- •1. Поняття «культура», її сутність, структура, функції
- •2. Культура первісного суспільства на теріторії України
- •3. Трипільська культура
- •4. Культура населення ранньої залізної доби (кіммерійці, скіфи, сармати)
- •5. Культура античних держав Північного Причорномор'я
- •6.Дохристиянська культура східних слов’ян
- •7.Давньоруська мова та її особливості
- •8.Виникнення слов’янської писемності. Просвытительство на Русі
- •10. Архітектура та містобудівництво Київської Русі
- •11. Науково-технічні досягнення Київської Русі та ГалицькоВолинського
- •12. Літературні жанри Київської Русі
- •13. Особливості культури Галицько -Волинської Русі
- •14. Книгодрукування в Україні та його вплив на розвиток культури
- •15. Образотворче мистецтво і архітектура України у XVI – першій
- •16. Народні думи й пісні XV – початку xviIст. Та їх особливості.
- •17. Науково-технічні знання в Україні у XIV – першій половині XVII ст.
- •18.Діяльність братства та їх роль у розвитку культури
- •19. Полемічна література в Україні
- •20. Роль козацтва у розвитку української культури 17-18 ст.
- •21. Розвиток освіти на Лівобережній та Правобережній Україні в 2 пол. XVII
- •22. Діяльність Києво-Могилянської колегії
- •23. Меценатська діяльність гетьмаана Івана Мазепи
- •24. Прикладне мистецтво та традиційна культура України у XVIII ст.
- •25. Історичний епос та козацькі літописи другої половини XVII століття
- •26. Україно-російські культурні відносини після приєднання українських земель до Росії
- •27. Розвиток музики в другій половині XVII століття
- •28.Українське образотворче мистецтво у 2й пол. XVII ст
- •29. Розвиток культури на західноукраїнських землях у 17-18 ст.
- •30. Українське бароко в архітектурі 18 ст.
- •31. Просвітництво та розвиток суспільно-політичної та філософської думки в Україні у 17-18ст.
- •32. Жанри українського живопису у 18ст.
- •33. Українське музичне мистецтво у хviii ст.
- •34. Український театр у другій половині XV-XVIII ст.
- •35.Напрямки образотворчого мистецтва першої половини XIX ст.
- •36.Українська література першої половини XIX ст.
- •37.Музична культура України в I половині XIX століття.
- •38.Драматургія і розвиток аматорського й професійного театру в Україні XIX століття.
- •39. Українська культура в умовах національного Відродження XIX століття.
- •40. Політика царського уряду щодо укр мови
- •41. Розвиток музичної культури в другій половині 19 ст.
- •42.Розвиток літератури і театру в другій половині 19 ст.
- •43. Система освіти в Україні хіх ст.
- •44. Розвиток наукових і науково-технічних товариств в Україні хіх ст.
- •45. Книгодрукування в Україні хіх ст.
- •46. Фольклор та професійне мистецтво у хіх ст.
- •48. Архітектура та образотворче мистецтво України в кінці хіХст. – на початку хх ст.
- •49. Нові стилі в архітектурі України у кінці хіх ст.. – на початку хх ст.
- •50. Літературне життя в Україні в кінці хіх -на початку хх ст.
- •51. Розвиток українського живопису в другій половині хіх -на початку хх ст.
- •52. Національно культурне відродження кінця хіх -початку хх ст.
- •53. Розвиток історичної науки в другій половині хіх -на початку хх ст.
- •55.Вплив революційних подій(1917-1920) на розвиток укр.Літ-ри та видав.Справи
- •56.Політика українізації,її суть та значення для розвитку культурного процесу в Україні
- •57. Мистецькі об’єднання в Україні у 20 – 30 рокахXx ст.
- •59. Становлення української радянської літератури.
- •60. «Розстріляне відродження», його наслідки для подальшого розвитку української культури.
- •61.Культура західноукраїнських земель у 20-х р. Хх століття
- •62.Культурне життя західноукраїнських земель після включення її до Радянської
- •63.Українська культура під час другої світової війни та її значення
- •64. Розвиток освіти й науки України в повоєнний час.
