- •Об’єкт і предмет історії соціології. Основні етапи розвитку
- •Історичні та ідейно теоретичні умови виникнення соціології як науки
- •Методологія позитивізму в працях Сен-Сімона і о. Конта
- •Загальна характеристика та основні принципи натур соціології. Школи натур соціології в другій половині 19 ст.
- •Методи соціології в працях о. Конта
- •6. Теорія еволюції Герберта Спенсера
- •3 Етапи еволюції
- •7) Ідеологія соціал-дарвінізму в соціології Роберта Мальтуса
- •8) Теорія етноцентризму та амальгамації в соціології л.Гумпловича, г. Ратценхофера та в. Самнера (соціальні дарвіністи)
- •9) Теорія підкорення в соціології держави л. Гумпловича
- •10) Географічний детермінізм в соціології 19 ст. Позиції європоцентризму в працях Хантінгтона
- •11)Французький поссібілізм та американський інвайронменталізм
- •13) Механічний напрямок у натурсоціології 19-20 ст
- •14) Криза еволюціонізму та антипозитивістські течії 19-20ст.
- •15) «Моральна статистика» і «соціальна гігієна»
- •17) Соціальна статистика Кетле. Статистичні закономірності соціальних величин
- •18) Закон Енгеля
- •19) Принцип економічного детермінізму в соціології Маркса і Леніна
- •20) Теорія комуністичного суспільства в працях Маркса
- •21) Соціально-класова структура суспільства та теорія класової боротьби Маркса і Леніна
- •22) Соціологія держави в працях Леніна
- •23) Ленінське вчення про партію та основи партійного будівництва
- •24) Соціал-демократичний варіант розвитку марксизму в працях е. Бернштейна
- •25) Е. Бернштейн про класи та класову боротьбу в умовах капіталізму. Теорія середнього класу е. Бернштейна
- •26) Теорія соціальної дії Макса Вебера
- •27) Концепція бюрократії Вебера
- •28) Поняття раціональності Вебера
- •29) Розуміюча соціологія Вебера
- •30) Політика і етика в соціології Макса Вебера
- •31) Соціальна норма і патологія е. Дюркгейма
- •32) Соціологія суїциду е. Дюркгейма
- •33) Метод соціологізму Дюркгейма
- •34) Проблема цінностей Дюркгейма
- •35) Психологічний соціологізм 19-20ст. : загальна характеристика та основні напрямки розвитку
- •37) Теорія наслідування Тарда
- •48) Вільфредо федеріко парето (1848-1923)
- •Предметна царина соціології: нелогічні дії
- •Суспільство як соціальна система
- •50) Інтеракціонізм ч.Кулі
Об’єкт і предмет історії соціології. Основні етапи розвитку
Історія соціології – це наука про виникнення, основні етапи, історичні форми, тенденції та напрямки розвитку соціологічного знання. Вона відповідає на питання коли, як і чому виникли знання про суспільство.Предмет та об'єкт історії соціології, як і будь-якої іншої науки, не тотожні. Об'єктом є все, на що спрямоване дослідження. предметом історії соціології є окремі аспекти, особливості, відносини об'єкта дослідження. Об'єктом соціологічного знання є суспільство. Об'єктом соціологічної науки виступає соціальна реальність. Особливою характерною рисою цієї реальності М. Вебер визначив усвідомлене взаємодія людей: «очікування очікування очікування». Людина з достатньою впевненістю очікує, що інші люди від нього очікують і готові відреагувати на його дії так, як він очікує.Предмет ісорії соціології – всі ці знання про суспільство, яке накопичувало людство з стародавніх часів.
Етапи розвитку:
Натурсоціологія, або позитивний етап сер 19 – кін.20 ст.
Кін.19-до 20-30 років 20 ст.криза натур соціології, розвиток сучасних підходів
70 роки 20 ст. – наші дні, новітні соціологічні теорії.
