- •3. Формування політ. Свідомості укр-ців в системі сусп-політ. Росії і Авст-Уг (др. Пол. Хіх-поч. Хх ст.).
- •4. Суспільно-політична та національна проблематика в програмах політичних партій підавстрійської України.
- •5. Суспільно-політичні та національні питання в програмах загальноросійських політичних партій.
- •6. Політичні партії східної України та їх підходи до суспільно-політичної і національної проблематики.
- •7. Україна і революція 1905-07рр.
- •8. Діяльність українських парламентських громад в і-ї та іі-ї Державних думах Росії.
- •9 Українські депутати у Віденському парламенті, Галицькому сеймі та Буковинському ландтазі. Виборча реформа 1907 р.
- •10. Розвиток національної освіти, науки і культури у підавстрійській Україні у 1890-х – 1913 рр.
- •11. Розвиток науки та освіти на українських землях у складі Російської імперії в др. Пол. Хіх – початку хх ст.
- •12. Українська культура і духовне життя на початку хх ст.
- •13. Ліберальна і демократична інтелігенція в українському національному русі на початку хх ст.
- •14. Робітничий і соціал-демократичний рух в Україні наприкінці хіх – початку хх ст.
- •15.Національна політика самодержавства в Україні (1907-1914 рр.). Справа Бейліса.
- •16. Українські землі напередодні Першої світової війни: економічна та суспільно-політична ситуація.
- •17. Політика урядів Австро-Угорщини і Російської імперії в українському та польському питанні у роки Першої світової війни.
- •18 Ставлення до війни соціальних і національних прошарків та політичних організацій українського суспільства.
- •19. Створення та бойовий шлях корпусу усс.
- •20. Соціально-економічне становище українських територій у роки Першої світової війни.
- •21. Суспільно-політичні сили та інститути влади Наддніпрянської України в період революції 1917-1920 рр.
- •22. Політичні процеси в Надніпрянській Україні у 1917 p.: діяльність партій та організацій, вибори до органів самоуправління, створення рад.
- •23. Стосунки Української Центральної Ради з Тимчасовим урядом.
- •31. Робітничо-селянський Союзний договір між усрр і рсфрр. Укладення урср Союзного договору 31 грудня 1922 p., становлення союзних інституцій в Україні
- •32. Особливості соціально-економічної політики в усрр у 1922-1928 рр.
- •33. Партійно-політична система Радянської України та її трансформація у командно-адміністративний апарат.
- •34. Політика українізації в усрр. Її зміст і результати.
- •35. Формування та діяльність інституцій радянської влади в Україні. Радянська Україна у Конституціях срср (1924 і 1936 рр.) й усрр(урср) 1929 і 1937 рр.
- •36. Соціальні наслідки політики індустріалізації та колективізації в усрр.
- •37. Сталінські репресивні заходи та їх наслідки для українського суспільства.
- •38. Центри української еміграції в Польщі, Чехословаччині й Румунії.
- •39. Діяльність української політичної й військової еміграції. Її вплив на міждержавні відносини в 1910-1930-ті рр.
- •40. Суспільно-політичне життя на західноукраїнських територіях у 1920-ті рр. Політика пацифікації ю. Пілсудського в Східній Галичині.
- •41.Діяльність українських політичних партій і рухів на західноукраїнських територіях у 1930-ті рр.
- •42. Особливості функціонування націоналістичних організацій на західноукраїнських землях.
- •43. Комуністичний рух на західноукраїнських землях.
- •44. Карпатська Україна як спроба створення Української держави у 1939 р.
- •45. Конституційний устрій Польщі, Чехословаччини(чср) і Румунії та його значення для умов розвитку українського суспільного руху.
- •47. Діяльність українських національних партій в усрр на початку 1920-х рр. І національних секцій в структурі кп(б)у.
- •48. Центри укр. Еміграції в Європі, їх політична, культурна, просвітницька діяльність.
