Властивості уваги

Увага – процес складний і багатогранний. Його основними характеристиками є обсяг, концентрація, стійкість, розподіл, швидкість переключення.

Обсяг – кількість об’єктів, які ми чітко сприймаємо водночас. Дослідження свідчать, що ми маємо змогу сприймати одночасно появу 4-6 об’єктів, не пов’язаних між собою. Якщо ж об’єкти поєднані між собою змістом, суттю, то обсяг уваги збільшується.

Концентрація – зосередження уваги на певному об’єкті. Легко зосередитися, якщо матеріал цікавий, емоційний, стосується особистого життя.

Стійкість – тривале зосередження уваги на об’єкті. Різноманітні зовнішні і внутрішні чинники відволікають нашу увагу. Людина чинить опір цим подразникам. Важливе значення мають ставлення людини до справи, а також стан нервової системи.

Відвертання уваги – це її коливання, зміна інтенсивності. Щоб уникати коливання уваги учнів, вчителям важливо чергувати види діяльності, створювати проблемні ситуації, подавати матеріал емоційно.

Розподіл уваги – у кожного різний. Людина може тримати в центрі уваги кілька об’єктів одночасно. Залежно від здібностей людини, характеру діяльності, кількості об’єктів, досвіду, рівня володіння діяльністю змінюється і якість розподілу уваги.

Переключення уваги – вміння швидко переносити увагу з одного об’єкта на інший, зберігаючи при цьому високу продуктивність. Швидкість перенесення уваги залежить від рухливості та сили нервових процесів, від характеру об’єктів, звичок та значущості справи для людини.

Невміння зосередитися або переключитися з одного предмета на інший називається неуважністю. Вона виявляється в загальній нестійкості уваги або в дуже глибокому зосередженні на одному об’єкті.

Мислення Поняття про мислення

Вищою формою психічного відображення є мислення. Пізнання світу починається з відчуттів, сприймань, уявлень, але ця картина світу не дає змоги глибоко і всебічно пізнати його. Шляхом мислення людина виявляє взаємозв’язки між предметами, подіями і явищами, з’ясовує причини та наслідки цієї взаємодії. Так, у фізиці відкрито елементарні частинки або ультрафіолетові та інфрачервоні промені, їх не можна побачити, про них можна тільки мислити. На відміну від відчуття і сприймання мислення опосередковано відображає дійсність: через аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, тобто через операції мислення, спираючись на знання. Опосередковане відображення світу дає змогу людині вийти за межі безпосереднього досвіду. Акт мислення – це єдність знань, досвіду, інтелектуальних дій та власного ставлення до певної діяльності, бо мислить не просто мозок, а жива істота. На основі наявної інформації, здібностей, навичок і звичок людина асоціює, тобто встановлює зв’язки між предметами. Дослідження будь-якого матеріалу (Г. Еббінгаус) на основі асоціацій займає менше часу. Такий шлях більш якісний, асоціації допомагають нам проникнути в глибину природних явищ, ми шукаємо подібні якості предметів, завдяки чому розкриваємо їх суть, особливості.

Можна вирізнити основні функції мислення (В. Д. Шадриков).

1. Розуміння. Зрозуміти явище – означає з’ясувати спосіб його виникнення, проаналізувати умови виникнення явища, а це призводить до утворення понять та розуміння.

2. Розв’язання проблем і задач. Мислення виникає в проблемній ситуації. Розуміння того, що відомо і що потрібно шукати, свідчить про перетворення проблемної ситуації на задачу. Уміння знайти зв’язок відомого і невідомого в задачі – означає знайти спосіб її розв’язання.

3. Цілеутворення. Формулювання цілей є процесом породження нових цілей, що відбувається у мисленні.

4. Рефлексія. Рефлексія розглядається як діяльність людини, спрямована на усвідомлення способів і дій свого пізнання.

Д. М. Дубравська пропонує таке визначення поняття «мислення»: мислення – це психічний процес пошуків та відкриття нового, істинного, глибинного внаслідок аналізу та синтезу навколишньої дійсності. У процесі мислення ми пізнаємо світ узагальнено та опосередковано (через слово). При цьому для нас важливе значення мають зв’язки між предметами та явищами.