Історичні та ідейно теоретичні умови виникнення соціології як науки
Поява соціології як самостійної науки була зумовлена розвитком суспільства й суспільствознавства наприкінці ХVIII — на початку ХIХ ст. У цей час світ зазнав глибоких соціальних змін, пов’язаних з переходом від традиційного до сучасного індустріального суспільства. Нові форми економічного та політичного життя вимагали конкретного наукового аналізу. Виникла потреба переходу від загальних абстрактних філософських роздумів про суспільство, про тенденції розвитку до позитивної науки про суспільство як живе функціонуюче утворення. Оскільки тоді суворі наукові методи продукувалися і використовувалися головним чином природознавством, то й соціологія відчуває його вплив. Її становлення проходить під загальним прапором позитивізму.
Соціологія як наука виникла як реакція на деякі нові тенденції в суспільному розвитку першої половини XIX ст.
1. На перше місце в житті суспільства висуваються «соціальні проблеми» (робочий, національний, жіночий та інші питання). Виникає гостра потреба в усвідомленні їх місця і ролі в суспільному розвитку, з'являється соціальне замовлення на подальший розвиток соціального знання.
2. У контексті цього завдання позначилася незадоволеність тим самим, занадто абстрактним і відірваним від реального життя рівнем і характером соціальних наук. Виникає так званий позитивізм з вимогою, щоб соціологія стала схожою на природничі науки, тобто перетворилася на емпіричну (опора на факти і досвід) і практичну дисципліну (повинна приносити користь, бути позитивною, позитивною).
Французькі мислителі А. Сен-Сімон та О. Конт вперше поставили питання про створення окремої і цілісної «науки про суспільство». О. Конт, Г. Спенсер як головні представники даного періоду заклали основи і намітили основні тенденції розвитку наукової соціології. Сама соціологія ще не була створена в цей період, але був запропонований проект її створення.
О. Конт (1798-1857). Секретар Сен-Сімона, а потім екзаменатор і репетитор Політехнічної школи в Парижі. Творець соціології в сучасному розумінні цього слова. Ввів в ужиток термін «соціологія». Написав багато праць з соціології. Найбільш відомий «Курс позитивної філософії» в шести томах (1830-1842). З точки зору О. Конта, жодна приватна наука не може дати точного знання про суспільство в цілому, так як окремі науки розглядають соціальні явища в їх ізольованості. Тільки соціологія, що вивчає статику і динаміку суспільства на основі зібраних позитивних фактів, здатна розглянути соціальні явища в їх взаємозв'язку. Соціологія є «позитивний синтез» даних різних наук. Вона грунтується на законах біології, однак має «понад те щось своєрідне, що вносять зміни вплив цих законів і що випливає із взаємодії індивідів один на одного». Така постановка питання була новаторською для свого часу, так як вимагала вивчати закони спостережуваних явищ, а не шукати трансцендентних підстав чи філософського сенсу історії.
Соціальне мислення, розвиток якого покликав до життя соціологічну науку, мало принаймні дві чітко окреслені орієнтації — консервативну й ліберальну. Згідно з першою суспільство складається з відносин та інститутів, але не з індивідів. Конкретній людині відводилась незначна роль. Отже, суспільство стояло над людиною.
Ліберальна орієнтація виходила з іншого уявлення про співвідносини людини й суспільства. Хоча вона також розглядала суспільство як механічний організм, що складається з окремих частин, та все ж визнавала значну роль людини в ньому.
Обидві орієнтації відіграли певну роль у появі та дальшому розвиткові соціології, оскільки питання про відносини суспільства й людини є одним із центральних у цій науці.
На розвиток соціології вплинуло також учення марксистів, зокрема їхні погляди на соціальну нерівність і класові відмінності, суспільні суперечності, класову боротьбу.
Суттєве значення для виникнення соціології мали поява емпіричних досліджень, зв’язаних із соціальною статистикою, а також досягнення природознавства, які могли бути використані для пояснення соціальних процесів і явищ.
Проте головна причина розвитку соціології полягала в тому, що соціальні відносини наприкінці першої половини XIX ст. настільки ускладнилися, що філософські науки не могли розв’язувати проблеми традиційними методами. Для осмислення нових соціальних процесів необхідна була і нова наука— соціологія.