Тип темпераменту і виховання та навчання

Роль темпераменту в праці та навчанні. Особливості типу темпераменту виявляються в ранньому дитинстві. Завдання дорослих полягає в тому, щоб зважати на ці особливості та виробляти в дітей уміння володіти своїм темпераментом.

У школі сангвініки легко засвоюють новий матеріал, майже «хапають на льоту». Але внаслідок того, що вони дуже рухливі, їхня увага легко відвертається від основної справи, до них слід застосовувати заходи, які б виховували посидючість та зосередженість. Важливо постійно підтримувати інтерес сангвініків до розпочатої справи, інакше вони почнуть нудьгувати і відволікатися.

Працюючи з холериками, слід урахувати, що вони легко концентрують увагу на об’єкті, але не можуть її швидко переключати, тому процеси гальмування у них уповільнені. Холерики можуть порушувати дисципліну у класі, тому що частіше бувають підвищено збудливими, схильні до афективних реакцій, їх треба захопити цікавими справами і давати якесь доручення. Навички та звички в холерика утворюються легко, але змінити їх буває дуже і дуже важко. Тому перехід від звичних дій до нових має здійснюватися поступово. До холериків не можна застосовувати категоричних заборон, краще спрямовувати їх на іншу діяльність поступово.

У дітей флегматичного і меланхолічного темпераментів тимчасові нервові зв’язки утворюються повільніше внаслідок недостатньої рухливості процесів у корі головного мозку. Тому їм потрібно давати більше часу на засвоєння та опанування навчального матеріалу. Працюючи з флегматиками, слід добирати такі завдання, які сприяли б виробленню більшої швидкості реагування.

Діти меланхолічного типу темпераменту потребують особливої уваги через свою вразливість, швидку втомлюваність організму. Їм необхідне спокійне, сприятливе оточення та продуманий режим педагогічного впливу, який передбачає поступовий перехід від звичних умов життя до іншої діяльності та інших умов. Слабкість нервових процесів цих учнів вимагає чуйного та обережного ставлення до них.

Виховуючи дитину, не можна ставити завдання переробити темперамент, але за будь-якого темпераменту можна виховати всі необхідні позитивні якості особистості та її поведінки.

Усі типи темпераменту мають свої позитивні та негативні сторони. Так, позитивні риси холерика – активність, пристрасність, енергійність; сангвініка – рухливість, емоційність; флегматика – витримка, спокій; меланхоліка – глибина та стійкість почуттів, емоційна чутливість. Разом з тим холерики можуть бути нестриманими, різкими, афективними; сангвініки – недостатньо зосередженими, легковажними та поверховими; флегматики – млявими, байдужими; меланхоліки – сором’язливими, замкнутими.

Завдання педагога полягає в тому, щоб з’ясувати особливості темпераменту дитини та, спираючись на його позитивні сторони, намагатися перебороти негативні вияви. Наприклад, виховання може привчити холерика до стриманості у вияві своїх почуттів, яка йому не властива, а меланхолік може стати більш сміливим і рішучим у вчинках.

Вимоги діяльності та тип темпераменту

Визначимо особливості діяльності представників кожного типу темпераменту. Сангвініки швидко і легко концентрують увагу на певному завданні, але також легко можуть і відволікати її, тому досить часто не доводять справу до кінця. Холерики прагнуть швидко досягти будь-якої мети, за таких умов може страждати якість виконання завдання. Флегматик тривалий час налаштовується на певне завдання, старанно виконує його, доводить справу до кінця, може працювати без відпочинку стільки, скільки потрібно. Меланхоліки полюбляють ретельно планувати діяльність, намагаються будь-яку справу виконати дуже якісно, тому не завжди встигають виконати завдання своєчасно. Добре, якщо керівник враховує такі особливості працівників. Як правило, ефективно співпрацюють у групі представники всіх типів темпераменту.

