9) Теорія підкорення в соціології держави л. Гумпловича

Розглядаючи суспільство та його історію як постійну боротьбу між різними соціальними групами, Гумплович висуває свою концепцію походження суспільства. Суть її полягає в тому, що людство не єдине за своїм походжен-ням, і генетично різні групи походять від різних джерел, що й зумовлює його гетерогенність (неоднорідність). Уче-ний не обтяжує себе аргументацією цієї гіпотези; навпаки, він побіжно зауважує, що не варто надавати особливого значення проблемі першопочатку людства. Але він вислов¬лює це припущення, маючи цілком конкретну мету: його гіпотеза підсилює аргументацію ненависті і боротьби за па¬нування, що притаманні, на його думку, всім соціальним групам суспільства.

Найдавнішими групами людей були орди, між якими постійно велися війни. Переможці знищували переможе-них. Поступово сильніші групи починають використовува-ти переможених як рабів чи підданих, експлуатуючи їх працю. З цими процесами Гумплович пов'язує виникнен¬ня держави як знаряддя для закріплення своєї влади і панування над переможеними групами. Інститут держави як апарат насильства є продуктом боротьби груп за свої інтереси.- Історія, зазначає Гумплович, не дає жодного прикладу, коли б держава виникала без'насильства, без підкорення однієї групи іншою. З часом у межах держави виникають під впливом сумісного проживання інші форми взаємин між пануючою і підкореною групами. У цих про-цесах набуває великого значення культура, що об'єднує різнорідні соціально-структурні елементи в певну ціліс-ність ір перетворює їх у єдиний народ. Та це не значить, що в даному суспільстві зникає боротьба. Вона лише ускладнюється і виявляється як у внутрішній поляризації у зв'язку з поділом людей на касти, стани, класи і їх боротьбою за панування між собою, так і в намаганні однієї держави підкорити собі іншу. Таким чином, з появою дер-жави боротьба ведеться у двох формах — зовнішній та внутрішній.

Гумплович розглядає боротьбу між групами як природ-ну і вічну. Головною причиною цієї боротьби є матеріальні потреби кожної групи, намагання задовольнити їх за ра-хунок багатства і засобів існування інших груп та вико-ристання праці поневолених. Це прояв природного закону боротьби за існування в його соціальній формі, де мате-ріальні потреби виступаютьяк суто економічні, як у Марк-са, хоча першоджерела цих потреб у обох мислителів різні. Заради задоволення матеріальних потреб воюють держави, заради цього ж ведеться боротьба за владу все-редині держави. Кожна група, кожен клас намагаються захопити владу задля панування над іншими, що не тіль¬ки викликає зворотну реакцію і відповідні дії для самоза-хисту, а й приводить до зміни свого підневільного стано-вища з боку підлеглих.

10) Географічний детермінізм в соціології 19 ст. Позиції європоцентризму в працях Хантінгтона

географічний детермінізм, що отримав в соціальній науці широке поширення. Питання про вирішальну роди географічного середовища у житті суспільства вперше поставив батько історичної науки Герадота, а у філософії 147-18 століть - Ш. Монтеск 'є англієць Г. Бокль, французький), російська антропогеографії, соціолог Лев Мечников. Загальна ідей географічного детермінізму-природа в цілому, клімат, грунти, рельєф, ландшафт, наявність великий географічних річок, флора і фауна є визначальними факторами суспільної історії людей, становлення і розвитку свідомості народів, їх духу, політичного устрою в державах. Під географічним середовищем розуміється частина природи, що причетна до процесу соціального розвитку, суспільного виробництва.

Абсолютизація значення географічного чинника призвела до виникнення геополітики, вчення, згідно з яким політику держави визначає фізична географія країни. Хоча термін «геополітика» введено в науковий обіг шведським соціологом - государствоведов Ю. Челеном (1854-1922 рр..), Але основні питання геополітики були поставлені німцем Ф. Ратцель (1844-1904 рр.).. У 1857 році він написав роботу «Політична географія», в якій з'єднував соціогеографію, біологію та етнографію і намагався встановити причинні зв'язки між властивостями просторового середовища і людської практики, продуктивними силами, політикою, історією, культурою.

Умови життя людей - море і рівнина викликають у них тугу по простору, дух експансії і сміливих починань, а гори, навпаки, виробляють просторову замкнутість, достаток малим, вузький націоналізм. Гори і море призводять до правління ізольованих соціальних груп зі слаборозвиненою політичною владою, а рівнини до централізованої сильної влади, що важливо для захисту держави від набігів кочівників, войовничих сусідів. Ратцель вводить поняття життєвого простору для народів, їх місцезнаходження. Загальна ідея Ратцеля - виживання нація чи культур пов'язане з їх здатністю до експансії і поліпшенню свого географічного положення.

Німецький реакційний геополітик Карл Хаусхофер (1864-1946 рр.) зробив цю концепцію - політичній доктрині закінчені форми. Недостатність життєвого простору у якої-небудь країни (і перш за все Німеччини)-основа для розв'язання війни. Війну, як спосіб вирішення геополітичних конфліктів оспівував мілітаристськи налаштований письменник Юнгер, який вважає, що тільки той народ гідний виживання, який розширює свою географічну середу.

У американській соціальній науці найбільшим представником географічного детермінізму та геополітики («енвіроменталізм») був Еллсуорт Хантінгтон (1876-1947 рр.).. Прогрес чи занепад цивілізації пояснюється їм залежністю не тільки від території, але і від клімату.

1. Клімат впливає на здоров'я населення.

2. На фізичну і розумову активність, продуктивність праці, на ділову та економічну активність індивідів.

3. Висловлюється їм думка і про те, що зміни клімату в Африці призвело до переміщення («дрейфу») цивілізації з Африканського континенту на північний захід Європи, де більш прохолодний, різноманітний клімат, який сприяє індивіду перейти від стану сонливості, розслабленості розуму (Африка) або «замороженого» фізичних і розумових сил людини (північно-східна Азія і Північна Америка), створює оптимальні умови для розвитку виробництва та культури.