1), 2)Процес становлення і консолідації української нації відбувався ще віддавна, але більш загальних рис, які характеризують теперішній стан справ набув у другій половині 19 ст. Після ліквідації феодально-кріпосницьких відносин на всій території України посилився процес становлення і консолідації української нації. Визначну роль у цьому процесі відігравала Наддніпрянська Україна. Саме цей край, сформований на теренах великих історико-географічних регіонів (Правобережжя, Лівобережжя, Слобожанщина і Степ), становив компактну територіальну цілісність, без якої не може існувати українська нація. Загалом територія, заселена Українцями наприкінці XIX ст. сягала 850 тис. кв. км, із них 9/10 перебувало під владою Російської, а 1/10 — під владою Австро-Угорської імперії. Українське населення Східної Галичини, Північної Буковини і Закарпаття вбачало у Наддніпрянській Україні свій природний центр і прагнуло до возз'єднання з ним, до створення єдиної соборної незалежної національної держави.

Становлення і консолідація української нації супроводжувалися абсолютним зростанням населення України на всій її території. Це зростання відбувалося як за рахунок природного приросту, так і внаслідок переселення в Україну великих мас вільнонайманих робітників із губерній Європейської Росії. Отже, населення України під владою Російської імперії з 1863 до 1887 року збільшилось з 13,4 млн. осіб до 23,4 млн. З кінця 50-х до кінця 90-х років XIX ст. значно зростало і населення західноукраїнських земель під владою Австро-Угорської імперії — з 3,9 млн. осіб до 5,9 млн. Причому 3/4 цього населення становили українці, незважаючи на заохочувану урядом польську, німецьку, румунську та угорську колонізацію. Нв теренах російської імперії цей процес гальмувався значною мірою через несправедливу діяльність правління, що викорінювало все українське, що і призвело до русифікації великих міст, у яких був центр українського життя. У А-У імперії з українськістю було дещо краще, але й тут була маса проблем: постійні протистояння з поляками, що визнавали всю Галичину польською територією, масова бідність населення що не мала й доступу через брак коштів до українських шкіл, протидія угорського уряду прокесам українізації, якими займалисьт культурні діячі політ сили, Просвіти на теренах Закарпаття.

3. Формування політ. Свідомості укр-ців в системі сусп-політ. Росії і Авст-Уг (др. Пол. Хіх-поч. Хх ст.).

На Наддніпрянщині, незваж на різні заборони (Валуєвський 1863р., Емський 1876р. укази про русифік), у 1860-1870-х рр. поширився громадівський рух укр інтеліг та патріотичного студентства. І громада виникла у Києві. Члени її демокр-лібер-го крила (Антонович, Драгоманов, Чубинський) виступили за нац-культ-нуавтономію Укр шляхом просвіт діяль-ті. Члени радик-демокр крила (Синьогуб, Пилипенко та ін.) стояли за народ повстання та встановл. укр, польськ, рос республік. Такі громади діяли майже в усіх велик містах. У 1897р. громади об’єднались у загальноукр орг-цію, щоб спрямувати нац рух в культ-освіт напрямку.

У 80х рр громадів рух занепадає, а центр визв. боротьби з Наддніпрянщини переміщ. на зах.укр землі.

У другій пол. XIX ст. сусп-політ рухи формув. на загальнорос грунті народництва. Народники вбачали сільську общину основою майбут соціалізму.

Наприк XIX ст. виникають робітн орг-ії, які беруть на озброєння страйки. У 1869р. на Грудецькому цукрозаводі в Подільській губернії відбувся І страйк. Марксистські гуртки та орг-ції, що виникають у цей час, намагаються з'єднати свою ідеологію з робітн. рухом.

Консолід. сусп течій і рухів привела до виникнення політ партій. Перша укр. політ. партія Наддніпрянщини виник. у 1900р. у Харкові-Революц. укр. партія (РУП). Майже одночасно виникло ще кілька новел. за чисельністю укр партій: Нар укр партія (1902р.), Укр соц.-демокр спілка (1904р.),Укр демокр партія (1904р.) та ін. Практично всі укр партії відстоювали ідею автономії Укр у скл. Рос.

Після конст реформ 1860 рр. в Авст-Уг пожвавився громадсько-політ рух, проводилася рішуча боротьба проти полонізації. У політ житті визначились 2 напрямки: москвофіли й народовці. Москвофіли вважали Рос імп своїм рятівником від поляків, вони прагнули повного злиття укр-ців Галичини з росіянами, видавали газету “Слово”. Народовці, протистоячи москвофілам, виступали за пробудження нац свідомості. У 1868р. вони засновують громадське тов-во “Просвіта”, створюють у Львові клуб “Руська бесіда”. З 1880р. поч видавати газету “Діло”, а у 1885р. створюють політ орг-цію-Нар Раду. Осн гаслами народовців були: народність, лібералізм, демократія, федералізм. Нарешті, прихильники й послід. ідей М.Драгоманова у Галичині, І.Франко, М.Павлик, С.Данилевич та ін., у 1890р. Створ І політ орг-цію європ зразка-Русько-Укр радик партію (РУРП). В основу її програми було покладено соці ідеї, соборність і незал. Укр. Наприк XIX- поч XX ст. в Галичині виникають нов політ партії. Найвпливовішою була Нац-демок партія, заснована у 1899р., яка переважно захищала інтереси селянства. На Буковині діяли Руське тов-во (1869р.), що опікувалося питаннями культури та Русь. Рада, що представляла укр-ців на виборах. З 1880-х років у цих орг-ціях набувають ваги українофіли.