22. Проаналізувати земельний кодекс України.

Земельний кодекс України (прийнятий 25 жовтня 2001 р.) – це офіційний документ, у якому в систематизованому вигляді розміщені норми, які регулюють земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Відповідно до КУ прийнятий Земельний кодекс України встановлює 3 форми власності на землю (може перебувати в державній, комунальній та приватній власності). Всі форми власності рівні.Новим ЗК України визначені права й обов’язки власників земельних ділянок і землекористувачів.

Вперше в ЗК детально визначені правовідносини власників і землекористувачів сусідніх земельних ділянок – добросусідство та передбачено право концесіонера на земельну ділянку.

Детально визначена класифікація земель України.

Вперше Кодексом передбачена набувальна давність (тобто громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на земельну ділянку, можуть звернутись до органів державної влади або місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування).Прийнятим Земельним кодексом України не передбачено тимчасового користування земельною ділянкою.

Важливе місце управління в галузі використання та охорони земель відведено Державному земельному кадастру.

Запроваджується економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Земельний кодекс складається з 10 розділів:

І. Загальна частина (містить основні положення, повноваження ВР України, ВР АР Крим та органів місцевого самоврядування в галузі земельних відносин, повноваження органів виконавчої влади в галузі земельних відносин);

ІІ. Землі України (склад та цільове призначення земель України, землі с/г призначення, землі житлової та громадської забудови, землі ПЗФ та іншого природоохоронного призначення, землі оздоровчого призначення, землі рекреаційного призначення, землі історико-культурного призначення, землі лісогосподарського призначення, землі водного фонду, землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення);

ІІІ. Права на землю (право власності на землю, право користування землею, право земельного сервітуту, добросусідство, обмеження прав на землю);

ІV. Набуття і реалізація прав на землю (набуття права на землю громадянами та юридичними особами, продаж земельних ділянок або прав на них на підставі цивільно-правових договорів, продаж земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах, припинення прав на землю);

V. Гарантії прав на землю (захист прав на землю, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, вирішення земельних спорів);

VI. Охорона земель (завдання, зміст і порядок охорони земель, використання техногенно забруднених земель, консервація земель);

VII. Управління в галузі використання і охорони земель (встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень, планування використання земель, землеустрій, контроль за використанням та охороною земель, моніторинг земель, державний земельний кадастр, Економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель, відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва);

VIII. Відповідальність за порушення земельного законодавства;

IX. Прикінцеві положення; X. Перехідні положення.