12. Літературні жанри Київської Русі

Література виникла на Русі разом з прийняттям християнства. Писемна література,

яка сформувалася в Київській Русі на початку XI століття, спиралася на два

найважливіших джерела -усну народну творчість і християнську традицію, що прийшла з

сусідніх держав, насамперед Візантії. У творах літераторів того часу широко

використовувалися героїчні й обрядові пісні, загадки, прислів'я, приказки. Народні пісні і

перекази широко використовувалися літописцями. Від усної народної творчості древньої

Русі у фольклорі українського народу збереглися найяскравіші зразки обрядової поезії –

колядки і щедрівки. Вершиною усної народної творчості став героїчний билинний епос,

що склався до Х столітті і розвивався в XI—XIII століттях. З утвердженням християнства

велику роль починає відігравати перекладна література

Первинними ці жанри називаються оскільки вони служили будівельний матеріал

для що об'єднує жанрів.

Первинні жанри:

– Житіє -найбільш поширений й улюблений жанр давньоруської літератури, ств.

при смерті людини і тими людьми, які спілкувалися з людиною.

– Слово -прикладом політичної різновиду давньоруського красномовства служить

«Слово про похід Ігорів» + «Слово про Закон і Благодать»( Іларіон)

–Поучение – «Повчання дітям» В. Мономаха

– Повість -текст епічного характеру, що розповідає про князів, про військові

подвиги, про княжі злочини. Прикладами військових повістей є «Повість про битві річці

Калці», «Повість про руйнуванні Рязані ханом Батиєм», «Повість про житії Олександра

Невського». Жанр військової повісті – одне з найбільш розроблених жанрів давньоруської

літератури.

До первинним жанрам також відносять погодну запис, літописний розповідь,

літописне сказання і церковну легенду.

Літопис – ця розповідь яка базується на історичних подіях. Це найбільш древній

жанр давньоруської літератури. У Київської Русі літопис набуває значної ролі, так як

повідомляла про історичні події минулого + політичниий і солідний юридичний документ,

засвідчував як потрібно вступати у певних ситуаціях. Найдавніша літописом є «Повістю

временних літ».

Патерик – опис життя святих батьків.

Апокриф – буквально перекладається з давньогрецького мови як «потаємний,

таємний». Це твори релігійно-легендарного характеру. Апокрифи отримали особливе

поширення 13–14 століттях, але церква не визнавала цей жанр і визнає до нашого часу.

13. Особливості культури Галицько -Волинської Русі

Культура Галицько-Волинського князівства є складовою частиною культури Русі.

При тому вона відчутно відрізняється від культури інших земель, маючи власні самобутні

риси та оригінальність. Навіть після монголо-татарської навали впродовж століття

Галицько-Волинська Русь не відставала у своєму культурному розвитку від сусідніх

держав.

Освіта: при церквах, особливо при монастирях, єпископських кафедрах існували

школи. До них приймали хлопчиків із семи років. Поширеним було й навчання на дому,

особливо для дітей бояр, що мешкали в заміських садибах.У Галицькій і Волинській

землях також існували бібліотеки при монастирях і князівських палатах.\

Література: до нашого часу не збереглися пам’ятки світської літератури ГалицькоВолинської

Русі, хоча їхнє існування безсумнівне. Найраннішою літописною пам’яткою

краю є «Повість про осліплення Василька», написана 1097 р. Найяскравішою пам’яткою

літописання Галицько-Волинського князівства є «Галицько-Волинський літопис».

Особливістю літопису є те, що він спочатку був літературним твором без поділу на роки.

Хронологію в ньому проставили згодом переписувачі, але з великими помилками.

Архітектура: Галицькі та Волинські міста багаті на муровані споруди: храми,

князівські палаци, замки, укріплені двори бояр. У ХІІ—ХІІІ ст. сформувалися Волинська і

Галицька архітектурні школи. Серед збережених часом монументальних споруд є

Успенський собор у Володимирі-Волинському( шестистопний, однокупольний). У Галичі

будували не з цегли, а з місцевого каменю, використовуючи різні породи алебастру і

вапняку. облицювання стін керамічними рельєфними плитками із зображенням грифонів,

орлів, воїнів, із рослинними та геометричними орнаментами. ХІІІ ст. в ГалицькоВолинському

князівстві велося активне будівництво міст і фортець. Так, на Волині поряд

із Холмом були збудовані укріплені м.Данилів, Кременець, у Галичині — Ярослав, Сяник.

Образотворче мистецтво: живопису належала провідна роль у мистецькій

культурі Галицько-Волинського князівства. Вона представлена монументальним

живописом (фресками) та іконами.

Фресковий живопис продовжував київські традиції. Ними були розписані головні

храми Волині й Галича. До найкращих зразків галицько-волинського живопису цього

періоду належить чудодійна ікона Волинської Богоматері. Утворюється іконостас —

особлива перегородка, що закриває вівтарну частину і складається з кількох рядів ікон.

Скульптура: даний вид мистецтва розвивався у формі рельєфу, яким

прикрашалися храми.