Види відчуттів

Відчуття класифікують за кількома ознаками.

1. За відсутністю або наявністю безпосереднього контакту рецептора з подразником розрізняють дистанційні (зорові, слухові, нюхові) і контактні (смакові, больові, тактильні).

2. За розташуванням рецепторів прийнято ділити відчуття на три групи:

а) екстероцептивні (від лат. – зовнішній) – відображають якості предметів і явищ навколишнього світу, рецептори розташовані на тілі ззовні, до них належать: зорові, слухові, нюхові, смакові, тактильні та інші відчуття;

б) інтероцептивні (від лат. – всередині) – рецептори розташовані на внутрішніх органах і відображають їхній стан, до них належать органічні відчуття;

в) пропріоцептивні (від. лат. – власний) – рецептори розміщені в рухових апаратах організму, вони дають інформацію про силу, швидкість, міру рухів, положення тіла у просторі, сприяють регуляції дій. Це кінестетичні та статичні відчуття.

Розвиток відчуттів

Відчуття виникають і розвиваються протягом життя людини. У дітей не спостерігається значних відмінностей у рівні чутливості, хоча у дорослої людини вони очевидні. Підвищену чутливість відзначають у сталеварів, художників, текстильників. Так, текстильники розрізняють 30-40 відтінків чорного кольору тканини, в той час як неспеціалісти – лише 2-3 відтінки. Лікарі-терапевти дуже добре розрізняють шуми. Смакові відчуття досягають високого рівня розвитку в працівників харчової промисловості. Наприклад, дегустатори за смаком можуть розрізняти найтонші відтінки і характеристики вин (з якого винограду виготовлено вино, де вирощено виноград, його міцність тощо). Отже, діяльність впливає на розвиток значущих для даної професії видів чутливості. Експериментально підтверджено, що рівень чутливості у людини можна збільшити у десятки разів.

Поняття про сприймання

Людина пізнає світ не лише за допомогою відчуттів, а й сприймання, яке дає цілісний образ предмета або явища. Сприймання – це відображення у свідомості людини предметів і явищ у сукупності їхніх якостей та частин, що діють у певний момент на органи чуття.

Перехід від відчуттів до сприймань – це перехід до складнішого і повнішого їх відображення. У процесі сприймання ми відображаємо не просто щось, що світиться, звучить або пахне, а бачимо пейзаж, художню картину, чуємо музичну мелодію тощо.

Сприймання не зводиться просто до суми окремих відчуттів. Крім відчуттів, сприймання включає досвід людини у формі уявлень та знань. Будь-яке сприймання залежить від попереднього досвіду людини. Попередній досвід прискорює процес виокремлення об’єкта, розпізнання його особливостей, збагачує зміст сприймання, підвищує його повноту і точність. Процес сприймання тісно пов’язаний з іншими психічними процесами: завдяки мисленню ми усвідомлюємо те, що сприймаємо; завдяки мові називаємо предмет сприймання; почуття допомагають виробити певне ставлення до того, що сприймаємо; завдяки волі довільно організуємо цей процес.

За провідним аналізатором виділяють такі види сприймання: зорове, слухове, тактильне, кінестетичне, нюхове і смакове.

За формами існування матерії виокремлюють такі види сприймання: сприймання простору, сприймання часу, сприймання руху.