3. Методологія позитивізму в працях Сен-Сімона і о. Конта

Сорокові роки 19 століття - період становлення науки про суспільство. Вперше в науковий обіг ввів цей термін Огюст Конт (1798-1857гг.) - Французький філософ, соціолог, засновник позитивізму. Працюючи секретарем А.Сен-Симона, він розвивав головні ідеї цього вченого - представника утопічного соціалізму, надалі О. Конт створив своє вчення, яке спочатку назвав "соціальної фізикою", а 1938р. соціологією.

Сен-Сімон. Ввів поняття соціальної фізики – наука про природні закони, які управляють суспільством незалежно від волі людини. Суспільство – це частина природи і розвивається воно на основі законів природи. Основний серед цих законів - закон всесвітнього тяжіння, застосовуючи його ми можемо прогнозувати суспільні зміни. Фізичні явища є невідємними від явищ моральнх, які за характером ніяк не відрізняються від явищ природніх., а тому підлягають дії одних і тих же законів. Оскільки основним законом який управляє розвитком суспільства є закон фізики то і наука яка буде вивчати соціальний процес, слід називати соціальною фізикою. Оскільки прогнозувати можна дії конкретної людини, то науку соціальної фізики можна вважати наукою про людину. Природничою наукою, яка вивчає людину з точки зору біологічних наук є фізіологія – усі закони які вивчає наука про людину потрібно перевіряти у світлі законів фізіології. Вважав, що не лише соціальна фізика має користуватись законами природничих наук, а й користуватися її ж методами. Головний метод – спостереження. Науковими можуть бути тільки ті знання, які так само як і вприродничих науках опираються на факти.

Це теорія була викладена в «Курсі позитивної філософії» і «Системі позитивної політики» - головних працях О. Конта.

Згідно з Контом , індивідуальний людина, суспільство і людство в цілому у своєму розвитку неминуче і послідовно проходять три стадії.

1) На теологічної, чи фіктивної, стадії людський розум прагне знайти або початкові, або кінцеві причини явищ, він «прагне до абсолютного знання». Теологічне мислення, у свою чергу, проходить три фази розвитку: фетишизм, політеїзм, монотеїзм. Ця стадія була необхідною для свого часу, так як забезпечувала попереднє розвиток людської соціальності і зростання розумових сил. Але домагання теології проникати в приречення Провидіння нерозумні і подібні припущення про те, що в нижчих тварин існує здатність передбачати бажання людини або інших вищих тварин.

2) На метафізичної, або абстрактної, стадії людське мислення також намагається пояснити внутрішню природу явищ, їх початок і призначення, головний спосіб їх утворення. Але на відміну від теології метафізика пояснює явища не за допомогою надприродних факторів, а за допомогою сутностей або абстракцій. На цій стадії спекулятивна, умоглядна частина дуже велика «внаслідок наполегливого прагнення аргументувати замість того, щоб спостерігати». Метафізичне мислення, складаючи, як і теологічне, неминучий етап, за своєю природою є критичним, руйнівним. Його риси значною мірою зберігаються і в сучасну епоху.

3) Основна ознака позитивної, або реальною, або наукової стадії полягає в тому, що тут діє закон постійного підпорядкування уяви спостереження. На цій стадії розум відмовляється від недоступного визначення кінцевих причин і сутностей і замість цього звертається до простого дослідженню законів, тобто «постійних відносин, існуючих між спостережуваними явищами».

Позитивне мислення, якому властиві зазначені вище ознаки, далеко і від емпіризму, і від містицизму. Відповідно до закону трьох стадій, всі науки і всі суспільства неминуче завершують свою еволюцію на позитивній стадії. Саме на третій стадії формується справжня, тобто позитивна наука, мета якої - пізнання не фактів (вони становлять для неї лише необхідний сирий матеріал), а законів. Існування незмінних природних законів - умова існування науки; їх пізнання з метою раціонального передбачення - її призначення.

Конт виходить з уявлення про єдність і ієрархічній структурі всього буття, включаючи людське. На основі такого представлення він будує свою класифікацію наук, здобула широку популярність. Ця класифікація включає у себе шість основних наук: математику, астрономію, фізику, хімію, біологію та соціологію.

Всі науки проходять у своєму розвитку теологічну, метафізичну і позитивну стадії, тільки на останній вони стають науками у власному розумінні. На вершині ієрархії наук знаходиться соціологія.

Свою соціальну теорію О. Конт поділяє на соціальну динаміку, що вивчає процеси зміни суспільних явищ, і соціальну статистику, вивчає соціальну структуру і її елементи. На думку О. Конта, суспільство являє собою цілісну систему, в основі якої лежить розподіл праці. О. Конт по праву вважається засновником соціології ще й тому, що він заклав основи для додання соціології академічного статусу окремої науки. Праці О. Конта справили великий вплив на творчість багатьох соціологів, особливо Герберта Спенсера (1820-1903гг.) Та Еміля Дюркгейма (1858-1915рр.), Які розвинули і збагатили теорію О. Конта.