Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
moyi_GOSI.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
20.11.2019
Размер:
1.25 Mб
Скачать

30. Охарактеризувати правову основу природоохоронного менеджменту

Правову основу природоохоронного менеджменту становлять закони внушньодержавної й міжнародної ваги. В них входять обов'язкові для всіх громадян вимоги, націлені на забезпечення нормальних умов функціонування екосистем біосфери та раціональне використання людиною природних ресурсів.

Основним базовим законом є Конституція України, прийнята в 1996 р., згідно з якою розробляються правові основи державної політики у сфері охорони довкілля і забезпечення екологічної безпеки людини (статті 16, 50, 66).

Для втілення основних напрямків державної політики охорони довкілля в життя прийнято такі закони:

- “Про охорону навколишнього природного середовища” (1991).

- “Про охорону атмосферного повітря” (1992).

- “Про природно-заповідний фонд” (1992).

- “Про тваринний світ” (1993).

- “Про екологічну експертизу” (1995).

- “Про рослинний світ” (1999).

- “Про зону надзвичайної екологічної ситуації” (2000).

- Тощо.

Для забезпечення ядерної безпеки населення в 1995 р. прийняті закони:

- “Про використання ядерної енергії та радіаційної безпеки”.

- “Про поводження з радіоактивними відходами”.

Охорона і використання окремих природних ресурсів України регулюється відповідними кодексами: “Лісовий Кодекс” (1994). “Кодекс про надра” (1994). “Водний Кодекс” (1995). “Земельний Кодекс” (2001).

Підзаконні нормативно-правові акти, а саме:

  • постанови Верховної Ради України (наприклад, постано­ва Верховної Ради України від 29.10.1992 р. «Про затвердження Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи при­пинення діяльності підприємств, установ і організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколиш­нього природного середовища»);

  • постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України (на­приклад, постанова Кабінету Міністрів України від 30.03.1998 р. «Про затвердження Положення про державну систему моніто­рингу довкілля»);

  • укази і розпорядження Президента України (наприклад, Указ Президента України від 27.12.2005 р. «Про Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України»);

  • інструкції, накази міністерств, державних комітетів та ін­ших органів центральної виконавчої влади. Це, в першу чергу, акти Міністерства охорони навколишнього природного середо­вища України (наприклад, наказ Мінпри­роди України від 16.02.2005 р. «Про затвердження Інструкції про зміст та складання документації державного кадастру тери­торій та об'єктів природно-заповідного фонду України»), а та­кож акти галузевих міністерств та державних комітетів — Дер­жавного комітету України по водному господарству, Державно­го комітету лісового господарства України та ін.;

  • рішення і розпорядження органів місцевого самовряду­вання і місцевих органів виконавчої влади.

Особливе місце серед джерел екологічного права займають міжнародно-правові акти, зокрема, міжнародні угоди за участю України. Серед них, наприклад, Конвенція ООН «Про охорону біологічного різноманіття», прийнята у 1992 р. в Ріо-де-Жанейро і ратифікована Україною 29.11.1994 р., Конвен­ція про водно-болотні угіддя, що підписана у 1971 р. в Рамсарі (Іран) і ратифікована 29.10.1996 р. Міжнародно-правовими уго­дами регулюються екологічні питання, що мають планетарний характер і не можуть ефективно регулюватись лише законодав­ством однієї чи декількох країн.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]