- •49. Санація - назва політичного табору, що утримував владу в Польщі у 1926-1939.
- •52. Українське питання в міжнародних відносинах напередодні 2- світової війни
- •53. Україна в дипломатії країн-учасниць антигітлерівської коаліції.
- •54. Формування кордонів урср під час та по закінченні Другої світової війни.
- •55Радянізація західноукраїнських земель (1939-1941 рр.)
- •56. Напад фашистської Німеччини на срср. Причини поразок Червоної Армії у перші місяці війни.
- •58. Україна в умовах нацистської окупації.
- •59. Всенародна боротьба проти німецько-фашистських окупантів на території України під час Великої Вітчизняної війни.
- •60. Партизанський і підпільний рух на території України під час Другої світової війни.
- •61. Внесок українського народу у становлення радянського тилу в роки Великої вітчизняної війни.
- •63. Основні бойові дії в Україні протягом 1941-1944 рр.
- •64. Депортація населення з території України та Криму (1944 р.).
- •65. Визволення України від фашистських загарбників і завершення об’єднання її земель.
- •68.Повоєнна вiдбудова та соцiально-полiтичний розвиток
- •69.Причини та наслідки голодомору 1946-47 рр.
- •70. «Ждановщина» в Україні: ідеологічний наступ тоталітарного режиму на культуру.
- •72. Об’єднання українських земель після закінчення Другої світової війни.
- •74. Урср в перiод десталiнiзацiї (1953-1964рр): напрямки реформування.
- •75. Реабілітаційні процеси в період розгортання десталінізації(1953-1964 рр.), їх періодизація та характер.
- •76. Розширення повноважень Української рср у складі срср в період десталінізації.
- •77. Стан економіки у другій половині 60-х – на початку 80-х років та назрівання економічної кризи.
- •78. Культурне життя в Україні (1953-1964рр.).
- •79.Посилення системноi кризи тоталiтарного ладу (серед. 60-х— початок 80-х рр.).
- •80. Етносоцiальнi процеси в урср у перiод загострення кризи радянської системи.
- •81. Полiтична опозицiя другої пол. 60-х — сер. 80-х рр.: програмнi та органiзацiйнi засади.
- •82. Політика русифікації України в 60-х – 80-х роках. Наслідки цього процесу для української нації.
- •83. Концепцiя «перебудови» в срср I Украiна.
- •84. Суспільно-політичні процеси в Україні в період «перебудови».
- •85. Розгортання руху за національне відродження України(1985-1991рр.)
- •86. Становлення багатопартiйної системи в Українi. Класифiкацiя новостворених полiтичних партiй. Характер багатопартiйностi.
- •87. Формування передумов незалежностi України: 1985-1991 рр.
- •88. Погіршення економічної ситуації в Україні у другій половині 80-х років. Чорнобильська катастрофа та її наслідки.
- •89. Початок релігійного відродження в період становлення незалежної України.
- •90. Спроби реформація Компартії України. Демплатформа.
- •91. Спроба державного перевороту в срср 19 серпня 1991р., його вплив на процес державотворення в Україні.
- •92. Декларацiя про державний суверенітет України та Акт проголошення незалежності України, їх основні положення та сучасні оцінки.
- •93. Об’єктивні та суб’єктивні причини руйнації господарського механізму після проголошення державної незалежності України.
- •94. Тенденції трансформаційних змін економіки України за президентство л.Кучми: від здобутків до прорахунків.
- •95. Проблеми економічного та соціального розвитку сучасної України: перспективи та шляхи розв’язання.
- •96. Формування інститутів державної влади України після проголошення незалежності.
- •97. Особливості конституційного процесу 1996-2004 рр. Причини та шляхи подолання системного протистояння державно-владних гілок.
- •98. Політичні партії незалежної України. Проблема взаємодії суспільства і влади.
- •101. Етнонаціональний склад населення України. Міжнаціональні відносини. Проблема громадянських і політичних прав національних меншин.