У деяких видах діяльності від рис темпераменту може залежати не тільки хід виконання, а й кінцевий результат. Деякі різновиди діяльності висувають жорстокі вимоги до темпу та інтенсивності дій, отже, потребують спеціального добору виконавців за цими якостями. Наприклад, тому, хто хоче стати льотчиком-випробувачем, диспетчером на виробництві чи оволодіти деякими видами циркового мистецтва, треба мати рухливий та сильний тип нервової системи. Акторові та музиканту необхідна емоційна збудливість.

Але в більшості професій риси темпераменту, надаючи своєрідності процесу діяльності, не впливають на її кінцеву продуктивність. Недоліки темпераменту можуть компенсуватися спеціальною підготовкою, вольовими зусиллями та захопленістю.

Особливості темпераменту виявляються насамперед в особливостях використання способів роботи. Індивідуальний стиль діяльності виробляється, якщо людина активно шукає прийоми та засоби, що допоможуть досягти найкращих результатів.

Серед визначних людей трапляються представники різних типів темпераменту. Тільки в художній літературі зустрічаємо холерика О. С. Пушкіна, сангвініка О. І. Герцена, флегматика І. О. Гончарова, меланхоліка М. В. Гоголя, які використовували такий режим та способи виконання діяльності, які відповідали індивідуальному темпераменту.

Контрольні запитання

1. Що таке темперамент?

2. Яке поєднання властивостей вищої нервової діяльності І. П. Павлов зробив основним при поділі на типи темпераменту?

3. Дайте коротку характеристику кожного типу темпераменту.

4. Як вчителям і батькам треба враховувати особливості темпераменту дітей у процесі виховання і навчання?

Завдання для самостійної роботи

1. Чи можна дійти висновку про темперамент особистості за яскравими, але епізодичними виявами її поведінки? В яких життєвих ситуаціях темперамент виявляється найбільш повно?

2. Як темперамент позначається на формуванні рис характеру?

Характер

1. Поняття про характер.

2. Провідні риси характеру.

3. Акцентуації рис характеру.

4. Формування характеру.

Поняття про характер

Проблема характеру та його виховання має давню історію і належить до найскладніших у психології. Початок її постановки та розробки припадає на добу Стародавньої Греції і пов’язаний з іменами Платона, Протагора, Арістотеля, Феофраста (Теофраста). Разом з тим це і вічно нова проблема, тому що виникає постійно з народженням кожної дитини, з появою нового покоління і неодмінними турботами про його виховання.

Характер (від грецького charakter – відбиток, риса; «писати на дереві, камені чи меді») – це сукупність найбільш стійких якостей особистості, які формуються і виявляються у діяльності.

Наш характер – звична манера нашої поведінки. Характер – це результат нашого життєвого шляху, водночас він його і визначає. Зміна характеру відбувається зі зміною віку, умов життя, зовнішніх впливів, а також зі зміною суспільства.

Характер – найцінніше надбання особистості. У спілкуванні людей його життєве значення є величезним. Людини з недобрим характером стережуться та уникають, тому що вона здатна створити труднощі та конфліктні ситуації там, де для них немає ґрунту, постійно ускладнює розв’язання повсякденних питань тощо. Людина з доброзичливим характером приваблює, викликає довіру та повагу до себе, є авторитетом та зразком поведінки для інших. З нею легко долаються життєві труднощі, розв’язуються проблеми та залагоджуються конфлікти, досягається взаєморозуміння. Вона здатна до безкорисливої допомоги і завжди з оптимізмом дивиться у майбутнє.

Тривалий час характер ототожнювали з темпераментом. У літературі не без підстав вчення Гіппократа про темперамент розглядають як першу спробу визначити відмінності в характерах людей. Відтоді поняття «характер» було включене в поняття «темперамент». Тільки у 18 столітті І. Кант розмежував ці поняття, розуміючи під темпераментом «те, що робить з людини природа, а під характером – те, що вона сама робить з себе». У людей певного типу темпераменту легше або складніше формуються певні риси характеру. Наприклад, акуратність легше можна виховати у меланхоліка і флегматика, а рішучість – у сангвініка і холерика.