- •65. Розвиток освіти в Україні в умовах адміністративно-командної системи управління.
- •66. Літературно-мистецькі процеси в Україні середини 40-60 років 20 ст.
- •67. Шістдесятники та їх плив на національні культурні здобутки.
- •68.Відновлення репресій у 60-70-х рр. Хх ст. Їх наслідки для розвитку культури.
- •69.Розвиток науки в Україні у 60-70-з рр. Хх ст. Особливості розвитку гуманітарних наук.
- •70.Театр 60-80-х рр. Хх ст.
- •71.Культурне життя України в умовах соціально – економічних трансформацій 90-х років хх ст.
- •72. Закони про державність української мови та їх впровадження у життя наприкінці xXстоліття.
- •73.Діяльність культурно-просвітницьких та мистецьких об’єднань у сучасній Україні.
- •74.Політика держави щодо релігії та церкви у роки незалежності.
- •75.Наука в незалежній Україні.
- •76. Сучасна література та театральне мистецтво України.
- •77. Сучасне образотворче мистецтво України.
- •78. Державна політика в освіті та культурі Незалежної України
- •79. Видатні діячі української діаспори та їх внесок
- •80. Культура української діаспори
7.Давньоруська мова та її особливості
Давньоруську мову розглядали як спільного предка української, російської й
білоруської.
Давньоруська мова включала безліч різних діалектів і являла собою результат
їх злиття, якій сприяло об'єднання східних слов'ян у складі Київської Русі. До XI-XII ст. в
давньоруській мові виділяються діалектні зони: південно-західна (київські і галицьковолинські
говірки), західна (смоленські та полоцькі говори), південно-східна (рязанські і
Курсько-чернігівські говірки), північно-західна (новгородські та псковські говори),
північно -східна (ростово-суздальські говори). Давньоруські діалектні відмінності не
збігаються з сучасними східнослов'янськими. Наприклад, в давньоруській мові не
було "Акання. "Цокання" ж, навпаки, існує з дуже давніх часів.
Носові голосні в давньоруській мові були втрачені ще в дописемний період.
В граматиці також були певні особливості. Було три числа : єдине, множинне і
двоїсте, кілька форм минулого часу.
Крім безлічі усних діалектів існувала і щодо стандартизована письмова форма
давньоруської мови, що використовувалась в основному для юридичних документів.
Вважається, що в основі цього писемної мови в Київській Русі лежав давньокиївських
діалект. Графіко-орфографічна система давньоруської мови почала складатися в середині
XI ст.
Еволюція фонетики
.
Середина X століття -деназалізація (втрата носових голосних).
.
Середина XI століття -вторинне пом'якшення приголосних, що відбулося в
більшості говірок (за винятком західних); перехід напівм'яких приголосних у м'які
торкнувся всіх приголосних звуків, крім губних і звуку "р".
.
XII-XV вв. -Перехід ['е] в [' о] в закритому складі (в сучасній
орфографії е, укр. Ьо).
Високорозвиненими були лексична, словотворча і граматична системи, які
успадкували багато рис праслов'янської мови і разом з тим виробили чимало інновацій.
Граматична будова давньоруської мови була флективною. У
системі іменника розрізнялися три роди, три числа і сім відмінків. Типи відмінювання
іменників (їх було шість) визначалися характером давньої (праіндоєвропейської) основи.
Прикметники мали іменну й займенникову форми (якісні — добръ, добрыи; відносні —
камАнь, камАный; вищий ступінь порівняння — добр.и, добр.ишии) Найвищий ступінь
утворювався описово. Дієслова розрізнялися за двома основами: теперішнього часу й
інфінітива. Форми минулого часу були прості (аорист, імперфект) і складені (перфект,
плюсквамперфект).
