Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
история культуры.docx
Скачиваний:
162
Добавлен:
12.05.2015
Размер:
249.71 Кб
Скачать

5. Культура античних держав Північного Причорномор'я

Значна увага приділялася фізичній підготовці юних громадян. Для занять спортом

споруджували спеціальні будинки-гімнасії. Популярними були спортивні змагання

з п'ятиборства, бігу, стрільби з лука тощо. Про поширення медичних знань свідчать

знахідки бронзових і кістяних медичних інструментів. В Ольвії діяла аптека.

Важливе місце у суспільному і культурному житті посідав театр. Театри діяли в

Ольвії, Херсонесі, Пантікапеї.

Набув поширення живопис, розвивалося мистецтво мозаїки, вазопис,

скульптура, коропластика -виробництво теракотових статуеток (теракоти зображають

персонажів античної міфології, птахів, тварин).

Велике поширення в Північному Причорномор’ї мала дерев’яна різьба. Об’єктами

цього виду мистецтва були меблі, саркофаги, декоративні скриньки, шкатулки, знаряддя

праці, дерев’яний посуд. Паралельно розвивалася мініатюрна різьба на кістках. Переважно

вона доповнювала дерев’яну різьбу предметів меблювання, туалету тощо. Зазвичай

зображувалися мотиви птахів, грифонів. Як матеріал використовувалася кістка місцевих

домашніх тварин і привізна слонова кістка.

У VI-V ст. до н.е.. значного розвитку в Північному Причорномор’ї досягло

виробництво предметів із бронзи, срібла, золота. Виробництво почалося з ювелірних

прикрас. Іноді зображення тварин вирішувалося у скіфському звіриному стилі, що

засвідчує взаємовпливи антично-грецьких і степово-скіфських мистецьких естетичних

смаків.

У причорноморських містах, зокрема Ольвії, Херсонесі, Пантікапею, карбуються

власні монети. В боспорських майстернях виконуються численні предмети «скіфського

золота».

Релігія була політеїстичною. Були два етапи у розвитку релігії причорноморських

міст. Перший (VI-I ст до н. е.) характеризується існуванням давньогрецького пантеону

божеств, другий (I-IV ст. н. е.) -появою в релігії полісів культів негрецького походження,

запровадження культу римських імператорів і формування монотеїстичної релігії християнства.

У кінці ІІІ ст. н. е. на Боспорі з'явилися перші ознаки християнства, а

протягом перших десятиліть IV ст. н. е. тут сформувалася християнська громада на чолі з

єпископом.

6.Дохристиянська культура східних слов’ян

Древні слов’янські вірування були язичницькими і ґрунтувалися на обожнюванні

сил природи. Найбільше вражали слов’ян явища природи, пов’язані з виявом сили та міці:

блискавка, грім, сильний вітер, палахкотіння вогню. Не випадково верховним божеством

був Перун — бог блискавки і грому. Сварог — бог вогню; Стрибог — бог вітрів, який

втілює стріли і війну; Даждьбог — бог успіху, який ототожнювався з сонцем; Хорс — бог

сонця (іноді місяця); Симаргл — бог підземного світу. Уявляли його в образі крилатого

пса. Велес (Волос) — бог багатства, худоби і торгівлі, Мокош (Мокоша) — богиня дощу і

води, яка в той же час протегувала ткацтву. а також Дану – богиню річок. Скульптурні

зображення божеств виконувалися частіше за все з дерева, рідко з каменю. Унікальним

пам’ятником культової скульптури є так званий Збручський ідол.

Ідоли богів встановлювалися не в храмах, а в гаях, на берегах річок і т.д., такі місця

називалися капищами.

Шкоду, марноту, негативні властивості втілювали в дохристиянських народних

віруваннях злі духи: лісовик, біс, водяний, русалки, полуденниця — дух літньої

полуденної спеки, крикси — духи крику і плачу тощо. Злі духи вважалися безпечними для

тих, хто дотримувався всіх обрядів і заборон. Як і інші народи, вони вірили у пекло.

Культ охоплював також численні свята, якими відзначали зміни пір року, початок

тих або інших сільськогосподарських праць, вшановували богів. До циклу зимових свят

належало свято Коляди або народження нового Сонця, яке відзначалось у час зимового

сонцевороту. По селах, містах ходили групи перебраних у страшні звірячі і фантастичні

маски юнаків, які виглядом, співом, биттям у бубни відлякували нечисту силу. У родинах

готувалась священна вечеря з 12 страв, яка мала забезпечити добробут у наступному році.

Також діти, молодь, ходили по хатах, славили піснями нове Сонце і вітали господарів. На

початку березня святкували прихід весни, приліт птахів з вирію. Весняні свята

супроводжувалися засіванням полів. Широко відомі до нашого часу такі літні свята, як

русалії -на початку літа, коли житла прикрашали зеленими гілками, приносили жертву

русалкам з річок, колодязів, озер, і свято літнього сонцевороту -Купало. Це свято

відзначалось на честь Сонця, Вогню і Води. Вночі запалювали ритуальні вогнища, які

мали підтримати силу Сонця, скакали через них, щоб очистились від усього злого. Восени

відзначали свято богині Мокоші, під час якого в храм приносили частку врожаю, цілющі

трави, квіти. Були свята на честь Перуна, Дажбога та інших божеств.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]