- •Роль видавничої справи в суспільно-політичному житті.
- •2. Перспективи автоматизації редакційно-видавничих процесів (арвп)
- •3. Редактор. Його роль у сучасній книговидавничій справі.
- •Коректор, його місце у видавничому процесі.
- •Система автоматизованого синтаксичного аналізу науково-технічних текстів.
- •Проблеми автоматизованого аналізу тексту.
- •Основні тенденції в діяльності змі.
- •Основні риси текстів художньої літератури.
- •9. Визначення морфологічної інформації слів з метою автоматичного редагування тексту.
- •10 Інформаційні жанри газетних матеріалів.
- •Напруженість тексту.
- •12. Редактор періодичних видань.
- •13 Демократизація редакційно-видавничої діяльності і підвищення ролі редактора.
- •14 Видавнича діяльність в умовах ринку.
- •15 Форми композиційного групування матеріалу на сторінці газети.
- •16 Комп’ютерна вертка
- •Роль редактора у книговидавничому процесі.
- •18. Робота редактора над інформаційнопошуковим апаратом, списками літ-ри та виносками у різних видах літ-ри.
- •19. Депонування рукописів.
- •20. Основні напрямки міжнародного співробітництва в галузі книговидавничої справи.
- •Автоматизоване коригування.
- •22. Комплектність рукопису
- •25. Виклад. Способи викладу.
- •26. Коректурні знаки: головні групи та їх призначення.
- •27. Поняття про літературне редагування.
- •28. Поняття про редакційно-видавничий процес. Етапи рвп.
- •Редакційно-видавничий процес на сучасному етапі. Роль комп’ютерних технологій у роботі видавництва.
- •31 РізнОвиди видань суспільно-політичної літератури. Організація їх випуску.
- •33. РізнОвиди видань наукової літератури. Організація її випуску.
- •Довідкова література, організація її випуску.
- •35. Стандартизація термінології та скорочень у різних галузях науки, техніки та економіки.
- •Наукові видання журнального типу, перспективи їх розвитку.
- •Особливості редагування дитячої літератури.
- •Використання стандартів у редакційно-видавничій діяльності.
- •РізнОвиди видань навчальної літератури, і організація їх випуску.
- •Роль редактор у формуванні інформаційних потоків.
- •Редагування як діяльність і як творчий процес.
- •Художня література, організація її випуску.
- •Видання галузевої літератури. Організація її випуску.
- •47. Синтаксична синонімія
- •48. Участь редактора в художньо-технічному оформленні та ілюстрування видань.
- •49. Послідовність роботи редактора під час підготовки видавничого оригіналу
- •50. Стандартизація оформлення коментарів.
- •Редагування виробничих ви-дань.
- •52. Особливості редагування видань художньої літ-ри
- •53. Типи видань
- •11 Види видань за структурою
- •12 Види неперіодичних видань за інформаційними ознаками
- •Види періодичних і продовжуваних видань
- •Редактор перекладних видань.
- •56. Планування у видавництві. Поняття про редакційний портфель
- •57. Новітні інформаційні засоби масової інформації.
- •58. Особливості редагування монографічних видань.
- •59. Редагування серійних видань.
- •60. Журналістика й редагування.
- •61. Видатні пам’ятки вітчизняного книговидання.
- •Особливості редагування перевидань.
- •63. Вичитка оригіналу (зміст, завдання, методика)
- •Робота редактора над символами і формулами.
- •65. Основні вимоги до перекладу фразеологізмів.
- •66. Витоки видавничої справи.
- •Стандартизація скорочення слів і словосполучень в українській мові в бібліографічному описі.
- •69. Критерії та аспекти оцінки фактичного матеріалу. Причини фактичних помилок і способи їх усунення.
- •Робота редактора над власними назвами та іменами.
- •71. Логічна структура тексту і редактор (логічні зв’язки, послідовність викладу).
- •Робота редактора над цитуваннями.
- •Стандартизація оформлення вихідних відомостей.
- •74. Особливості підготовки і редагування покажчиків.
- •Робота редактора з автором, науковим і спеціальним редакторами під час підготовки видань до друку.
- •76. Загальні правила складання бібліографічного опису документа
- •Поняття інформативності тексту. Рівні інформації.
- •Робота редактора над науковою термінологією в різних видах літератури.
- •Стилістичне опрацювання редактором тексту у різних видах видань.
- •Редакційний висновок: призначення, завдання, методика підготовки і стру-ктура.
