58. Особливості редагування монографічних видань.

1. науковий стиль

2. хід думок: теорія-експеримент-класифікація-закони-методика

3. джерелознавчий підхід

4. аналітичний виклад

5. висвітлюється одна проблема, але може бути чимало авторів

6. уніфікація авторського стиля

7. уникнення термінологічної імітації

8. уникнення компіляції джерел

9. уникнення надмірного цитування

Монографія – наукове книжкове видання дослідження однієї проблеми або теми, що належить одному чи декільком авторів. Монографія це основний вид наукової літератури. Вона може бути індивідуальною (10 авт. аркушів.) та колективною. Колективна монографія нагадує збірник статей. Текст має бути персоніфікованим. Потрібний спільний план-проспект; треба відокремлювати справжніх авторів від титульних (кожен текст – персоніфікується); уніфікація: пропорц. Розділів, формування заголовків, уніфікація викладу, джерельна база.

59. Редагування серійних видань.

Серійні видання – такі, що виходять протягом часу, тривалість якого заздалегідь не зазначена, як правило нумерованими, чи додатковими випусками (томами) з постійною спільною назвою.

Серійне видання виходить протягом часу, тривалість якого заздалегідь не визначена, як правило нумерованими чи датованими випусками (томами) з постійною спільною назвою. Отже редактор повинен стежити за логічною послідовністю продовження теми, однойменністю, псевдонімом авторів, рубрик, зовнішнього вигляду.

60. Журналістика й редагування.

Журналістика – це пізнавальна діяльність, спрямована на отримання надійних знань про поточні явища дійсності або про дійсність в цілому. полягає у обранні теми, збору відомостей про стан проблеми, встановлення фактів конкретної ситуації, її розкриття, шляхи вирішення.

Редагування буває загальним і спеціальним:

Загальне – передбачає цілісну систему роботи редактора над оригіналом, яка забезпечує його довершеність за змістом, формою і зручністю для споживача. Основні складові:

1. Усунення логічних помилок (порядок викладу, обґрунтування певного факту)

2. Усунення фактологічних помилок (історичного, географічного, стати-стичного, цифрового характеру)

Спеціальне редагування: літературне, наукове, художньо-технічне.

Редагування – виробничий процес опрацювання повідомлень у ЗМІ. Види: нормативне і творче.

У галузі видавничої справи поняття редагування перш за все використовується для позначення видів роботи безпосередньо пов’язаних з діяльністю органів друку. Сучасне редагування належить до сфери суспіль. культур. професійної діяльності спрямованої на аналіз і вдосконалення мовних творів під час їх підготовки до тиражування засобами поліграфії.

61. Видатні пам’ятки вітчизняного книговидання.

Реймське Євангеліє - рукописний, написаний кирилицею шедевр 11 ст. (1049 р.) Цю книгу Ярослав Мудрий подарував своїй дочці Анні на честь її весілля з французьким королем. Переписаний варіант Є. і досі зберігається у Франції.

Острозька Біблія -1581р. Проект - Костянтина Острозького. Друкар - І. Федоров. (Увага! Це дуже цікаво.) "О. Б." у 18 ст. було перекладено російською мовою і 18 грудня 1751 року надруковано під назвою "Єлисаветинську Біблію". її було визнано Синодом Російської православної церкви як усталений, канонічний текст.

Найвидатніша пам’ятка вітчизняного книговидання є Велесова книга (В.к) – це найдавніша пам’ятка скрижалі буття українського народу. Вона справила значний вплив на розвиток традицій і стилів у давній укр. літ. 11-13 ст. Велисова книга була знайдена 1919 р . Текст її випалений на дубових дощичках розміром 38 на 22 см. Товщиною 1, 5 см які нанизані між собою на ремінці. До В.к. входять міфи, легенди, думи. На дощичках були зафіксовані грецькі та глаголицькі літери, що на думку вчених лягли в основу абетки. Мотиви В.к. : усвідомлення укр. нації; заклик до єднання всіх племен, утв стародавньої укр. віри. Композиція В. к. – фрагментарна, ніби 3 покоління писали книгу. В епосі багато слів з лексики гуцулів, трапляються слова які є в суч. мові (люд, питво). Стиль – лаконічний, кожне слово багатозначне.

Пересо́пницьке єва́нгеліє — визначна рукописна пам'ятка староукраїнська мова та мистецтва XVI ст. Один із перших українських перекладів канонічного тексту четвероєвангелія. Писець Пересопницького Євангелія — Михайло Василієвич. Робота була розпочата 15 серпня1556 р. в Дворецькому монастирі князів Жеславських, завершена —29 серпня 1561 р. в Пересопницькому монастирі на Волині.