Поняття про творчість. Творча особистість

Взагалі поняття «творчість» характеризується «як успішний політ думки за межі невідомого» (Н. Хілл); «просвітлення та перетворення світу,… внесення у світ принципової новизни» (М. А. Бердяєв); «це засіб самопізнання, це й засіб саморозвитку, це й дивовижне дзеркало, в якому відображаються найтонші намагання й очікування людини, найпотаємніші її думки, вся велич її духу, її неповторного «Я» (В. А. Роменець); «взаємодія, яка веде до розвитку» (Я. О. Пономарьов); «випадкова асоціація, ефект перехрещування раніше не пов’язаних між собою подій» (Б. М. Кедров); «необхідна умова розвитку матерії, створення її нових форм, поряд із виникненням яких змінюються і самі форми творчості» (Г. С. Батищев); всезагальна характеристика людини, в якій виражається суспільно перетворювальна сутність людського ставлення до світу» (Г. А. Давидова); «всезагальний спосіб вирішення фундаментальних протиріч предметної діяльності людини» (Т. В. Кудрявцев).

Отже, творчість – суб’єктивно значущий процес: він буде творчим для того, хто робить щось уперше, й не буде творчим для того, хто робить це саме вдруге, втретє. Творчість – це діяльність, яка породжує щось якісно нове, що раніше ніколи не існувало, і відрізняється неповторністю, оригінальністю та суспільно-історичною унікальністю.

Творча особистість – поняття дуже ємне. Творча особистість – це насамперед, особистість, яка наділена творчою спрямованістю, творчими здібностями і утворює шляхом застосування оригінальних способів діяльності нові матеріали та духовні цінності. Творча особистість – це такий тип особистості, для якої характерна стійка мотиваційно-творча активність, що з’являється в єдності з високим рівнем творчих здібностей.

Звісно, людина, позбавлена іскри оригінальності, ніколи не стане винахідником. Проте принаймні половина нормальних людей таку іскру має; решта ж якостей, без яких творчість не мислима, може бути розвиненою за допомогою відповідного навчання і самодисципліни. Щоб успішно займатися винахідницькою діяльністю, куди важливіше вміти долати перешкоди, ніж постійно висувати нові ідеї.

Одна із основних якостей творчої діяльності – це прагнення до оригінального, нового, заперечення догматичності. Навіть вже у всім відомому творча особистість завжди знайде якусь нову рису, аспект деталь, характеристику тощо. Хоча оригінальність не повинна перехрещуватися з вишуканістю, з прагненням підкреслити свою надзвичайність. Творчі люди добре почувають себе в складних ситуаціях, не поспішають виносити остаточне судження і «приклеювати ярлики», тому що спроба робити передчасні категоричні судження обмежує інтерес до нового. Вони відрізняються любов’ю до життя, широтою інтересів, вразливістю та допитливістю.

Готовність до ризику – ще одна особливість творчої особистості: людина, яка має багато ідей, повинна сміливо висловлювати і відстоювати їх. Талант не обмежує себе однією галуззю, однією тематикою, однією науковою дисципліною, одним жанром, він не боїться перейти за межі відомого, стійкого.

Імпульсивність, поривчатість, незалежність думок і оцінок також вважаються ознаками творчої особистості. Важливою умовою творчості є сприйняття нових ідей, здатність знаходити і порушувати проблеми, незалежність поведінки та суджень і водночас уміння поступатися і відмовлятися від своїх невірних попередніх думок, критичність, сміливість, терпимість.

Чимало дослідників відстоюють думку, що найважливіша властивість, яка потрібна винахідникові, – це твердість у досягненні мети, впевненість у собі.

Рішучість у досягненні успіху формується ще в молодшому шкільному віці. Вона є властивою всім дітям, батьки яких ставляться до них із турботою і любов’ю. Біда лише в тому, що шкільна освіта дуже часто придушує в дитині цю рису: сприймаючи, як правило, готові знання, учень починає ставитися до них як до чогось одвічно наявного і сумніватися у власній здатності відкрити щось нове, невідоме.

Творча людина цінує гумор і сприйнятлива до смішного, має схильність до «гри». Почуття гумору в неї сполучається з розкутістю мислення, внутрішнім розкріпаченням, легкістю асоціювання, вона не боїться «грати ідеями».

