93. Розглянути статистичний аналіз сезонних коливань екологічних процесів

Багато природних явищ, які є предметом вивчення статистики, мають сезонний характер. Сезонні – більш-менш стійкі коливання в рядах динаміки , зумовлені специфічними факторами, пов’язаними, в основному, з порами року.

Для дослідження сезонних коливань можна використовувати різні методи, які дають змогу оцінити сезонність з різною точністю і надійністю. Сезонні коливання характеризуються спеціальним показником – індексом сезонності, I_s. У сукупності ці індекси створюють сезонну хвилю.

Індекс сезонності – процентне відношення фактичних рівнів рядів динаміки до середніх або вирівняних рядів: I_s=y/ӯ

Для визначення загально тенденції сезонності за деякий період часу, використовують узагальнений показник , яким може бути середньорічний коефіцієнт сезонності: Ȋ_s=đ/ӯ

(Ȋ_s – середньорічний коеф.сезонності,

đ- середнє лінійне відхилення квартальних рівнів ряду динаміки від середнього рівня ) .Чим ближе І до 0, тим менший рівень сезонності.

Використовуючи коеф.сезонності можна визначити коефіц.стабільності:

I_st=1- I_s

Також можна використовувати методи аналітичного сглажування, ковзної середньої , Персонса, рядів Фур’є. незалежно від методів згладжування емпіричних даних та визначення сезонної хвилі, одержані індекси сезонності будуть низькими, тому для поточного аналізу сезонності будь-якого явища цілком прийнятне використання метод простої середньої.

94. Визначити основні типи інформаційних вимірювальних систем.

Інформаційно-вимірювальні системи – це сукупність апаратних, програмних та інших засобів, призначених для отримання і обробки вимірювальної інформації, керування потоками інформації, її перетворення та представлення у необхідному для користувача вигляді.

Інформаційно-вимірювальні системи, як правило, входить до складу системи автоматичного керування процесом і не здійснює керування процесом. Задачі керування покладені на системи автоматичного керування.

Інформаційно-вимірювальні системи поділяються на чотири групи:

- вимірювальні системи – це системи, призначені для отримання, обробки та представлення у необхідному вигляді вимірювальної інформації;

- системи технічної діагностики – такі системи, які призначені для знаходження місця і причини виникнення несправності об’єкту;

- системи розпізнавання образів – такі системи, які встановлюють належність об’єкту до заданого класу;

- системи контролю – системи, які визначають відповідає об’єкт заданим нормам чи не відповідає.

95. Проаналізувати геоінформаційні системи як основу банків даних в екології та визначити їхні структурні елементи.

Геоінформаційні системи (ГІС) – це комп’ютерні інформаційні системи, які забезпечують отримання зберігання, обробку, аналіз, доступ, відображення та розповсюдження геопросторових даних.

Всі етапи - від отримання, зберігання, обробки та аналізу геопросторової інформації до моделювання і прийняття рішення разом із програмно-технічними засобами об’єднуються назвою – ГІС-технології.

Створення і розвиток засобів ГІС-технологій є одним із найважливіших напрямків застосування сучасних досягнень обчислювальної та космічної техніки в різних сферах життєдіяльності людини (господарстві, обороні, охороні довкілля, науці, управління тощо). В світі успішно експлуатуються сотні тисяч геоінформаційних систем.

Значна різноманітність прикладних застосувань геопросторової інформації, постійне вдосконалення технічних засобів, розвиток нових технологій, міжнародне співробітництво з створення глобальних систем спостереження Землі – все це дає підстави стверджувати, що ГІС-технології в найближчий час будуть широко використовуватися в різних видах діяльності.

Основні функції ГІС показані на рис. 1.1.

До обов’язкових ознак ГІС відносяться:

просторова (координатна) прив’язка даних;

відображення просторово-часових зв’язків об’єктів;

можливість оперативного оновлення баз даних;

створення нової інформації шляхом аналізу та синтезу наявних даних;

забезпечення можливості прийняття рішення.

Структуру ГІС складає набір інформаційних шарів. Шар – це сукупність однотипних просторових об’єктів, що відносяться до однієї теми чи класу об’єктів в межах певної території та в системі координат, яка спільна для всіх шарів.

При створенні ГІС велике значення надається вибору базових шарів, які в подальшому будуть використовуватися для суміщення та узгодження всіх даних.

До базової відноситься інформація, яка звичайно відображається на стандартних топографічних картах відповідного масштабу, як правило, це наступні дані:

• математичні елементи, включаючи ті з них, що відносяться до планової і висотної основи;

• рельєф суші;

• гідрографія і гідрографічні споруди;

• населені пункти;

• промислові, сільськогосподарські і соціально-культурні об’єкти;

• дорожня мережа і дорожні споруди;

• рослинність і ґрунти;

• адміністративний устрій, окремі природні явища та об’єкти.

Разом ці теми задають топографічну основу любої електронної карти. Кожна базова тема включає декілька класифікаційних категорій:

- сегмент;

- підсегмент;

- узагальнюючий об’єкт;

- об’єкт;

- елемент.

Категорії сегмент і підсегмент мають класифікаційний характер і не мають графічного аналогу. За своїм семантичним змістом вони ідентичні відповідним категоріям з топографічного класифікатору.