роботи

1. Яким чином, на Вашу думку, можна розвивати позитивний погляд на життя?

Воля

1. Поняття про волю.

2. Вольові якості людини.

3. Виховання волі.

Поняття про волю

Найскладнішим питанням у сучасній психології є зміст феномену волі. Чіткого визначення психічної реальності, що відповідало б змісту цього поняття, досі немає. Воля – не абстрактна сила, а свідомо спрямована активність особистості. Воля є внутрішньою активністю психіки, пов’язаною з вибором мотивів, прагненням досягти мети, зусиллям до подолання перешкод, мобілізацією внутрішньої напруженості, можливістю приймати рішення, гальмуванням поведінкових реакцій. Усе це – специфічні властивості волі.

С. Л. Рубінштейн зазначав, що один і той же процес може бути і інтелектуальним, і емоційним, і вольовим. Вивчаючи вольові процеси, ми вивчаємо вольові компоненти психічних процесів. Треба говорити про вольовий характер сприймання, пам’яті тощо.

Вольова регуляція завжди починається з інтелектуального акту, з усвідомлення проблемної ситуації. Без участі мислення вольовий процес не був би усвідомлений, він утратив би вольовий характер. На відміну від мислення воля не створює об’єктивних ідеальних або матеріальних продуктів, вона лише створює умови для здійснення вчинку чи поведінки і в цьому розумінні формує суб’єктивні цінності.

Воля виявляє себе у двох взаємопов’язаних функціях – спонукальній та гальмівній. Спонукальна функція забезпечується активністю людини. Якщо в людини відсутня актуальна потреба виконувати дію, але при цьому вона усвідомлює необхідність її виконання, воля створює допоміжне спонукання, змінюючи смисл дії, викликаючи переживання, пов’язані з наслідками дій.

Гальмівна функція виявляється у стримуванні небажаних виявів активності. Це може бути рішення стриматися у суперечці, не дати виходу агресії, довести нецікаву справу до кінця.

Зазначимо важливі положення, що стосуються волі.

1. Воля є продуктом суспільно – історичного розвитку людини, її формування пов’язане з появою і розвитком трудової діяльності.

2. Воля не є природженою чи генетично даною здатністю, вона формується в процесі життя, в реальній діяльності, котра потребує певних вольових якостей і навичок вольової регуляції.

3. Вольова регуляція – це регуляція свідома.

4. Розвиток волі тісно пов’язаний з розвитком мислення, уяви, емоцій, мотиваційної сфери, з розвитком свідомості та самосвідомості, особистості взагалі.

Умовно можна визначити певні фази складної вольової дії:

– виникнення спонукання та попереднє визначення мети;

– стадія обміркування і боротьба мотивів;

– прийняття рішення;

– виконання.

Перебіг вольової дії в реальних умовах завжди залежить від конкретної ситуації, тому різні фази можуть набувати більшої або меншої ваги, інколи концентруючи на собі весь вольовий акт, інколи зовсім нівелюючись.