Уміння зосередитися на будь-якому питанні, тематиці або проблемі – одна з найважливіших умов успіху в різних видах діяльності. Без завзяття, наполегливості, цілеспрямованості неможливі творчі досягнення. Творча людина відрізняється вимогливістю, не задовольняється приблизною інформацією і поверховими формулюваннями, прагне у всьому дійти до самої суті. Але в той же час, вона здатна оперувати з нечітко визначеними поняттями.

Особливості формування творчої особистості. Навчання та виховання обдарованої молоді.

Обдарованість завжди унікальна. Визначимо найзагальніші спільні риси особистостей обдарованих людей.

Для інтелектуальної обдарованості характерним є її ранній прискорений розвиток. Досить часто такі діти вже у 3 – 4 роки вміють читати, писати, рахувати, швидко схоплюють смисл понять, положень, добре аналізують, узагальнюють, роблять висновки.

Інтелектуально обдаровану людину вирізняє також висока розумова активність, вона постійно прагне до розумового навантаження, до поповнення своїх знань. Такі люди легко навчаються отримувати інформацію з різних джерел: наукової літератури, словників, енциклопедій, атласів тощо. Більшість інтелектуально обдарованих людей має добре розвинуту пам’ять. Разом з високою інтелектуальною активністю спостерігається високий рівень саморегуляції. Навіть діти дошкільного віку вдало керують своїми діями, тривалий час зосереджують свою увагу.

Інтелектуальна обдарованість у дітей і підлітків пов’язана з підвищеною допитливістю. Їх запитання досить часто викликають незадоволення педагогів. Такі діти схильні до самостійного мислення. Вони незалежні у своїх судженнях, важко піддаються груповому тиску. Обдарованих дітей приваблює когнітивна невизначеність, можливість існування багатьох поглядів на питання.

Інтелектуально обдарованим людям характерний високий рівень самодостатності та автономії.

Творчо обдаровані люди вирізняються винахідливістю, зосередженістю на певному об’єкті, захопленістю. Якщо певну роботу такі люди виконують з примусу, елементи творчості можуть зникнути. Творчість можна реалізувати лише за умови, якщо людина почуває себе вільно, якщо не скута надмірним досвідом, знаннями, заборонами.

Творчо обдарованим людям характерна висока працездатність, вони дуже ретельні в оформленні результату своєї праці, бо встановлюють для себе високі стандарти. Тому людина рідко почуває себе успішною у своїй діяльності, часто формується занижена самооцінка. Висока критичність по відношенню до себе змушує її прагнути постійно поліпшувати результати своєї праці.

Творчі особистості – це надзвичайно вразливі і чутливі люди. Схильність до вдосконалення приводить до нетерпимості до зауважень і критики щодо себе, непоступливості у творчості. Вони мають загострене почуття справедливості, як стосовно себе, так і інших людей.

Соціально обдарована людина є соціально адаптованою, має почуття відповідальності за справу, проявляє ентузіазм і терпіння у спілкування з оточуючими. Така людина планує майбутню діяльність із урахуванням напрямку змін, впевнена у собі, усвідомлює свої сильні і слабкі якості, вміє вчасно приймати рішення і ясно висловлювати свої думки в усній і письмовій формі.

Літературно обдаровані люди досить часто раніше однолітків навчалися читати, з дитинства багато читали і писали; багато хто з них у дитинстві пережили тяжку травму й схильні до депресії. Мають великий словниковий запас, незалежні, непідвладні, уникають групової діяльності, часто віддаляються від суспільства. Літературно обдаровані люди пишуть заради того, щоб передати свої емоції; люблять працювати довгий час наодинці; цінують можливість вільного самовираження і творчості; часто мають велике почуття гумору. Найсприятливіший вік для прояву літературної обдарованості – 16–18 років.

Математично обдаровані люди, зазвичай, здобувають ґрунтовну освіту, батьки й вчителі заохочують їх до праці; стосунки в їхніх родинах були краще від тих, які мали літературно і творчо обдаровані; вони часто є вихідцями з сільської місцевості. Математично обдаровані люди рано починають робити успіхи. Їхня особистість може змінюватися від відлюдкуватості та відторгненості до настирливості та енергійності. Найсприятливіший вік для прояву математичної обдарованості – 14–-15 років.

