12. Проаналізувати вплив промислового виробництва на атмосферне повітря

На сьогодні основними забруднювачами атмосферного повітря є різні галузі промисловості, а саме: теплоенергетика, підприємства металургійного комплексу, нафтовидобувна промисловість, нафтохімічна промисловість, виробництво будівельних матеріалів тощо.

Теплоенергетика включає теплові й атомні електростанції, промислові та міські котельні. Близько 70-80 % світової електроенергії виробляють на теплових електростанціях. У процесі спалювання вугілля, нафти, природного азу, торфу в атмосферу виділяється дим, що містить продукти повного (діоксид карбону і пари води) і неповного (оксиди карбону, сульфуру, нітрогену, вуглеводні та ін.)згорання. Атомні електростанції є джерелом забруднення повітря радіоактивним йодом, радіоактивними інертними газами та аерозолями. Котельні утворюють мало оксидів нітрогену, проте викидають багато продуктів неповного згорання.

Переважно викиди від підприємства металургійного комплексу складають з оксидів карбону, твердих речовин, діоксиду сульфуру, оксидів нітрогену. Основними джерелами викидів у чорній металургії є агломераційне виробництво, виплавка чавуну і сталі. У кольоровій металургії джерелами утворення викидів є виробництво глинозему, алюмінію, купруму, плюмбуму, цинку, нікелю та дорогоцінних металів.

Нафтовидобувна і нафтохімічна промисловість утворює за обсягами відносно небагато викидів. Проте вони характеризуються високою токсичністю, значною різноманітністю і сконцентрованістю, тому становлять загрозу для всіх живих організмів. На різноманітних виробництвах атмосферне повітря забруднюється оксидами сульфуру, сполуками фтору, аміаком, сумішами окису нітрогену, хлористими сполуками, сірководнем, неорганічним пилом, тощо.

Інтенсивне забруднення атмосферного повітря відбувається при видобутку і переробці мінеральної сировини, при викидах пилу і газів із підземних гірських виробіток тощо.

Основними забруднювачами повітря України є підприємства чорної металургії (33 %), енергетики (З0 %), вугільної промисловості (10 %), хімічної та нафтохімічної промисловості (7 %).

Понад третину всіх промислових викидів шкідливих домішок у повітрі припадає на теплові станції, які використовують паливо.

Найбільший внесок у викиди сірчистого ангідриду дають підприємства енергетики, чорної металургії та вугільної промисловості (їхня частка складає 80 % викидів).

У викиди оксидів азоту головний внесок — 72 % — дають підприємства енергетики та металургії.

Підприємства хімічної, нафтохімічної і газової промисловості дають найбільший внесок — 43 % — у викиди вуглеводнів.

13. Розглянути засоби і методи моніторингу і контролю якості довкілля.

Моніторинг довкілля, екомоніторинг — комплексна науково-інформаційна система регламентованих періодичних безперервних, довгострокових спостережень, оцінки і прогнозу змін стану природного середовища з метою виявлення негативних змін і вироблення рекомендацій по їх усуненню або ослабленню.

Залежно від точності результатів, які необхідно отримати при проведенні моніторингу з того чи іншого компоненту, явища, процесу, від середовища, в якій проходять дослідження, доступних фінансових та інших засобів, використовують різні методи моніторингу.Аерокосмічні (дистанційні) методи екологічного моніторингу – це система спостереження за допомогою літакових, аеростатних коштів, супутників і супутникових систем.Дистанційні методи зондування земної поверхні (ДЗЗ) дають змогу одночасно охоплювати великі за площею території, забезпечити оперативність і повторення визначення великої кількості параметрів земної поверхні і рослинності, здійснювати моніторинг, значно зменшуючи при цьому кількість складних і трудомістких хімічних аналізів, що істотно спрощує і знижує собівартість досліджень.

Наземні методи поділяються на фізичні, хімічні, фізико-хімічні та біоіндикацію.

Фізичні методи включають: спектральні методи, рентгеноструктурний аналіз, ядерний і магнітний резонанс, мікроскопічний аналіз, поляриметрія, рефрактометрія, електричні і магнітні методи, радіометричні методи та ін..Хімічні та фізико-хімічні методи:гравіметрія, титрометрія, колориметрія, хроматографія, електрохімічні методи, термографія, фотометрія полум’я. Біоіндикація - це визначення біологічно значущих навантажень на основі реакцій на них живих організмів і їх співтовариств. Відповідно до іншого визначення: біотестування - це використання в контрольованих умовах біологічних об'єктів (тест-об'єктів) для виявлення і оцінки дії чинників (у тому числі і токсичних) навколишнього середовища на організм, його окрему функцію або систему органів. Біологічний метод оцінки стану системи дозволяє вирішити завдання, вирішення яких за допомогою фізичних і хімічних методів неможливий. Рекогносцирувальна оцінка ступеня забруднення за складом біонтів дозволяє швидко встановити його санітарний стан, визначити ступінь і характер забруднення.

При виконанні своїх функцій моніторинг довкілля використовує різноманітні методи отримання первинної і вторинної інформації.

Методи отримання первинної інформації реалізуються через безпосередні спостереження на відповідних станціях, постах, створах. Такими є метеорологічні, гідрологічні, океанічні, геофізичні, біологічні, фонові спостереження. Дані про стан довкілля отримують і за допомогою дистанційних засобів спостережень, зокрема внаслідок прямих спостережень із супутників Землі, вертикальних зондувань, фотографічних і геофізичних зйомок, а також геостаціонарних спостережень. Методи отримання вторинної інформації полягають в упорядкуванні і опрацюванні бази даних, отриманих за допомогою первинної інформації. Результати фіксують у вигляді карт, таблиць, графіків. Для акумулювання й узагальнення інформації функціонують географічні інформаційні системи (ГІС) — комп’ютерні бази даних, поєднані з певними аналітичними засобами для роботи з просторовою інформацією. Для оброблення бази даних, оцінювання і прогнозування стану довкілля застосовують метод аналогій (досліджуваний об’єкт оцінюється відповідно до його типової моделі), емпіричне узагальнення (вивчення зв’язків між явищами і процесами об’єкта дослідження), моделювання (побудова фізичних, математичних, цифрових моделей).