Моносомія 17р
Аномалія описана Smіth зі співавт. ,1982,1986; Dobyns із співавт.,1983; Hamіll співават.,1988 у вигляді del(17)(p11-13→pter).
Характеристика фенотипу
Череп: брахіцефалія, краніосиностоз.
Лице: широке, гіпоплазія середньої частини лиця.
Ніс: широке перенісся.
Кінцівки: короткі руки.
Вади внутрішніх органів: лісенцефалія, гіпоплазія мозолистого тіла, вади серця.
Психіка: розумова відсталість, гіперактивна поведінка.
Моносомія 17q
Описані рідкісні випадки стосуються або виявлених збалансованих перебудов каріотипу за участі 17q або картирування проколагена типу 1 на ділянці del(17)(17q21→qter)(Palutke зі співавт.,1976; Huerre із співавт.,1982). Фенотипічні дані: множинні вроджені аномалії, виражена розумова відсталість.
Кільцева хромосома 17
Аномалію описано у вигляді r(17)(р13 і р25) Оnо із співавт., 1974; Сhundley із співавт., 1982.
Характеристика фенотипу
Лице: дисморфії.
Шкіра: множинні плями кольору кави з молоком.
Хребет: високий зріст.
Кінцівки: синдактилія пальців стоп.
Геніталії: аномалії.
Психіка: затримка психомоторного розвитку.
Рис. 42. Хромосома 17 (за В.П. Пузирьовим, 2001)
Трисомія 17р
Аномалія описана у виді trі(17)(p13→pter) (Feldman із співавт.,1982; Rethore із співавт.,1983; Magenіs із співавт.,1986). У дітей відзначається пренатальна гіпоплазія, затримка фізичного розвитку.
Характеристика фенотипу
Череп: чоло, що виступає.
Очі: антимонголоїдний розріз очних щілин.
Ніс: маленький, спинка широка.
Рот: мікростомія, високе піднебіння.
Шкіра: гірсутизм.
Шия: складчаста.
Кінцівки: відставлені перші пальці кистей.
Геніталії: крипторхізм, гіпоплазія калитки.
Вади розвитку внутрішніх органів: вроджені пороки серця.
Рідко спостерігають: помутніння рогівки, мікрофтальм, мікрокорнеа, атрофію райдужки, глаукоми; гідроцефалію, аріненцефалію, аплазію мозолистого тіла.
Психіка: затримка психомоторного розвитку.
Трисомія 17q
Описана у вигляді trі(17;q21-23-24→qter) Turleauet із співавт.,1979; Orye,van Bever,1985, Shіmіzuіз співавт.,1988. У дітей відзначається помірна пренатальна гіпотонія.
Характеристика фенотипу
Череп: мікроцефалія; чоло, що виступає; вдавлення черепа в ділянці скронь.
Очі: мікрофтальм, колобома райдужки.
Ніс: плоска спинка носа.
Вуха: деформовані, ротовані дозаду вушні раковини.
Рот: розколина піднебіння, що заходить на верхню губу з опущеними кутами.
Шия: коротка, складчаста.
Кінцівки: укорочені за рахунок проксимальних відділів кінцівки, синдактилія стоп, підвищена гнучкість суглобів, плоскостопість, клишоногість, полідактилія.
Геніталії: крипторхізм, атрезія піхви.
Вади внутрішніх органів: омфалоцелє, мегаколон, вади серця, кістозна дисплазія нирок, гідронефроз, внутрішня гідроцефалія і гіпоплазія мозку, мікрополігірія, вада Денді—Вокера, тріада ознак: внутрішня гідроцефалія, часткова або повна аплазія черв'яка мозочка, кістозне розширення IV шлуночка.
Хромосома 18
Цю хромосому М. Рідлі описав як причетну до геної терапії. На початку третього тисячоліття вперше відкрилася можливість стати редакторами тексту, записаного в геномі.
Давайте візьмемо для прикладу ген на хромосомі 18, який пригнічує розвиток раку хребта, управляє зростанням аксонів в стовбурі спинного мозку і начебто ніяк напряму не пов'язаний з придушенням ракової пухлини. Відомо, що мутації в околицях даного гена, що виявляються за допомогою генетичних маркерів, істотно підвищують ризик захворювання раком хребта. Чи з'явиться можливість в майбутньому витягти цей ген, як несправну свічку запалення з двигуна автомобіля й замінити його справною версією гена, на думку автора – невідомо.
В 1972 році Поль Берг (Paul Berg) зі Стенфордського університету за допомогою ферментів рестрикції розрізав в пробірці вірусну ДНК, а потім зшив шматочки випадковим чином за допомогою ферменту лігази. Він став першою людиною, котра отримала «рекомбінантну ДНК». Люди навчилися робити те, що ретровіруси проробляють вже мільйони років: вбудовують свої гени в хромосому. До кінця минулого сторіччя була отримана перша рекомбінантна бактерія: кишкова паличка з вбудованим геном жаби.
В 1974 році в середовищі вчених звучали заклики оголосити мораторій на проведення генетичних експериментів.
В кінці 1980-х років гормон росту, отриманий за допомогою генетично модифікованих бактерій, замінив в медицині свій дорогий і потенційно небезпечний аналог, одержаний з мозку померлих людей.
Методи генетичної інженерії більшою мірою вплинули на науку, ніж на промисловість. За допомогою клонування були створені бібліотеки, які включали багато тисяч фрагментів генома людини, що перекриваються, а це дає можливість вибрати будь-яку ділянку хромосоми для більш пильнішого аналізу. Саме за допомогою генетичних бібліотек вчені ще до початку робіт над проектом «Геном людини», відшукували важливі гени і «читали» записаний в них текст.
Дуже скоро список генетичних захворювань, що піддаються лікуванню методами генетичної терапії, поповнився іншими хворобами, включаючи сімейну гіперхолестеринемію, гемофілію і муковісцидоз. Але, поза сумнівом, основною метою був рак.
Поки що генна терапія переживає своє дитинство. Коли-небудь вона стане такою ж звичною операцією, якою зараз є пересадка серця. Поки що важко передбачити, який з напрямів боротьби з раком — використання препаратів, що перешкоджують ангіогенезу, протителомеразних, білка р53 чи методи генної інженерії — виявиться найуспішнішим. Та ніколи ще у вчених не було такого оптимізму щодо можливості перемогти рак. І цей оптимізм спирається майже виключно на останні відкриття в генетиці.
Генна інженерія — це не єдине рішення всіх проблем. Наприклад, дефект гена-супресора на хромосомі 18 веде до підвищення вірогідності ракових захворювань, але протистояти цьому можна не тільки генетичними методами.
Субметацентрик групи Е. Відомі аномалії: часткові моносомії і трисомії коротких і довгих пліч, кільцеві хромосоми і повні трисомїі.
Рис. 43. Хромосома 18 (за В.П. Пузирьовим, 2001)