31) Соціальна норма і патологія е. Дюркгейма

У соціології Е. Дюркгейма важливими є поняття норма й патологія. Вчений рекомендує розрізняти нормальне і патологічне з огляду на структурно-функціональний стан суспільства і вивчати ці явища як речі. Конкретний соціальний факт може бути нормальним в одній соціальній структурі й ненормальним — в іншій, функціональним в одному випадку й дисфункціональним — в іншому. Наприклад, такі патологічні явища, як самогубство і злочин, у певних соціальних структурах або середовищах можуть розглядатись як нормальні.

Об'єктивний показник нормальності соціального факту залежить від його поширення в певному суспільстві. Значне поширення соціального факту свідчить про те, що він корисний або необхідний для цього суспільного організму. Критерієм для зарахування одних соціальних фактів до нормальних, а інших — до патологічних є певна статистична "середня величина", що збігається з конкретними показниками взірця здоров'я соціального цілого. Будь-яке відхилення від цього взірця е ознакою хвороби соціального цілого, підставою для віднесення відповідного соціального факту до патології.

У цілому правило Б. Дюркгейма стосовно розрізнення нормальних та патологічних соціальних фактів має раціональне зерно. Однак застосування цього правила є справою далеко не простою. Тільки статистичного критерію, відверто кажучи, недостатньо, оскільки нове із самого початку сприймається не як правило, а як виняток, патологія. Така методологічна позиція, безперечно, може призвести до формалізму. Вона не тільки абсолютизує кількісний підхід до соціальних явищ, а й допускає інші парадокси. Так, злочинність, оскільки вона трапляється в усіх або в більшості суспільств, розглядається французьким соціологом як нормальний елемент соціального здоров'я. Водночас деякі соціальні явища, які були характерні для всіх суспільств XIX ст. (зростання кількості вбивств, економічні кризи, аномія), кваліфікуються Б. Дюркгеймом як патологічні.

В контексті функціонального аналізу:

• соц. норма (все те, що відповід. соц. зв’язкам і відносинам, які склалися у суспільстві; не прив’язує до бажане чи не бажане)

• соц. патологія (все те, що розвив. в супереч установлених зв’язків: революційні заворушення, кризи, суїцид, збідніння). При наявності певних реформ можна уникнути патології.

32) Соціологія суїциду е. Дюркгейма

С целью опровержения теорий, согласно которым самоубийство объяснялось климатическими, географическими, биологическими, сезонными, психологическими или психопатологическими факторами, Дюркгейм проводит сбор и анализ статистических данных, характеризующих динамику самоубийств в различных европейских странах.

Он считал, что только социология способна объяснить различия в количестве самоубийств, наблюдаемые в разных странах в разные периоды. В качестве альтернативного объяснения Дюркгейм выдвинул предположение, что самоубийство - социальный факт - продукт тех значений, ожиданий и соглашений, которые возникают в результате общения людей друг с другом.

Дюркгейм выделил следующие типы самоубийств, обусловленных различной силой влияния социальных норм на индивида:

• Эгоистическое самоубийство - намеренный разрыв человеком своих социальных связей.

• Альтруистическое самоубийство - возникает вследствие абсолютной интеграции индивида в социальную среду. Например, капитан, который согласно кодексу чести, в случае кораблекрушения должен утонуть вместе с кораблем.

• Аномическое самоубийство - самоубийство, связанное с потерей ценностной системы в обществе; когда в обществе старые социальные нормы уже не работают, а новые - ещё не сформировались. Это состояние Дюркгейм назвал социальной аномией, которая, с его точки зрения, характерна для трансформирующихся обществ (например, переживающих быструю урбанизацию).

• Фаталистическое самоубийство - возникает вследствие чрезмерного контроля общества над индивидом, `чрезмерной общественной регламентации`, незначительно распространён.

Среди протестантов самоубийства случаются чаще, чем среди католиков; неженатые и незамужние чаще кончают жизнь самоубийством, чем в браке; среди военных самоубийств больше, чем среди гражданского населения; в мирное время количество самоубийств больше, чем во время войн и революций; в периоды экономического процветания и спада самоубийства происходят чаще, чем в пероды экономической стабильности; самоубийств больше в городах, чем в сельской местности.

На основе полученных результатов Дюркгейм пришёл к выводу, что типичной причиной самоубийств в современном обществе служит ослабление социальных связей, индивидуальная изоляция. Чем выше уровень интеграции (сплочённости, солидарности) социальной группы, тем ниже уровень самоубийств.

`Самоубийство`, в отличие от всех других работ автора, строилось на анализе конкретного статистического материала. Таким образом, Дюркгейм стал основоположником прикладной социологии и способствовал развитию в социологической науке количественного анализа. В работе был предложен термин `аномия` для обозначения одного из важнейших факторов, способствующих росту самоубийств. Аномия - это состояние, возникающее вследствие разрушения системы общественных норм и ценностей.