- •103. Декларація напрямів і принципів зовнішньої політики України після проголошення незалежності. Проблема зовнішньополітичних пріоритетів на етапі 1990-х – поч. 2000-х.
- •104. Концептуальні основи і пріоритети зовнішньої політики України.
- •105. Сучасні євроатлантичні інтеграційні орієнтири України: дилема оцінок та шляхів реалізації.
- •106. Світові інтеграційні процеси і Україна. Проблема входження України до європейських та трансатлантичних структур.
- •107. Україна і єс: проблеми та перспективи інтеграції.
- •108. Співробітництво України з нато: перспективи і можливі форми реалізації.
- •109. Українсько-російські відносини, їх стан та тенденції розвитку.
- •110. Обрання і діяльність першого президента України.
- •111. Прийняття Конституції України, її значення.
- •113 Політична боротьба в Україні під час президентських виборів восени 2004 р. Обрання в.Ющенка президентом України (грудень 2004 р.).
- •115. Співвідношення партійно-політичних блоків у парламенті України за результатами виборів 2007 р. Діяльність уряду на чолі з прем’єр-міністром ю.Тимошенко.
- •116. Саміт нато в Бухаресті (квітень 2008 р.) та його рішення щодо приєднання України до Плану дії відносно вступу до нато (пдч).
- •118. Політичні оцінки президентської діяльності в.Ющенка.
- •119. Світова економічна криза 2008-2009 рр., її вплив на внутрішньоекономічну та внутрішньополітичну ситуацію в Україні.
- •120. Політичні процеси в Україні напередодні та після президентських виборів 2010
43. Комуністичний рух на західноукраїнських землях.
У 20-ті роки на Західній Україні швидко поширювалися прорадянські погляди. Великою мірою це була реакція на прихильність західних держав до поляків, на їхнє потурання гнобленню Польщею національних меншостей. Західним українцям також імпонували політика українізації у Радянській Україні та відродження селянства за непу. Щоб стимулювати ці тенденції, радянський уряд призначав своїми консулами у Львові українців, намагався привернути до західних українських інтелектуалів і студентів пропагуючи досягнення Радянської України та обіцяючи їм теплий прийом.
У результаті до Радянської України емігрували такі провідні представники західноукраїнські інтелігенції, як Михайло Лозинський, Антін Крушельницькій та Степан Рудницький, а також сотні студентів. Майже всі вони загинули під час репресій 30-х років. Не маючи офіційних контактів з радянським урядом, Наукове товариство ім. Шевченка у Львові підтримувало тісні зв’язки з Українською Академією наук у Києві. Західноукраїнські кооперативи обмінювалися досвідом із радянськими колегами. Західноукраїнський еміграційний уряд Євгена Петрушевича після 1923 р. зайняв відверто прорадянські позиції, те ж саме зробила впливова частина керівництва УНДО. Але ці тенденції трималися недовго, й коли в 30-х роках на Західну Україну просочилися відомості про страхіття колективізації, глоду та чисток, вони швидко ослабли.
Однак за свого піднесення прорадянські симпатії дали початок кільком легальним та нелегальним організаціям. У 1919 р. невелика група галичан, більшість із яких були в роки революції військовополоненими у Росії, утворили Комуністичну партію Східної Галичини. Під час короткої окупації Галичини Червоною армією в 1920 р. ці галицькі комуністи-українці, євреї та поляки – утворили ефемерний “уряд”. У 1923 р. ця партія змінила назву на Комуністичну партію Західної України (КПЗУ) і, схиляючись перед тиском Комуністичного Інтернаціоналу, стали автономною частиною Польської комуністичної партії. Але навіть тоді такі українські лідери цієї багатонаціональної партії, як Кароль Максимович та Роман Кузьма, вперто продовжували зберігати українське єство, виявляючи у своїх діях дивовижну незалежність. Ця позиція привела до зміцнення українського керівництва КПЗУ, але не поклала кінця запеклій фракційній боротьбі в партії. У 1938 р. за наказом Сталіна її розпустили. У 30-х роках КПЗУ налічувала понад 4 тис. членів, майже половину з них становили українці, а решту – поляки та євреї.
