33) Метод соціологізму Дюркгейма

Соціологізм – основа всієї соціологічної теорії Дюркгейма. Це водночас предмет і метод соціології.

Д. наголошує на тому що досліджувати предмет потрібно через метод.

Ділить соціологізм на 2 аспекти:

• онтологічний (сформування предмету)

• методологічний (пізнання даного предмету)

Онтологічна сторона "соціологізму", тобто концепція соціальної реальності, виражена в наступних базових положеннях:

1. Соціальна реальність включена в універсальний природний порядок; вона настільки ж стійка, обґрунтована та "реальна", як і інші види реальності, а тому підпорядкована дії певних законів.

2. Суспільство - це реальність особливого роду, яка не зводиться до інших її видів. Підкреслює автономію соціальної реальності по відношенню до індивідуальної, тобто біопсихологічної реальності, втіленої в індивідах.

3. Онтологічна сторона "соціологізму" не зводиться до визнання обґрунтованості й автономії соціальної реальності. Стверджується першість соціальної реальності стосовно індивідуального і її виняткове значення в детермінації людської свідомості і поведінки: значення ж індивідуальної реальності визнається вторинним.

Таким чином, характерна онтологічна риса «соціологізму» - це соціальний реалізм. Дюркгейм визнає, що генетично суспільство виникає в результаті взаємодії індивідів, але, виникнувши, починає жити за своїми законами.

Методологічна сторона "соціологізму" тісно пов'язана з онтологічною і симетрична їй.

1. Пізнавальною метою соціології проголошується дослідження стійких причинно-наслідкових зв'язків і закономірностей. Дюркгейм наполягає на застосуванні в соціології об'єктивних методів, аналогічних методам природних наук. Дослідженню повинні піддаватися в першу чергу не поняття про соціальну реальність, а вона сама безпосередньо.

Основним принципом його методології: "Соціальні факти треба розглядати як речі". "Розглядати факти визначеного порядку як речі - означає не зараховувати їх у ту чи іншу категорію реальності.» "Соціальні факти повинні пояснюватися іншими соціальними фактами". Соціальні факти - прояви групового або масової свідомості. Соціальний факт - це "будь-який вид дії, зафіксований чи ні, здатний надавати зовнішнє стримування індивіда і має власне існування, незалежне від індивідуальних проявів". Факт є вищий прояв закономірності, закон - загальний внутрішній базис факту.

Їх основні ознаки:

- об'єктивне існування по відношенню до окремих індивідів;

- примусове вплив на індивідів.

2. З визнання специфіки соціальної реальності випливає самостійність соціології як науки, її незвідність ні до одою з інших наук, специфіка її методології і понятійного апарату.

3. Соціологія виступає не тільки як специфічна наука про соціальні факти. Вважав, що завдання науки не зводиться до опису та впорядкування соціальних фактів, але вона покликана розкрити глибинні зв'язки і закономірності. Наявність соціальних закономірностей - ознака наукового характеру соціології, її спорідненості з іншими науками. Гадав, що соціологія повинна вивчати соціальну дійсність, що має специфічні якості, притаманні лише їй. Елементи цієї дійсності - соціальні факти, агрегатом яких і є суспільство. Ці факти і складають предмет соціології. Також визначає соціологію як "науку про інститути, їхній генезис і функціонування". За Дюркгейму, соціологія займає центральне місце в суспільних науках. Її завдання - не тільки дослідити соціальні факти, а й озброїти інші громадські науки методом і теорією, на яких можуть бути засновані дослідження в різних областях соціального життя. Різні соціальні науки - це секції або галузі соціології, вивчають колективні ідеї в конкретній (правової, економічної, моральної, релігійної) сфері. Представники різних дисциплін повинні бути об'єднані загальною точкою зору на характер соціальних фактів, загальним критерієм для їх оцінки і загальним методом дослідження. Тільки тоді соціологія перестане бути абстрактною, метафізичної наукою. Представлення Дюркгейма про основні розділи і галузі соціології у визначеній мері відбиває його погляд на значення тих чи інших сфер соціального життя.

Соціологізм Дюркгейма в методологічному плані характеризується такими рисами: принципом об'єктивного наукового підходу до соціальних явищ і вимогою пояснити соціальне іншими соціальними явищами.

Соц. реальність – закономірна частина природної реальності, яка так само реальна, об’єктивна і незалежна, в якій так само діють закони, але яка має при цьому особливий характер. Соц. реальність не залежна від індивідів; народжуючись індивід дістає готові культуру, мораль тощо, вони існують незалежно від його волі. Має над індивідуальний характер, змушуючи індивіда діяти в межах цієї реальності.

Особливість соц. реальності: формується на взаємодії окремих індивідів, але не зводиться до цієї взаємодії, а являє собою нову якість, а тому розвивається на основі своїх власних, особливих законів.

Склад соц. реальності: соц. факт

Соц. факт – будь-який спосіб дії різко виражений чи ні, який здатний чинити на індивіда зовн. тиск; незалежний від індивід. проявів.

Соц. факти являють собою предмет соціології.

2 групи соц. фактів:

1. факти колективної свідомості (суть релігії, моралі, права; дух. компонент суспільства)

2. факти морфологічного(матеріального) порядку, характеру (визнач. побут людини, еколог., демограф. факти)