- •Роль видавничої справи в суспільно-політичному житті.
- •2. Перспективи автоматизації редакційно-видавничих процесів (арвп)
- •3. Редактор. Його роль у сучасній книговидавничій справі.
- •Коректор, його місце у видавничому процесі.
- •Система автоматизованого синтаксичного аналізу науково-технічних текстів.
- •Проблеми автоматизованого аналізу тексту.
- •Основні тенденції в діяльності змі.
- •Основні риси текстів художньої літератури.
- •9. Визначення морфологічної інформації слів з метою автоматичного редагування тексту.
- •10 Інформаційні жанри газетних матеріалів.
- •Напруженість тексту.
- •12. Редактор періодичних видань.
- •13 Демократизація редакційно-видавничої діяльності і підвищення ролі редактора.
- •14 Видавнича діяльність в умовах ринку.
- •15 Форми композиційного групування матеріалу на сторінці газети.
- •16 Комп’ютерна вертка
- •Роль редактора у книговидавничому процесі.
- •18. Робота редактора над інформаційнопошуковим апаратом, списками літ-ри та виносками у різних видах літ-ри.
- •19. Депонування рукописів.
- •20. Основні напрямки міжнародного співробітництва в галузі книговидавничої справи.
- •Автоматизоване коригування.
- •22. Комплектність рукопису
- •25. Виклад. Способи викладу.
- •26. Коректурні знаки: головні групи та їх призначення.
- •27. Поняття про літературне редагування.
- •28. Поняття про редакційно-видавничий процес. Етапи рвп.
- •Редакційно-видавничий процес на сучасному етапі. Роль комп’ютерних технологій у роботі видавництва.
- •31 РізнОвиди видань суспільно-політичної літератури. Організація їх випуску.
- •33. РізнОвиди видань наукової літератури. Організація її випуску.
- •Довідкова література, організація її випуску.
- •35. Стандартизація термінології та скорочень у різних галузях науки, техніки та економіки.
- •Наукові видання журнального типу, перспективи їх розвитку.
- •Особливості редагування дитячої літератури.
- •Використання стандартів у редакційно-видавничій діяльності.
- •РізнОвиди видань навчальної літератури, і організація їх випуску.
- •Роль редактор у формуванні інформаційних потоків.
- •Редагування як діяльність і як творчий процес.
- •Художня література, організація її випуску.
- •Видання галузевої літератури. Організація її випуску.
- •47. Синтаксична синонімія
- •48. Участь редактора в художньо-технічному оформленні та ілюстрування видань.
- •49. Послідовність роботи редактора під час підготовки видавничого оригіналу
- •50. Стандартизація оформлення коментарів.
- •Редагування виробничих ви-дань.
- •52. Особливості редагування видань художньої літ-ри
- •53. Типи видань
- •11 Види видань за структурою
- •12 Види неперіодичних видань за інформаційними ознаками
- •Види періодичних і продовжуваних видань
- •Редактор перекладних видань.
- •56. Планування у видавництві. Поняття про редакційний портфель
- •57. Новітні інформаційні засоби масової інформації.
- •58. Особливості редагування монографічних видань.
- •59. Редагування серійних видань.
- •60. Журналістика й редагування.
- •61. Видатні пам’ятки вітчизняного книговидання.
- •Особливості редагування перевидань.
- •63. Вичитка оригіналу (зміст, завдання, методика)
- •Робота редактора над символами і формулами.
- •65. Основні вимоги до перекладу фразеологізмів.
- •66. Витоки видавничої справи.
- •Стандартизація скорочення слів і словосполучень в українській мові в бібліографічному описі.
- •69. Критерії та аспекти оцінки фактичного матеріалу. Причини фактичних помилок і способи їх усунення.
- •Робота редактора над власними назвами та іменами.
- •71. Логічна структура тексту і редактор (логічні зв’язки, послідовність викладу).
- •Робота редактора над цитуваннями.
- •Стандартизація оформлення вихідних відомостей.
- •74. Особливості підготовки і редагування покажчиків.
