Вираження емоцій і почуттів

Мова емоцій – це особливе й цікаве явище. Словесне оформлення емоцій притаманне лише людині. Однак, існує ще і невербальне вираження емоцій, яке властиве і людині, і тварині. Можливості висловити свої емоції безсловесним способом дуже широкі: вираз обличчя, очей, поза і рухи тіла, позиція брів тощо. Наприклад, у сумної людини опущені плечі та куточки вуст, у веселої людини плечі розправлені, наче крила, брови підняті, очі світяться, обличчя усміхнене.

Вияви емоцій мають зовнішнє і внутрішнє вираження. Розрізняють внутрішні, фізіологічні компоненти, а також зовнішні, поведінкові. У нашому організмі відбувається чимало змін, які залежать від тих чи інших емоцій:

– пришвидшується або сповільнюється серцебиття;

– змінюється тиск крові (підвищується або уповільнюється);

– змінюється темп дихання (пришвидшується або уповільнюється);

– відбуваються зміни у гормональній системі (наприклад, у Китаї підозрюваному в злочині пропонували пожувати рисову муку, а потім змушували виплюнути. Якщо йому це легко вдавалося, тобто в роті не пересохло від хвилювання, вважали його невинним);

– змінюється вираз обличчя, колір шкіри (Юлій Цезар під час спровокованої загрози стежив за обличчям свого воїна: якщо той червонів, значить, він сміливий, якщо блід – боягуз);

– руки дрижать, стискаються в кулак тощо (в одному з тропічних племен Африки підозрюваному в зґвалтуванні у руки кладуть по пташиному яйцю; при появі потерпілої руки винуватця стискаються від переляку – і яйце тріскається).

Зміни в поведінці людини під впливом сильних емоцій вивчав фізіолог Гарвардського університету В. Кеннон. Він виділяв такі ознаки:

– приплив енергії: людина не говорить, а кричить, не може спокійно сидіти на місці, бігає, багато жестикулює тощо;

– максимальне напруження фізичних сил: людина може зробити в екстремальній ситуації те, що їй не під силу в нормальних умовах (відомий випадок, коли мати підняла вантажівку, щоб визволити сина, який потрапив під машину внаслідок аварії);

– тимчасова анестезія організму: в шоковому стані ми можемо не відчувати болю завдяки сильним емоціям (поранені під час війни могли допомагати один одному, не відчуваючи болю деякий час; відомий випадок, коли футболіст продовжував гру з поламаною ногою).

Більшість людей не вміють контролювати свої емоції, тому їх зовнішні ознаки є досить важливими для розуміння стану іншого. Важливо вміти розуміти вирази обличчя – це забезпечить контакт між співрозмовниками. Дарвін стверджував, що за виразом обличчя ми можемо зрозуміти почуття кожної людини і передбачати, якою буде її поведінка щодо нас. Однак, вираз обличчя не завжди є чітким і правильним індикатором людських емоцій. Іноді, за певних обставин, добре контролюючи свої емоції, людина може зовні залишатися спокійною, нічим не виказуючи своє хвилювання (розвідники в екстремальних ситуаціях, дипломати тощо). Окрім цього, деякі вирази обличчя є подібними при вираженні різних емоцій: наприклад, величезна радість і горе – «сміх крізь сльози». Щоб розрізнити їх, нам необхідно зважати і на інші фактори – зміни в організмі, рухи людини, її поведінку.

Слід зазначити, що вираження емоцій має генетичну основу, певні вирази обличчя у представників різних культур асоціюються з певними емоціями. У цьому нас переконує експеримент, в якому студентам з різних країн (США, Бразилії, Чилі, Аргентини, Японії) пропонували описати рідною мовою вираз обличчя в шести основних емоційних станах: радість, огида, здивування, сум, гнів, страх. Незважаючи на відмінності у культурі та мові, високим був відсоток подібності в описі емоційних станів. Подібними були й результати експерименту з плем’ям Нової Гвінеї, яке за рівнем культури перебуває у кам’яному віці.

В експерименті, який провів Джон Уотсон, дітям 4–6 років демонстрували чорного кота, голуба, зайця, щура, великого собаку. Діти не виявляли страху. Вони також не боялися вогню, темряви, висоти. Зверніть увагу на те, що страх у дітей викликали такі чинники, як крик, біль, відсутність підтримки дорослого. Отже, Дж. Уотсон довів, що емоційні реакції на невідомих тварин, темряву, висоту є не вродженими, а набутими в процесі життя.