38.Визначити органи управління та регулювання природокористуванням в Україні.

Державне управління у сфері використання й охорони навколишнього природного середовища здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада і Уряд Автономної Республіки Крим, місцеві Ради народних де­путатів та їх виконавчі органи, а також спеціально вповнова­жені на те державні органи і громадські організації.

Мінприроди працює в тісному зв’язку з Міністерством охорони здоров’я та підпорядкованими йому санітарноепідеміологічними службами, Міністерством сільського господарства, Державним комітетом з гідрометеорології, Державним комітетом водного господарства, Державним комітетом з питань геології, Державним комітетом земельного господарства, Національним комітетом авіації України.

Кожний із зазначених органів здійснює управління в ме­жах своєї компетенції та притаманними йому методами. Вищі органи державної влади і управління приймають закони, по­станови, інші правові акти, спрямовані на забезпечення ра­ціонального використання і охорону природних ресурсів. Міс­цеві органи державної влади і управління приймають свої природоохоронні акти і контролюють виконання законодавчих актів, прийнятих вищими органами влади у цій галузі.

Громадське управління в галузі використовування та охо­рони навколишнього природного середовища здійснюється громадськими об'єднаннями, якщо така діяльність передбаче­на їх статутами.

39. Навести приклади конфліктної ситуації природокористування та визначити поняття «криза».

«Вдале» або «невдале» взаєморозташування окремих ландшафтів і тривалість їх сусідства може спровокувати конфліктні ситуації в природокористуванні, реалізовуючи таким чином дію позиційного принципу (за Б. Б. Родоманом). Прикладом конфліктної ситуації природокористування може стати Кримський півострів, де в рекреаційних районах, призначених для відпочинку та оздоровлення населення, діють промислові об’єкти, забруднюючи НПС; або вирубка лісів на Поліссі і побудова на їх місці котедж них містечок з власною інфраструктурою.

Екологічна криза — термін для позначення важкого перехідного стану екологічних систем і біосфери в цілому. Стан екологічної кризи означає наявність значних структурних змін навколишнього середовища. Традиційно виділяються екологічні кризи природного та антропогенного походження.

При цьому екологічна криза істотним чином відрізняється від екологічної катастрофи, адже остання означає повне руйнування екологічної системи. У випадку ж екологічної кризи зберігається можливість відновлення порушеного стану.

40.Проаналізувати сутність екологічних криз. Навести приклади природної та антропогенної кризи.

Сутність екологічних криз - це процеси, які відбуваються в екологічних системах і загрожують їх цілісності. Тобто, екологічна криза - це порушення життєвоважливих для системи параметрів її функціонування.

За першим означеним критерієм - за причиненням - можна говорити про екологічні кризи природного походження і антропогенного походження. Перші - природні екологічні кризи являють собою ті зміни в екологічних системах, що є наслідком природніх біологічних процесів, самоорганізації систем, таких стосунків систем як конкуренція тощо. Вони також можуть бути наслідком стихійних явищ. Екологічні кризи антропогенного походження є результатом впливу людської діяльності на природу. Загалом кажучи, це наслідок цивілізаційного прогресу.

Прикладом природної кризи може бути відсутність води у населення через посуху, а антропогенної – відсутність води у населення через аварію і викид значної кількості токсикантів у джерело водопостачання.

Другий спосіб типізації екологічних криз - коли вони виділяються за об’єктною визначеністю. Тобто, кваліфікується на підставі виявлення саме того об’єкту, на який впливає дана криза.

Третій підхід до визначення типів екологічних криз - це їх розподіл відповідно до того, екологічні системи якого рівня організації живого - від простих і до глобальної екосистеми - біосфери - охоплені кризовими явищами. Зрозуміло, що системи більш високого ієрархічного статусу більшою мірою або навіть суттєво впливають на все живе, включно і на людину.

Четверта можливість кваліфікування і розподілу екологічних криз – за ефектом їхньої дії на екологічні системи, на людину. За цією ознакою на людину. За цією ознакою екологічні кризи проявляють себе як: 1 - локальні - ефект їхньої дії обмежений певним регіоном, певними спільнотами, 2 - регіональні - такі, що проявляються на більших територіях і стосуються великих екологічних систем, 3- планетарні - кризові процеси охоплюють більшість екологічних систем Землі або біосферу в цілому.