Засвоєння діяльності

У процесі свого життя людина засвоює соціально виробленими засобами виконання діяльності (інструментами, знаряддями, приладами тощо). При застосуванні тих чи інших інструментів, способів виконання діяльності кожна людина насамперед уявляє, як діяти, як застосовувати ті чи інші знаряддя. Сукупність цих уявлень називають інструментальною основою діяльності. Для позначення інструментальної основи діяльності досить часто використовується слово «компетентність», а цей термін можна розкрити через такі поняття, як «знання», «уміння», «навички».

Знання – це не лише сукупність відомостей про навколишній світ, а й здатність людей орієнтуватись у системі соціальних взаємин, діяти відповідно до обставин у різних життєвих ситуаціях. Знання тісно пов’язані з навичками.

Навичкою називають спосіб виконання дій, який у результаті вправляння став автоматичним. Але автоматизованості підлягає не вся діяльність, а лише окремі її елементи. Наприклад, автоматизуються способи написання літер у слові, дотримання орфографічних правил, але сам процес письма залишається цілеспрямованою і свідомою діяльністю. У разі потреби людина може усвідомлювати кожен свій рух під час письма, наприклад, вивести кожну букву чітко і красиво. Музикант усвідомлює звичні рухи пальців при грі на музичному інструменті з метою – проконтролювати її або змінити характер гри. Психологічна роль навичок полягає в тому, що вони надають можливість нам концентрувати свою увагу не на процесі письма, гри на музичному інструменті, а на сутності того, що ми пишемо, на передаванні свого розуміння твору композитора.

Навички формуються у процесі навчання людини. Можна визначити три фази цього процесу.

Перша фаза – усвідомлення завдання та способів його виконання. Навчаючи учнів писати, їх ознайомлюють з тим, як потрібно писати кожен елемент букви, потім ці рухи закріплюються під час написання окремих літер, складів, слів, речень. На підставі пояснень, зорового сприймання, демонстрації дії утворюється загальне уявлення про особливості дій. Вправляння потребує значних вольових зусиль і віри у свої сили.

Друга фаза – в результаті вправляння дії стають більш досконалими. Усуваються зайві рухи, зменшується напруга під час їх виконання. Зоровий контроль за виконанням рухів зменшується і поступається контролю руховому. Уміле виконання окремих рухів дає можливість поєднати їх в єдиний цілісний акт. Наприклад, пілот, літаючи по замкнутому колу, за 5–6 хвилин повинен виконати 200 окремих рухів. Успішно впоратися з цим завдання можна, лише поєднавши їх у складну цілісну дію.

Третя фаза – дії стають завченими, що дає можливість удосконалювати їх, досягати певного рівня майстерності.

Навички, яких людина набуває, певною мірою спираються на раніше набуті. Так, навички ліпити і малювати допомагають дитині опановувати навичку писати. Той, хто грає на піаніно, легше навчиться друкувати. Раніше утворені навички іноді гальмують процес формування нових. Таке явище називається інтерференцією навичок. Наприклад, при вивченні іноземної мови іноді трапляються помилки у вимові літер, які пишуться однаково, а вимовляють по-різному («с», «х», «р» та інші).

Коли навички певний час не застосовуються, вони послабляються. Наприклад, велика перерва у керуванні автомобілем, у спортивній, музичній діяльності призводить до погіршення якості виконання відповідних дій. Тому спеціалістам у будь-якій галузі доводиться постійно тренуватися, щоб підтримувати свої навички на належному рівні досконалості.

На основі знань і навичок складається фонд умінь людини. Уміння – це здатність людини усвідомлено застосовувати набуті знання адекватно новим обставинам діяльності. Діяльність людини часто складається з цілої низки різних дій. Так, уміння водити автомашину включає такі складові, як уміння завезти мотор, регулювати його роботу, керувати рухом, стежити за ближчим і віддаленим полем дороги, за роботою машини. Звісно, досвідчений водій не пригадує кожен раз те, яким чином можна завести машину, керувати її рухом тощо. В основі цих дій лежать навички. Але ситуація на дорозі постійно змінюється, і йому доводиться весь час використовувати свої знання і навички практично у нових умовах. Отже, водієві необхідні уміння водити автомашину, щоб уникнути аварійних ситуацій.

Загальними умовами, що сприяють ефективному формуванню умінь, є: розуміння людиною узагальненого правила дій і зворотний зв’язок у процесі розв’язання нових завдань. Тому процес засвоєння умінь є найбільш складним в опануванні будь-якою діяльністю.