14. Охарактеризувати здоров’я населення як інтегральний показник стану навколишнього середовища

Безпека — стан захищеності окремих осіб, суспільства і природного середовища від надмірної небезпеки. Як одиниці виміру безпеки використовують показник, що характеризує стан здоров’я людини і стан (якість) навколишнього середовища.   

Здоров'я населення є важливим і істотним критерієм стану якості навколишнього середовища. Критеріями інтегральної оцінки здоров'я населення є показник захворюваності дітей і підлітків та кількість здоров’я, тобто середня очікувана тривалість майбутнього життя (СОТМЖ). Усереднений біологічний видовий показник (норматив) для людини-європеоїда — 89±5 років. Він обумовлений біологічними характеристиками, тобто його надійністю, заданою при народженні. Шкідливий вплив комплексу чинників на здоров'я населення визначається і соціально-економічним становищем, і забрудненням навколишнього природного середовища, і способом життя.

Здоров’я населення як інтегральний критерій визначається рівнянням, що показує всі узагальнені показники (біота-господарство-людина): H= f (R,F,D), де H - індекс здоров’я населення, R - індекс запасів природних ресурсів, F - індекс якості середовища, D - індекс рівня життя. Загалом формула для розрахунку індексу здоров’я наступна: H= (X_t - X_dt) / X_t , де X_t - кількість населення на момент оцінювання; X_dt - середня чисельність хворого населення за вибраний рік.

Суспільне здоров’я — такий інтегральний показник (характеристика) динамічної сукупності індивідуальних рівнів здоров’я членів суспільства, що відбиває ступінь імовірності досягнення максимального рівня здоров’я, а також життєздатність і ріст суспільства. Тривалість життя в різних країнах багато в чому залежить не тільки від успіхів медицини, але і від рівня соціально-економічного розвитку суспільства і стани природного середовища.

14. Розглянути питання забруднення довкілля промисловими відходами.

З розвитком промисловості в усіх країнах світу збільшилася кількість промислових відходів. Природне середовище настільки перевантажене відходами промислового виробництва, що воно не в змозі їх повністю знешкодити. Багато речовин (пластмаси, метали, скло) не розкладаються або розкладаються дуже повільно, тому створюється загроза порушення екологічних зв'язків у природі. Забруднення відходами довкілля впливає на біооб'єкти (при диханні, транскутанному впливові на шкіру і з питною водою) та продукти харчування. Основними “постачальниками” відходів є гірничодобувні підприємства, промислово-територіальні, енергетичні, аграрно-промислові комплекси, промислово-міські агломерації.

До промислових відходів відносяться продукти, матеріали, вироби і речовини, які утворюються в результаті виробничої діяльності людини, що роблять негативний вплив на навколишнє середовище, вторинне використання яких на даному підприємстві нерентабельно. Часто велика кількість відходів є показником недосконалості конкретної технології виробництва. Умовно промислові відходи поділяють на інертні і токсичні. Інертні промислові відходи використовуються в основному при плануванні міських території (засипка ярів, великих ям, створення майданчиків для гаражів і т.п.), а також утилізуються на полігонах ТПВ.

Найбільше негативний вплив на навколишнє середовище роблять хімічні відходи, більшість з яких токсичні для людини. У зовнішнє середовище вони потрапляють в будь-якому вигляді - від газоподібного до твердого, і мають саму різноманітну хімічну природу.

До токсичних промисловим відходів ставляться фізіологічно активні речовини, які утворюються в процесі технологічного виробничого циклу і мають виражену токсичну дію на теплокровних тварин, а також на людину. Всі промислові відходи в залежності від токсичності, зумовленої фізичними, хімічними та біологічними характеристиками поділяють на чотири класи: I - надзвичайно небезпечні; II - високонебезпечні; III - помірно небезпечні, IV - малонебезпечні.

Особливу небезпеку становлять токсичні відходи, що містять шкідливі фізіологічно активні речовини (берилій, свинець, ртуть, миш'як, хром, фосфор, кобальт, кадмій, талій, металоорганічні і ціанисті сполуки, канцерогенні речовини різної хімічної природи: бенз(а)пірен, нітрозаміни, афлотоксину.) і дають виражений токсичний ефект шкідливі. Такі відходи при контакті з ними людини можуть викликати захворювання або відхилення у стані здоров'я нинішнього і майбутнього поколінь, а також негативні зміни в об'єктах навколишнього середовища. У місцях їх тимчасового зберігання при порушенні гігієнічних вимог утилізації, знешкодження та захоронення токсичних промислових відходів забруднюються ґрунти, що може сприяти міграції токсичних хімічних речовин в контактують з ґрунтом середовища, особливо в підземні і поверхневі водойми.