Кожна людина народжується з великою кількістю задатків до різних видів діяльності. Важко переоцінити роль батьків у розвитку задатків дітей. Багате середовище (предмети різної форми і кольору, розвиваючи ігри й іграшки, умови для малювання, ліпки, заняття музикою і співами тощо), в якому росте дитина, сприяє виявленню її задатків. Завданням батьків є не лише створення такого середовища, а й зацікавлення певною діяльністю, підтримка дитини у прагненні випробувати свої сили у різних галузях, створення умов для формування адекватної самооцінки. Добре впливають на формування особистості дитини позитивне ставлення батьків до життя, уміння дорослих бути терплячими до пошуків дитини у розвитку здібностей, повага до інтересів і бажань дитини і, головне, повага до особистості, що формується.

Важливим для будь-якого суспільства є питання навчання і виховання обдарованої молоді таким чином, щоб сприяти оптимальному розвиткові їх особистості. Дуже важливим є здійснення індивідуального підходу до обдарованих дітей та юнаків. Принцип індивідуального підходу передбачає, що робота з конкретною людиною має визначатися її індивідуальними особливостями. Також важливо визначити чим мають відрізнятися навчальні програми для обдарованих від традиційних програм. Організація навчання обдарованих дітей повинна бути на такому рівні й відбуватися за такою швидкістю, щоб вони не втрачали бажання вчитися.

Навчання обдарованих дітей за стандартною програмою подібне до випадку, коли учня з нормою розумового розвитку помилково віддають у клас для дітей із затримкою розумового розвитку. В силу високої адаптивності дитячої психіки вони пристосовуються до умов і намагаються бути подібними до однокласників. У результаті розвиток дитини надовго гальмується. Обдаровані діти легко і швидко виконують завдання і починають порушувати дисципліну, відволікати інших, займаються своїми справами.

Педагоги пропонують прискорене навчання для обдарованих дітей: ранній початок навчання у школі (наприклад, не з шести років, а з п’яти), «перестрибування» з класу у клас, навчання у звичайному класі за індивідуальною програмою (яку важко впроваджувати за великою кількістю учнів) тощо. Прискорене навчання має свої недоліки. У такому випадку не враховують потреби дітей та підлітків у спілкуванні з однолітками, їх емоційний розвиток. Таким дітям важко спілкуватися з однолітками (різні наукові і професійні інтереси), важко спілкуватися і з більш дорослими однокласниками (різним є рівень соціалізації).

Збагачене навчання виникло як альтернатива прискореному у 70-х роках ХХ століття. Воно передбачає додаткову інформацію з традиційних курсів, в учнів з’являються можливості для розвитку мислення, креативності, уміння працювати самостійно. В учня (студента) з’являються можливості для розумового розвитку, а також можливості для визрівання емоційної та соціальної сфери в оточенні однолітків.

Організаційними формами збагаченого навчання можуть бути спеціалізовані школи та класи, школи-інтернати, ліцеї, гімназії, факультативи, Мала академія наук, станції юних техніків, літні та зимові школи. Для учнів середніх і старших класів можливий ще інший варіант – збагачене навчання у місцевому вищому навчальному закладі.

Навчати і виховувати обдарованих учнів і студентів відповідально й важко. Педагогові необхідно допомогти молодій людині не лише виявити і розвити свої здібності, а й сприяти всебічному розвитку її особистості. Він має вміти розробити індивідуальну програму навчання для учня (студента), спонукати його до творчості, сприяти формуванню адекватної самооцінки й розвитку навичок спілкування тощо.

Важливо, щоб педагог не страждав від того, що учні більш обдаровані, ніж він, знають більше за нього. На заняттях такі педагоги більше питають і менше звичайного пояснюють. Вчителі для обдарованих частіше задають відкриті запитання і значно частіше намагаються зрозуміти, як саме учні дійшли певного висновку або рішення.

Більшість звичайних педагогів намагаються прореагувати на кожну відповідь учня. У роботі з обдарованими рекомендують уважно та з інтересом вислухати відповідь, однак не оцінювати її, у той же час показати, що відповідь прийнята. Це призводить до того, що учні (студенти) починають більше взаємодіють з іншими учнями, краще чують їх думку, менше залежать від педагога.

Ще одна відмінність у роботі з обдарованими – це міжособистісні стосунки з учнями (студентами), які мають бути рівними. Педагогам у будь-якій школі або ВНЗ необхідно виявляти повагу до своїх учнів, спокійно дозволяти їм в деяких ситуаціях вчити себе. У спілкуванні з обдарованими учнями це особливо важливо. Отже, для роботи з обдарованою молоддю потрібні спеціально підготовлені педагоги, які мають бути наділені особливими якостями.