- •Перевірка редактором фактичного матеріалу в різних видах літ-ри
- •82. Різновиди редакторських виправлень.
- •83. Видавнича діяльність Києво – Печерської лаври.
- •Робота редактора над ілюстраціями у різних видах літ-ри.
- •85. Редагування навчально-методичних видань.
- •86. Літературний запис.
- •Редагування громадсько-політичної літератури.
- •88. Підготовка та редагування збірників наукових праць
- •89. Робота редактора над числами і числовими виразами у різних видах літ-ри.
- •2.9.1 Общие правила
- •90. Робота редактора над композицією і рубрикацією в різних видах літератури.
Особливості редагування перевидань.
Перевидання мають свою специфіку редагування. Вона полягає в тому, що редактор повинен опрацьовувати не все повідомлення, а лише виправити раніше не виявлені відхилення (подані у при книжковому списку помилок, чи їх вказали реципієнти, автори, колеги-редакторі), а також зробити виправлення, пов’язані власне з перевиданням (виправити а титульному аркуші рік, вказати на повторність видання, додати необхідні зміни у вихідні данні та випускові відомості). Інша ситуація виникає тоді, коли видання виправляє і доповнює автор. У такому випадку редактор повинен повністю відредагувати перероблені чи доповнені фрагменти, а також узгодити їх з контекстом.
63. Вичитка оригіналу (зміст, завдання, методика)
Редагування передбачає виправлення тексту або вилучення його певних частин, а також може вимагати звертання до оригіналу. За проханням редагування може виконувати носій мови.
Розрізняють коректорську вичитку оригіналу (як стадію редакційно-видавничого процесу) і редакторську вичитку (як самостійний вид редакторської роботи). Найчастіше редактор вичитує оригінали під час редагування перевидань і підготовки документ. матеріалів. Завдання правки-вичитки: виправити помилки, недоліки, яких припустилися в оригіналі або ж в попердньому виданні.
Редагування документальних матеріалів досить складне. Редактор повинен прискіпливо перевіряти скорочення і правильно їх розшифровувати. (Н-д: А[втор]). Під час вичитки редактор не послуговується коректорськими знаками, а робить виправлення на берегах рукопису, або ж в міжабзацних пробілах.
Робота редактора над символами і формулами.
В тексті не дозволяється користуватися однаковими символами для позначення різних понять, і різними символами для однакових понять. Символи, які вживаються тільки у даній галузі слід пояснювати при першому ж згадуванні. Якщо в тексті вжито багато умовних позначень, автор має додати до текстового оригіналу окремий їх список.
Формула – це символьний запис твердження науки, поданий у двомірному просторі. Ця тема стосується редагування галузевої літератури, зокрема наукової, технічної та навчальної. У формулах символьні позначення величин повинні відповідати стандартам. Прості формули подаються в підбір із текстом, складні формули подаються в окремому рядку з обов’язковою нумерацією. Експлікацію подають після формул. Пояснення загальноприйнятих значень давати не потрібно. Якщо в тексті багато формул із позначеннями, що повторюються, доцільно подати у роботі список таких позначень з поясненнями, а в експлікацію не включати. Усі хім. формули пишуться літерами латинського алфавіту.
Оскільки формули використовують лише в деяких видах літератури, то очевидно, що ця тема стосується редагування галузевої літератури, зокрема наукової, технічної та частково навчальної.
65. Основні вимоги до перекладу фразеологізмів.
66. Витоки видавничої справи.
Витоки видавничої справи слід шукати в стародавніх часах виникнення письма й алфавітів того чи іншого народу, коли в людей з'явилася можливість залишати для нащадків слід своїм думкам, набутим знанням, переживанням, заповітам. Письмо - система умовних знаків і символів, які закріплювалися на певному матеріалі. А первинними формами видавничої продукції можна вважати тексти, писані піктографічним, ідеографічним (картинним), фонетичним та алфавітним письмом на різноманітних матеріалах - кам'яних брилах, мідних, глиняних, дерев'яних пластинках, кістках тварин, бамбукових зрізах, папірусі, пергаменті, папері. Форми книги - сувої, кодекси. Ранні осередки рукописної книги - Ассирія (там була дивовижна "глиняна бібліотека), Єгипет (сувої), Китай (сувої з шовку, бамбукові таблички), Індія (збірка релігійних гімнів "Ригведа" (10 ст.) на пальмових листках), Греція і Рим (перші рукописні книги на європейських теренах).