8.Виникнення слов’янської писемності. Просвытительство на Русі
Становлення державності феодального суспільства слов’ян у середині IХ ст. вимагало
відповідної релігії для утримання в покорі соц. низів та повноправного виходу на міжнародну
арену. Найближчим і найперспективнішим для слов’ян було християнство. На Балканському
півостровi та в Середнiй Європi точилася боротьба мiж Вiзантiєю та Римом за сфери політ. та ек
впливу на слов'янськi країни. Вплив Візантії, яка йшла на поступки в питаннях поширення
слов’янської форми обряду і мови богослужіння, перекладу богослужбових книг слов’янською, не
загрожував молодим державам втратою самостійності у майбутньому. Навпаки, прийняття
християнської віри у цьому випадку стало б своєрідним фактором стабільності у державотворенні,
сприяло розвитку освіти й культури слов’янських народів.Таким чином, моравський князь
Ростислав у 862-863 р. звернувся до візант. імперат. Михайла III з проханням надiслати до Моравiї
місіонерів, єпископа і вчителя, котрі б виклали християнське вчення рідною для моравських
слов’ян мовою. Імператор охоче вiдгукнувся на прохання: це давало можливість розширити вплив
візантійської церкви на Європу й таким чином потіснити римську церкву. Мiсiю християнської
проповiдi в Моравiї було запропоновано виконувати братам Кирилу та Мефодію.Це були
високоосвiченi люди. Костянтин працював у патрiаршiй бiблiотеці, викладав фiлософiю, Мефодій
був настоятелем монастиря. Для мораван Кирило створив спеціальну азбуку (на сьогодні точно
невідомо, яку саме азбуку – кирилицю чи глаголицю), разом з Мефодієм переклав грецькi
релiгiйнi книги слов’янською мовою. В основу слов’янської мови брати поклали солунськомакедонський
говір староболгарської мови, доповнивши її новотворами з інших мов. Саме цю
мову і назвуть старослов’янською. Таким чином, ця мова багато в чому була штучною. За
свідченням середньовічного вченого Чорноризця Храброго, це сталося 863 р. Цей рік і вважається
початком слов’янської писемності. Впродовж 3р. вони впроваджували культуру, сприяли
мораванам (предкам сучасних чехів, словенців, словаків) у звiльненнi їх вiд політ., ек.
культ.гніту, поширенню християнського слова, вчення у слов’янському світі. Успішно
здійснювалася їхня навчально-педагогічна діяльність і в інших слов’янських країнах.Римський
папа Адріан ІІ визнав старослов’янську мову, а богослужбові книги, написані ції. мовою, були ним
освячені та покладені в церкві святої Марії. Це стало серйозною перемогою першовчителів
слов’ян. Органiзовувалися слов’янськi школи, засновувались монастирi, церкви. Після смерті у
885 р. Мефодія відбулися різкі зміни: було заборонено слов’янське богослужіння, розгромлені
слов’янські школи, храми, спалені слов’янські книги, учнів Кирила і Мефодія, священників,
проповідників забивали на смерть. Церковнослов’янська мова стала офіційною мовою болгарської
мови (894 р.) на період царювання Симеона (893-927). Цей перiод став золотим вiком
старослов’янської писемностi. З Болгарії кирилична слов’янська писемність проникла в Сербію,
Русь.Щорічно, 24 травня Церква святкує день пам'яті слов'янських вчителів, рівноапостольних
Кирила і Мефодія. 29 березня 1994 р. Кабінет Міністрів України, підтримуючи ініціативу
Міністерства культури і Українського комітету славістів, прийняв постанову про проголошення 24
травня кожного року Днем слов’янської писемності та культури.
Роль старослов’янської мови в розвитку культури Київської Русі. Старослов’янська мова
відіграла важливу роль у розвитку культури Київської Русi, яка пiдтримувала зв’язки з Болгарiєю
та Вiзантiєю. Тут старослов’янська писемнiсть поширилася ще до прийняття християнства. За
літописними свідченнями, з усіх наявних на той час конфесій князь Володимир, на той час
державний діяч європейського рівня, вибирає саме християнську віру і слов’янську азбуку як
своєрідний знаковий код для передачі найважливіших людських духовних здобутків, графічної
форми поширення християнського вчення у слов’янському світі. Син Володимира Ярослав
Мудрий (978-1054) енергійно продовжив справу батька. Саме в роки його правління (з 1019 р.)