- •Робота редактора з автором, науковим і спеціальним редакторами під час підготовки видань до друку.
- •76. Загальні правила складання бібліографічного опису документа
- •Поняття інформативності тексту. Рівні інформації.
- •Робота редактора над науковою термінологією в різних видах літератури.
- •Стилістичне опрацювання редактором тексту у різних видах видань.
- •Редакційний висновок: призначення, завдання, методика підготовки і стру-ктура.
- •Перевірка редактором фактичного матеріалу в різних видах літ-ри
- •82. Різновиди редакторських виправлень.
- •83. Видавнича діяльність Києво – Печерської лаври.
- •Робота редактора над ілюстраціями у різних видах літ-ри.
- •85. Редагування навчально-методичних видань.
- •86. Літературний запис.
- •Редагування громадсько-політичної літератури.
- •88. Підготовка та редагування збірників наукових праць
- •89. Робота редактора над числами і числовими виразами у різних видах літ-ри.
- •2.9.1 Общие правила
- •90. Робота редактора над композицією і рубрикацією в різних видах літератури.
Стандартизація скорочення слів і словосполучень в українській мові в бібліографічному описі.
Закон України про стандартизацію. Скороченню підлягають різні частини мови. Скороченню підлягає одне й те саме слово не залежно від відмінку, часу, числа. Недопустиме одне скорочення для двох різних слів. Для скорочення використовують відсікання, стягування та поєднання цих прийомів. Під час скорочення повинно лишитися не менше 2 літер (крім загальноприйнятих скорочень). При відсіканні крапка ставиться. При стягуванні – ні. Іменники та інші частини мови (окрім прикметників та дієпр.) скорочуються за наявності їх у списку особливих скорочень. При скороченні іменників враховується відмінкове закінчення однини та множини. Якщо скороченню підлягає тільки одна літера, то слово не скорочують. Після апострофа при скороченні лишають 2 літери. При подвоєнні лишають одну літеру. Відсікають по максимуму, але так щоб не затемнювалось значення слова. У словосполученнях скорочується кожне слово. У географічних назвах через дефіс відсікають другу частину на –ський. У складних прикметниках відсікають другу частину. Одно корінні слова, що мають різні префікси скорочуються однаково. Ініціальна абревіація записується начальними літерами без крапок. Якщо слово є єдиним членом речення – воно не відсікається. В основній та паралельній назві скорочення не вживаються.
Коректура С. 145 ДСТУ 3582-97.
Бібілографічний опис – множина записаних за певними правилами бібліографічних даних, що характеризують документ. (Див. стандарти).
68. Робота редактора над таблицями у різних видах літ-ри.
Таблиця – текстовий і цифровий матеріал, згрупований у певному порядку в горизонтальні і вертикальні графи (стовпчики). Таблиця складається з нумераційного заголовка та тематичного, у якому сформульовано зміст таблиці, головки – верхньої частини, де розміщено заголовки граф, і хвоста – нижньої частини. Шрифт тексту таблиць відрізняється від шрифту основного тексту. Таблиці можна подавати із заголовками і без. На таблицю обов’язково має бути посилання. Таблиці повинні бути максимально простими. Стовпці та рядки обв’язково повинні мати назви. Текст повідомлення і дані таблиці не можуть дублювати одне одного. Рядки нумерують лише у випадку, коли в тексті є на них посилання.
Існують такі види таблиць: книжкові / канцелярські; цифрові / текстові / ілюстрацій ні / змішані; внутрісторінкові / посторінкові / багато сторінкові; вертикальні / горизонтальні.
Переваги таблиць:
- уникнення повторів найменувань, основних характеристик та інших якостей, а також службових слів;
- наочність і можливість зіставляти дані;
- компактність.
Редагування таблиць:
1. Визначити чи вмотивоване використання табличної форми подачі матеріалу;
2. Основне - редагування заголовка.
Він має відповідати змісту таблиці й містити суттєві характеристики. Якщо в тексті 1 таблиця, то вона може не мати заголовка.
3. Досягти лаконізму.
4. Уніфікація скорочень і позначень.
5. Узгодження назв із даними.