101. Розглянути питання ризику від впливу електромагнітних випромінювань.

Інтенсивне використання електромагнітної та електричної енергії в сучасному інформаційному суспільстві призвело до того, що в останній третині XX століття виник і сформувався новий значущий фактор забруднення навколишнього середовища – електромагнітний.

У даний час практично нічого не відомо про вплив електромагнітного випромінювання на організм людини. Проте деякі дослідження і роботи в цій сфери визначають можливі фактори ризику. Так, наприклад, вважається, що електромагнітне випромінювання може викликати розлади серцево-судинної системи, зниження імунітету, розлади нервової системи, аномалії в процесі вагітності.

Ступінь біологічного впливу електромагнітних полів на організм людини залежить від частоти коливань, напруженості та інтенсивності поля, тривалості його впливу.Підвищений рівень електромагнітних випромінювань шкодить здоров’ю людини. Від цього страждає передусім нервова і серцево-судинна системи, виникають головний біль і перевтома, знижується точність робочих рухів, порушується сон. Електромагнітне випромінювання викликає зміни тиску крові, гіпотонію або гіпертонію.Захист від електромагнітного випромінювання здійснюється за такими напрямами: завдяки дистанційному контролю і керуванню в екранованому приміщенні. Захистні властивості екранів базуються на ефекті послаблення напруженості електричного поля в просторі поблизу заземленого металевого предмета. Екрани виготовляються у вигляді металевої сітки, розміщеної між екранним простором та джерелом електричного поля; організаційними заходами (проведенням дозиметричного контролю, медичних оглядів, додатковою відпусткою, скороченням робочого часу); застосуванням засобів індивідуального захисту (окулярів, шоломів, рукавиць, спеціального взуття, спецодягу).

102. Проаналізувати роль людського фактора в авіації.

В цивільній авіації, як ні в одній іншій виробничої галузі, величезне значення має людський фактор, особливо при вирішенні питань, пов'язаних із забезпеченням безпеки польотів, технічною експлуатацією авіаційної техніки.

Під людським фактором слід розуміти сукупність індивідуальних і властивих професійному (льотному) контингенту в цілому якостей і властивостей людини, які проявляються в конкретних умовах функціонування авіаційної системи, роблячи вплив на її ефективність і надійність.

Людський фактор має місце саме в екстремальних ситуаціях, коли один або весь екіпаж повітряного судна або авіадиспетчер неправильно діють або не знають як правильно діяти, щоб запобігти аварійній ситуації.

Проблема людського фактора в авіації пов’язана з одного боку з екіпажем літака, а з іншого – з персоналом, який здійснює управління та контроль повітряним рухом (авіадиспетчери).

Причини авіаційних подій та їх передумови можна розділити на 3 основних класи: пов'язані з відмовою техніки, з впливом факторів зовнішнього середовища і зумовлені «виною» людського фактора. Найбільша кількість авіаційних подій і катастроф пов'язана з помилками в діях екіпажів повітряних суден (ПС) - понад 80% від загальної кількості авіаційних подій. Вони зумовлені порушенням ними правил виконання польотів, а також з помилками в діях фахівців наземних служб (авіадиспетчерів), які увійшли в авіаційну термінологію під загальною назвою «проблема людського фактора».

Якщо раніше процес взаємодії людини з повітряним судном забезпечувався з боку пілота, в основному, простими руховими реакціями, то в наш час він працює з найскладнішою інформаційною моделлю, а в його діяльності переважають інтелектуальні та емоційні компоненти. Тут акцентується увага на тому факті, що людина не може компенсувати те, що обмежене в ньому його біологічною природою.

Льотна робота - це особливий вид діяльності, який вимагає від пілота особливого мислення, найвищої психологічної культури, особливого способу життя. Робота пілотом пов'язана зі значним нервовим напруженням, вона є індикатором стану нервово-психічної сфери пілота. Подолання критичної ситуації з дефіцитом інформації пов'язано з інформаційним перевантаженням. Ступінь перевантаження посилюється такими факторами:

1. в більшості критичних ситуацій пілоти змушені вирішувати кілька завдань одночасно;

2. на подолання ситуації відводиться жорсткий ліміт часу, що передбачає інтенсивність переробки інформації.

Проблема людського фактора в авіації виникла також внаслідок невідповідності можливостей людини-оператора чи авіадиспетчера вимогам, що пред'являються йому в системі управління сучасною авіаційною технікою. Ця проблема в авіаційній аварійності з кожним роком все більше усвідомлюється міжнародним співтовариством як найбільш пріоритетна.

По психоемоційному навантаженню професія авіадиспетчера – одна з найнебезпечніших і відповідальних професій, що пов’язана з технікою та людським життям.

Специфіка професійної діяльності авіадиспетчера передбачає наявність особливих якостей. Найбільш важливі з них:

• уважність;

• швидке переключення уваги;

• хороша зорова та слухова пам'ять;

• стійкість до впливу стресів, утоми;

• здатність приймати адекватні рішення в екстремальних умовах;

• здатність в уяві оперувати об’єктами у тривимірному просторі;

• здатність до планування дій;

• здатність до швидкого виконання простих математичних операцій подумки.

Особливості виконання професійних обов’язків авіадиспетчерів:

1. Висока вірогідність виникнення екстремальних ситуацій, що вимагають швидкого прийняття рішень.

2. Відсутність розділення виконуваної ними роботи на основну й допоміжну. Вся виконувана авіадиспетчерами робота є основною і вимагає 100% часу тривалості зосередженого спостереження за зміну, що є істотним чинником формування професійної напруги.

3. Надзвичайно високий рівень психоемоційних навантажень, до яких відноситься:

- ступінь відповідальності за безпеку польоту й життя людей;

- значущість помилки, яку диспетчер не повинен допустити.

Отже, людський фактор, як основна причина авіаційних пригод, відіграє надзвичайно велику роль в авіаційній галузі. Шляхами вирішення проблеми людського фактора є:

- створення такої авіаційної техніки, при якій виключалася б можливість помилкових дій пілота;

- самовдосконалення пілотів, вивчення ними досвіду пілотів старшого покоління, своїх товаришів, невдач колег по професії;

- висування більш суворих вимог до критеріїв підготовки льотного персоналу.