інтенсивно розвивається книжна справа, у Києві працювали слов’янські книжники з Болгарії,
Сербії, Чехії. Ярослав заклав храм святої Софії -кафедральний собор самостійної Київської
митрополії, першим митрополитом якої став Іларіон (1053), відомий "Казанням про Хрещення
Русі", "Словом про Закон і Благодать".Старослов’янська мова була мовою богослужінь,
богослужебних книг аж до появи творів Івана Котляревського. Нею були написані "Повість
врем’яних книг", "слово о полку Ігоревім", "Руська правда", "Слово о законі і благодаті" Іларіона,
"Повчання" Воломира Мономаха тощо.
9. Запровадження християнства на Русі та його вплив на розвиток
культури
Князь Володимир був видатним державним діячем і полководцем, одним із засновників
Давньоруської держави. В середині 80-х pp. X ст. київський князь помалу схиляється до
думки щодо прийняття нової релігії — християнства. Спочатку християнство прийняли
сам Володимир та його найближче оточення. Весною 988 р. відбулося масове хрещення
киян, яке поклало початок хрещенню всієї країни. Процес християнізації в Київській
державі плинув повільно, а нерідко й хворобливо, однак за Володимира більшість
населення країни навернулася, принаймні формально, у нову віру. Християнство принесло
нову культуру й докорінно змінило світосприймання та самовиявлення населення
Київської Русі. Запровадження християнства мало прогресивний характер. Завдяки цьому
Київська Русь прилучилася до європейської цивілізації, пожвавилися міжнародні зв’язки
нової християнської держави, зріс її авторитет у Європі як могутньої держави.
Християнство сприяло поширенню письменства, а відтак розвитку різних наук, але в
межах релігійних догматів. Розвивалася в Київській Русі освіта. Освіченими були багато
представників влади – князів, правителів, воєвод: Ярослав Мудрий, Володимир Мономах,
Рюрик Ростиславович та ін. Князі завжди переймалися проблемами освіти. Літопис
свідчить, що Володимир Святославич відкрив у Києві школу, де навчалися князівські і
боярські діти. Ярослав Мудрий відкрив у Новгороді школу для дітей старост і священиків.
Основу освіти становили богослов’я, філософія, риторика, граматика. Вивчали в Київській
Русі й іноземні мови.З часу "хрещення Русі" у ній поширилися писемність і книжність. В
Києві, а далі повсюдно на Русі почали влаштовувати школи й книгописні майстерні, і
незабаром східнослов’янська країна стала однією з найкультурніших у середньовічній
Європі.Серед монастирів у Київській Русі на першому місці був Києво-Печерський, який
став, можливо, найвизначнішим центром давньоруської культури. З ним пов’язана
діяльність визначних публіцистів (Феодосій Печерський, Іаков Мніх), істориків (Нікон
Печерський, Ігумен Іван, Нестор Літописець), художників (Алімпій, Григорій), лікарів
(Агапіт). Під впливом християнства в усній народній творчості, як і в культурі в цілому,
утворився своєрідний релігійний синкретизм (поєднання), що виявився у співіснуванні
язичницьких поглядів, мотивів, обрядів та символів із християнськими.Разом з новим
віровченням, християнство принесло в Русь нову мораль, що будувалась на біблійних
заповідях, основу яких становить любов до Бога та до ближнього, новий погляд на сім.ю
та шлюб, що укладається між двома людьми (до того не було закону про моногамну
сім.ю, і не тільки прості люди, а й князі мали по кілька жінок,а то й наложниць); а також
— негативне ставлення до язичництва, до магії та чаклунства, поганських
жертвоприношень, ритуальних оргій, закону кровної помсти, поклоніння силам природи і
т. ін. — як тому, що протистоїть вірі.Церква активно сприяла розвитку давноруської
архітектури та образотворчого мистецтва. Більшість кам’яних споруд, збудованих на
протязі Х – ХІІ ст. на Русі, були храми, щедро прикрашені монументальним та станковим
живописом. Проте впливи східної церкви на мистецтво не завжди були благотворними.
Так, через те, що візантійці не любили ставити у своїх храмах статуй, скульптура не
дістала помітного розвитку.