71. Логічна структура тексту і редактор (логічні зв’язки, послідовність викладу).

Велике значення у тексті має – правильне співвідношення між вступом, висновками і основними розділами. Вступ вводить читача в суть проблеми, накреслює основні аспекти праці і пояснює структуру твору. Висновок – підсумок роботи, іноді накреслення питань на майбутнє. Іноді трапляється, що у висновку автор продовжує розглядати певну проблему. У такому випадку доцільно такий висновок перетворити на ще один розділ. Головне у роботі з рукописом досягти послідовності викладу. Недоліки: відхід від теми, слабкий зв'язок, повторення думок, цитат, логічні огріхи, суперечності, невдалий поділ тексту на абзаци. Обов’язок редактора – зрозуміти суть тексту і налагодити «містки» у хаотичному тексті.

Текст має підпорядковуватись таким принципам: синонімічна рівнозначність (Т.Г.Ш – автор «Кобзаря»; родовидова послідовність (газета. газета «День»); перехрещення (автор - редактор); повне виключення.

Логічні причини суб’єктивної напруженості – порушення логічних містків. Логічна послідовність реалізовується за допомогою різних типів зв’язків у межах речення, абзацу, тексту, надфразних єдностей. Наявність зв’язків між реченнями тексту є обов’язковою ознакою тексту.

72. Робота редактора над цитуваннями.

Цитата – фрагмент одного повідомлення, який дослівно повторюють в іншому. Усі цитати повинні бути істинними. Цитати можна виділяти трьома способами (за допомогою лапок, шрифтовими виділеннями, поліграфічними засобами). На джерела цитат слід обов’язково давати посилання. У дитячій та навчальній літ-рі цитати виділяються лапками. Пропуски в тексті оригіналу в цитаті заміняються три крапкою. Цитат на початку речення пишеться з великої, усередині речення – починається з маленької. Крапка тільки після лапок. Інші знаки до лапок. Редактор повинен перевірити кожну цитату за повідомленням джерелом. Тексти мають бути тотожними.

. Виділяється за допомогою пунктуаційних знаків: лапок, якщо в тексті є ще лапки то тоді застос. “скобки”, напр. <аааа”рррр”ааааа>. Шрифтових виділень. Поліграфічних прийомів: між абзацні відступи, лівостороннє втягування і т.д. На джерело слід обов’язково посилатись (окрім дитячої та навч. літ., джерела цитат вказують в авторському та видавничому оригіналі, але можуть опускати в поліграфічній продукції. Тут цитати слід подавати у лапках, в усіх інших видах лі-ри можна по-різному). Редактор має перевіряти істинність цитат. Відповідність оригіналові має бути у всьому, у шрифтових виділеннях, поділу на абзаци. Будь які виправлення у цитаті оформляються так: в квадратних дужках пишеться текст, потім через крапку і тире зазнач. джерело тексту. Прикл.: І.П Василюк….він [командир. – Авт.]

72. Стандартизація оформлення вихідних відомостей.

Вихідні відОмості – сукупність даних, що характеризують видання та призначенні для його оформлення, бібліографічної обробки, статистичного обліку і інформування споживачів. Відомості про авторів або інших осіб, що брали участь у створенні видання; заголовок видання; надзаголовні дані; підзаголовні дані; нумерація; вихідні дані; шифр зберігання видання; індекс УДК; макет анотованої каталожної картки; анотація; комплексний книготорговельний індекс-шифр; знак охорони авторського права; міжнародні стандартні номери; випускні данні.

Вихідні данні – місце і рік видання.

Випускні дані – дату подання оригіналу на складання, дату підписанні видання до друку, формат паперу, обсяг видання… - на останній сторінці.

Авторський знак – перша літера прізвища (назви, якщо авторів більше 3) і двозначне число, яке відповідає початковим літерам.

Знак охорони авторського права – гриф та прізвище автора.