44. Карпатська Україна як спроба створення Української держави у 1939 р.
Карпатська Україна – офіційна назва автономної Української республіки у складі Чехословаччини в 1938-1939 і Української незалежної держави на Закарпатті в березні 1939. Неофіційна назва Карпатська Україна вживалася і до 1939 року для означення території Закарпаття. Після розпаду Австро-Угорської імперії закарпатські українці активно виступали за обєднання Карпатської України з іншими українськими землями. 21.01.1919 на Народних Зборах ("Соборі Русинів") у Хусті, де зібралося більше 400 депутатів з усього Закарпаття, було проголошено злуку Карпатської України з Українською Народною Республікою. Однак несприятлива міжнародна ситуація і критичне становище Директорії УНР внаслідок агресії більшовицької Росії не дозволили здійснити надії закарпатських українців на возз'єднання в єдиній Українській державі. На основі рішень Сен-Жерменського мирного договору 1919 року Карпатська Україна увійшла до складу Чехословаччини на правах автономії. Проте реальний автономний статус Карпатської України, передбачений договорами, так і не був забезпечений чехословацьким урядом
Після Мюнхенської угоди, підписаної 29-30 вересня 1938 року між прем'єр-міністром Великобританії Чемберленом, прем'єр-міністром Франції Деладє та фашистським директоратом Гітлером і Муссоліні, від Чехословаччини відірвано Судетську область і передано Німеччині. Почалася криза чеської державності. У жовтні 1938 року Прага погодилася надати автономію Закарпаттю. Уряд краю спочатку очолив угрофіл А. Бродій. 27.10.1939 А. Бродія, який намагався проводити про угорську політику, було усунуто з голови уряду і прем'єр-міністром Карпатської України обрано А. Волошина. Столицю Карпатської України було перенесено до Хуста. Для захисту державної незалежності й боротьби з угорськими терористичними формуваннями було створено збройні сили Карпатської України – Організацію оборони "Карпатська Січ", велику допомогу в створені якої надала Організація українських націоналістів. Уряд А.Волошина активно здійснював заходи, спрямовані на розбудову Української держави. Налагоджувалася робота промисловості, транспорту, торгівлі, українізувалась система освіти, видавнича справа, державна адміністрація. 12.02.1939 відбулись вибори до Сейму Карпатській України, на яких абсолютну більшість голосів виборців (бл. 94%) здобули кандидати Українського національного обєднання. 15.03.1939 Сейм проголосив повну державну самостійність Карпатській України. Прийнята парламентом конституція Карпатській України визначила назву держави (Карпатська Україна), державний устрій (президентська республіка), державну мову (українська). Президентом Карпатській України було обрано А.Волошина, який призначив прем'єр-міністром нового уряду суверенної держави Ю.Ревая. В ніч з 13 на 14.03.1939 хортистська Угорщина, за підтримкою гітлерівської Німеччини, розпочала відкриту агресію проти Карпатської України. Воєнізована організація, створена для охорони краю, – "Карпатська Січ", – незважаючи на героїчний опір, не змогла зупинити вторгнення 40-тисячної угорської армії. 16.03.1939, зазнавши значних втрат, ворог зумів захопити Хуст, а 18.03.1939 більша частина території Карпатської України була окупована угорськими військами. У гірських районах загони "Карпатської Січі" продовжували боротьбу з угорськими регулярними частинами до кінця травня 1939. У кінці березня 1939 президент республіки А.Волошин і частина уряду на чолі з прем'єром Ю.Реваєм виїхали через Румунію в еміграцію. Недовгий період існування Карпатської України став однією з найяскравіших сторінок багатовікової боротьби карпатських українців за встановлення української державності.