10. Архітектура та містобудівництво Київської Русі

В Україні архітектура як вид будівельного мистецтва виникає у VII ст. до н.е.

Високим рівнем відзначалася архітектура колишніх грецьких колоній на українському

узбережжі Чорного моря.

У період становлення Київської Русі (IX ст.) типовою формою поселення стає

"город", тобто огороджене укріплене місто з групою селищ навкруги. Міста набували

важливого значення в економічному й духовному розвитку давньоруської держави. Князь

Володимир, а згодом Ярослав особливо дбали про забудову головного міста Київської

Русі — Києва. За часів Володимира почав складатися план міста. Київ розділявся на

верхнє місто ("дитинець"), або "вишгород", "гора", і нижнє ("подол").

Архітектура міст і сіл Київської Русі представлена насамперед дерев'яними

спорудами. Багатий архітектурний декор жител давніх русичів (різні конструктивні деталі

— карнизи, наличники, коньки, колонки, одвірки тощо). Окремі з них — справжні

шедеври народної архітектури. Такими, очевидно, були будинки заможних верств

населення, які згадані в писемних джерелах під назвою «хороми». Житло бідноти —

однокамерні будинки площею до 20 м2 .

Із дерева зводились укріплення давньоруських міст — кліті, заборола, башти, а

також церкви.Усі сільські храми також будувались із дерева. Традиційна дерев'яна

архітектура згодом втратила в Київській Русі свою престижність.

В кінці Х — початку XI ст. для зведення кам'яних споруд на Русі склалися

необхідні умови. Йдеться, зокрема, про високий технічний рівень давньоруського

ремесла, його зрослу спеціалізацію. Перші кам'яні будівлі на Русі з'явилися під орудою

візантійських зодчих. Масштабні роботи щодо створення ансамблю монументальних

споруд князівського центру в Києві розгорнулись в кінці Х — початку XI cт. За

нетривалий час були побудовані два палаци (розмірами 45х11 м) з видовженими

фасадними галереями. Матеріали розкопок, а також мініатюри Радзивілівського літопису

засвідчують, що київські князівські палаци були двоповерхові, з аркадами і службовими

приміщеннями на нижньому поверсі і житловими на верхньому.

11. Науково-технічні досягнення Київської Русі та ГалицькоВолинського

князівства

За поширенням наукових і технічних знань Київська Русь стояла на одному рівні з

передовими країнами Європи. Знання з математики, елементарні розрахунки були

необхідні для спорудження храмів і обмежувались до простих чотирьох дій, дробів і

обчислювання процентів. Записувались також міри довжини, об’єму, відстані між

містами. Робилися складні розрахунки для складання календарів і пасхалій. У грошовій

системі використовувались наочно-обчислювальні засоби, наприклад абак (дошка для

обчислення, що її відтворено на мініатюрі Радзивілівського літопису).

Розвивалися в Київській Русі й знання з фізики. Були описані агрегатні стани

речовини: твердий, рідкий, газоподібний та плазма. Саме цим і визначалися чотири форми

матерії, доступні людському розуму; світло вважалося ідеальною формою матерії.

Знання з хімії використовувалися для виготовлення смальти для мозаїк, скляних

виробів, різнокольорових емалей, поліхромної поливи для кераміки. Для фарбування

тканин, шкір, розпису фресок, ікон, рукописів застосовувались різні фарби та барвники.

Ремісники володіли знаннями про хімічні властивості розчинів і речовин (для обробки

шкіри, хутра, виготовлення різних напоїв тощо).

На Русі був відомий так званий грецький вогонь — легкозаймиста речовина, яку

кидали в спеціальних сфероконічних посудинах — своєрідних запалюваних бомбах. Наші

предки через половців познайомилися з порохом, винайденим китайцями, але

використовували його для залякування; власне вогнепальна зброя з’явилася наприкінці

ХІІІ — на початку ХІV ст.

За астрологічним трактатом, у центрі Всесвіту перебувала Земля, навколо якої

оберталися кілька небесних сфер. Окрім Сонця та місяця було відомо ще п’ять планет;

решту відкрили вже після винайдення телескопа.

Завдяки запровадженню нових технологій в сільському господарстві (рихлення та

перегортання ґрунту), врожайність підвищувалась у 10—15 разі( з'являються залізний

важкий колісний плуг,хомут, поширилися вітряки та водяні млини).

Знання математики і медицини були обмежені практичними потребами. Першими лікарями були

знахарі. Пізніше, коли Київська Русь увійшла в більш тісні стосунки з іншими країнами, лікарські знання

значно поглибилися. Відомим лікарем у Києві був Агапіт, який навіть робив хірургічні операції.

Одним з ранніх давньоруських мостів наплавного типу був міст через Дніпро, побудований за

Володимира Мономаха в 1115 р. До ХІ ст. з’являються підйомні «взводні» мости з проїжджою частиною,

що піднімались за допомогою важелевих підйомників — журавлів. Однією з перших давньоруських

гідротехнічних споруд булла побудована в Києві в 1199 р. масивна підпорна стіна, що захищала від зсувів

берег Дніпра.