54. Редактор перекладних видань.

55. Основні вимоги до перекладу власних назв.

56. Планування у видавництві. Поняття про редакційний портфель

Тематичне планування – важлива складова діяльності не лише видавництва, але й загальнодержавного планування книговидавничої діяльності.

Завдання:

найповніше задоволення потреб читачів, на яких розраховано продукцію видавництва; усунення дублювання за тематикою й авторами; раціональне використання технічних та інших ресурсів працівників (творчих ресурсів) з урахуванням реальних потреб читачів.

Різновиди тематичних планів:

• перспективний (5, 2-3 р.): визначає головні напрямки роботи видавництва за певними тематичними розділами;

• план випуску літератури (річний тематичний план): містить перелік видань, які мали побачити світ впродовж календарного року, перехідні видання (видання, заплановані на попередні роки, але не видані за певних причин, нові актуальні видання).

• план редакційно-підготовчих робіт: (зараз не використовується!!!!!!) формувався за кварталами і містив назви для опрацювання у поточному та наступних роках.

Роль редактора: відбір тем для плану, підбір авторів, організація контролю за виконанням плану.

Редакційний портфель – сукупність рукописів, схвалених видавництвом, або тих, які мають бути повернуті авторам на доопрацювання. Портфель відображає обсяг роботи на підготовчому етапі.

Два види: 1) договірний – загальна кількість договорів, за якими автори ще не подали рукописи.

2) виробничий – сукупність видавничих оригіналів, які перебувають на виробництві: на складання, верстку, процесах до здавання тиражу в розповсюдження.

57. Новітні інформаційні засоби масової інформації.

Інтенсивний розвиток телекомунікаційних технологій протягом останнього десятиліття став причиною одного з найцікавіших і перспективних тенденцій розвитку світових засобів масової інформації – вихід їх у мережний простір, тобто в Інтернет. Цей процес характерний не тільки для найбільш розвинених країн Заходу, але достатньо яскраво він простежується й в Україні.

Поява технології «www» викликала в 1993- 1994 роках справжній «онлайновий бум».

Нині мережні ЗМІ довели свою профпридатність. Коли під час грандіозних подій (наприклад, в Україні – Помаранчева революція) газети виходили щодня або щотижня, випуски новин – щогодини, то найбільші сайти подавали інформацію щохвилини.

В Україні «електронізація» традиційних друкованих засобів інформації нині відбувається досить активно.

Щодо перших українських мас-медіа, то вони почали з’являтися у мережі з середини 90-х рр. ХХ ст. (перша українська Інтернет-газета – http://www.uatoday.net). Частина з них пішла шляхом, притаманним для всіх західних ЗМІ – представлення Інтернет-версії друкованого (аудіо, візуального) продукту, що частково або повністю відтворює зміст традиційного видання. Це так звані паралельні електронні видання.

Інші (оригінальні електронні видання) – шляхом, властивим для країн СНД, – створення оригінального продукту, що не має аналога серед традиційних ЗМІ.