Види пам’яті

Для визначення видів людської пам’яті більшість психологів вирізняють такі критерії:

– за змістом того, що ми запам‘ятовуємо (образна, словесно-логічна, рухова, емоційна);

– за участю волі (довільна, мимовільна);

– за тривалістю збереження матеріалу (сенсорна, короткочасна, довготривала);

– за особливостями опрацювання інформації, що запам’ятовується (смислова і логічна).

Образна пам’ять виявляється в запам’ятовуванні образів, уявлень конкретних предметів, явищ, їх властивостей і відношень між ними. Залежно від того, якими аналізаторами сприймаються об’єкти при їх запам’ятовуванні, образна пам’ять може бути: зоровою, слуховою, дотиковою, нюховою тощо. Ми запам’ятовуємо і відтворюємо образи знайомих людей, мелодії пісень, які чули, запахи квітів, які нюхали, і т. п.

Образна пам’ять має велике значення у нашому житті. Наше чуттєве пізнання, зафіксоване в образах пам’яті, є джерелом наших знань про зовнішній світ. Образна пам’ять є основою словесно-логічної пам’яті.

Змістом словесно-логічної пам’яті є наші думки, поняття, судження, умовисновки. Думки не можуть існувати без слова, тому пам’ять називають не просто логічною, а словесно-логічною. Словесно-логічна пам’ять є специфічно людською пам’яттю, на відміну від рухової, емоційної та образної, які в простійних формах властиві і тваринам.

Рухова пам’ять полягає в запам’ятовуванні і відтворенні людиною своїх рухів (в ігровій, навчальній, виробничій, спортивній та інших видах діяльності). Рухова пам’ять є однією з основ утворення різноманітних навичок та умінь.

Емоційна пам’ять полягає у запам’ятовуванні і відтворенні людиною своїх емоцій і почуттів. Емоції запам’ятовуються разом з об’єктами, до яких вони належать.

Про мимовільну пам’ять говорять тоді, коли щось запам’ятовується і відтворюється нами без спеціальної мети запам’ятати і пригадати. У тих же випадках, коли ми ставимо за мету щось запам’ятати, пригадати, говорять про довільну пам’ять. У дітей раннього віку існує лише мимовільна пам’ять. Довільне запам’ятовування необхідне там, де перед людиною ставляться завдання – оволодіти певними знаннями, уміннями і навичками.

Сенсорна пам’ять має дві важливі характеристики: вона може утримувати безмежну кількість інформації (майже все, що ми бачимо або чуємо), а також зберігати цю інформацію лише протягом 0,1 – 0,5 сек. Завдяки сенсорній пам’яті людина може розпізнавати образи ще в процесі їх формування. Так, у зоровій сенсорній пам’яті відбувається первинна обробка інформації, її відбір, сканування (зчитування), після чого частина відібраної інформації надходить для подальшої обробки в короткочасну і довготривалу пам’ять.

Короткочасна пам’ять характеризується швидким запам’ятовуванням матеріалу, його відтворенням і нетривалим зберіганням. Визначають можливості короткочасної пам’яті лише одним шляхом – вимірюють, скільки одиниць (предметів, об’єктів) може згадати індивід після одноразового їх споглядання. Вчені визначили кількість біт інформації, яку ми можемо втримати у короткочасній пам’яті; це сім частин інформації. Число «7» – так зване магічне число Джорджа Міллера. Згідно з Міллером, ми поділяємо інформацію, яку необхідно запам’ятати, на сім (існують при цьому індивідуальні відмінності 7 + 2) частин, тобто групуємо її у значущі для нас одиниці. Наприклад, щоб запам’ятати ряд букв: А О У П С К Г не потрібно докладати багато зусиль. Оскільки літер всього сім, вони легко залишаються у нашій пам’яті.

А от літери А Р Ш Т У П С Р Ю А У Б Ф Т С Б Б Р Л Т Н важко запам’ятати з першого разу, але якщо ми об’єднаємо їх у сім значущих для нас одиниць, то запам’ятаємо:

США ЮАР ПНР ФБР СБУ ЛТБ ТТУ

Інформація з короткочасної пам’яті зникає без повторення через 15 – 25 секунд.

При переході з короткочасної в довготривалу пам’ять інформація перекодовується на сигнали, доступні мозку. Велике значення мають мотивація, інтерес людини. Ми ставимо собі за мету запам’ятати, групуємо матеріал в осмислені для нас структури, пов’язуємо його з наявним досвідом.

Перехід матеріалу з короткочасної пам’яті до довготривалої відбувається переважно шляхом повторення інформації. При цьому є важливим спосіб повторення. Якщо просто повторювати матеріал знов і знов, то ми будемо пам’ятати його доти, доки будемо користуватися ним, а пізніше забудемо як непотрібний. Чим краще проаналізуємо і згрупуємо матеріал, чим активніше працює мозок, тим легше його запам’ятаємо, а потім відтворимо.

Велике значення для запам’ятовування мають емоції, які можуть або стимулювати, або пригнічувати пам’ять.

Довгочасна пам’ять поділяється на два типи: зі свідомим доступом, тобто людина може за своїм бажанням згадати потрібну інформацію; із закритим доступом. В останньому випадку людина в природних умовах не може користуватися такою пам’яттю, лише у стані гіпнозу, хвороби, травми пригадуються образи, переживання власного життя. Відомі випадки феноменальної пам’яті й унікальні здібності лічити, котрі пов’язані з доступом до цього виду пам’яті. У людей з феноменальною пам’яттю інформація відновлюється після тривалого зберігання (десятки років) без змін. Це свідчить про відсутність у такій пам’яті перетворень і здатності до забування. У людей, які не мають описаних здібностей, тривала пам’ять без довільного доступу становить, ймовірно, базу інтуїції.

Смислове запам’ятовування пов’язане з розумінням матеріалу, що запам‘ятовується. Розуміння матеріалу є необхідною умовою логічного, осмисленого запам’ятовуван­ня, тому що змістовно асоціюється з уже засвоєними раніше знаннями, з минулим досвідом людини. Незрозуміле або погано зрозуміле завжди виступає в свідомості людини як щось окреме, змістовно не пов’язане з її минулим досвідом. Ознакою того, що людина усвідомила, зрозуміла матеріал, є здатність переказати його зміст «своїми словами», «перекласти на свою мову». Визначимо етапи логічного, смислового запам’ятовування матеріалу:

1) усвідомлення мети запам’ятовування;

2) розуміння його смислу;

3) аналіз матеріалу;

4) узагальнення;

5) запам’ятовування цього узагальнення.

Механічне запам’ятовування наявне у всіх тих випадках, коли не забезпечується осмислення, розуміння матеріалу для запам'ятовування. Механічне заучування є багаторазовим повторенням незрозумілого тексту. Матеріал, який людина запам’ятала механічно, швидко забувається, людина не може використовувати його у своїй практиці.