11. Напруженість тексту.

Напруженість тексту – це властивість тексту поруч із ясністю, точістю, лаконічністю, яка характеризує текст для читача з боку “перешкод”, які заважають досконалому розумінню тексту, його змістовому відтворенню та максимальній передачі реалонімів. Напруженість буває суб’єктивною і об’єктивною.

Суб’єктивна виникає через суб’єктивні фактори – недосконале володіння читачем мовою, низька грамотність автора, зловживання автором складними конструкціями і т.д. Іншими словами текст написаний так, що його важко зрозуміти навіть достатньо підготовленому читачеві.

Об’єктивна напруженість пов’язана з об’єктивними факторами “пере-шкод” між автором і читачем. Наприклад, реципієнт і продуцент належать до різних вікових, часових, просторових груп. Тому в тексті зустрічається багато реалонімів, не знайомих читачеві (предмети побуту, назва одягу, їжі, рослин або тварин), професіоналізмів, жаргонізмів, слів арго.

12. Редактор періодичних видань.

Періодичне видання – в, що виходить через певні проміжки часу, має заздалегідь визначену постійну щорічну кількість і назву нумерованих чи датованих однотипно оформлених випусків, які не повторюються за змістом. Можуть бути щотижневими, щоденними, щомісячними, щоквартальними і т. ін. Газета, журнал….

Оперативне (щоденне) керування редакцією здійснює призначений видавцем головний редактор газети. Він є найвільнішою у виборі засобів та рішень особою в штаті видання, тому що він і несе повну адміністративну, юридичну і моральну відповідальність за ВСЕ, що відбувається в підконтрольнім йому колективі. Головний редактор вирішує фінансові та кадрові питання, радячись при цьому з підлеглими – бо найповніша інформація завжди здобувається колегіально.

Ф у н к ц і ї головного редактора: він має зробити так, щоб редколектив працював злагоджено і не відчував при тому його, редакторового, тиску. Найкраще, коли присутність “особи №1” в редакції непомітна, зате відсутність її вчувається одразу і всіма.

Крім того, редактор не просто керівник, а передовсім – т в о р ч и й працівник, лідер журналістського колективу. Він перебуває на самому вершечку видавничої піраміди, тому має виконувати роль “істини в останньому втіленні”. Головний редактор має розбиратися в жанрах, плануванні, формах і методах організаційної роботи, в техніці оформлення газети і знати основні тенденції розвитку газетної справи. Все це потребує його фахової оцінки, практичної участі, зацікавленості. Обов’язкові щоденні справи головного редактора: контакт з видавцем, знайомство з редакційною поштою, керівництво плануванням, підготовка й проведення службових нарад, турбота про організаційно-масові й рекламні заходи, прийом відвідувачів, бесіди з підлеглими, моральне й матеріальне заохочення достойних, оцінка змісту і рівня матеріалів “до друку…”, читання і підписування номера “в світ”, власна літературна творчість.

Головний редактор дуже багато радиться: зі співробітниками, консультантами, гостями, засновниками, колегами з інших видань.