10. Сутність програмно - цільового фінансування.

Відповідно до Концепції застосування програмно-цільового методу в бюджетному_процесі, метою його впровадження є встановлення безпосереднього зв’язку між виділенням бюджетних коштів та результатами їх використання.

Бюджетна_програма – це систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети і завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій. Здійснення видатків на основі бюджетних програм передбачає визначення їх конкретних відповідальних виконавців.

Відповідальним_виконавцем_бюджетної_програми визначається головним_розпорядником бюджетних за письмовим погодженням з Мінфіном коштів на стадії складання проекту державного бюджету на наступний рік.

В бюджетній_програмі визначаються мета, завдання, напрями діяльності, результативні показники (кількісні та якісні показники, що характеризують результати виконання бюджетної програми та підтверджуються статистичною, бухгалтерською та іншою звітністю).

При такій формі фінансування головні розпорядники розробляють паспорти_бюджетних_програм на кожну окрему програму виходячи з бюджетних запитів та бюджетних призначень на відповідний бюджетний рік у тижневий термін після набрання чинності закону про Державний бюджет.

Паспорт бюджетної програми – це документ, що визначає суму коштів, затверджену в державному бюджеті для виконання бюджетної програми, законодавчі підстави її реалізації, мету, завдання, напрями діяльності, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики бюджетної програми.

Паспорти затверджуються спільним наказом Мінфіну та головного розпорядника в місячний термін з дня набуття чинності закону Про Державний бюджет. Наказ складається в трьох примірниках: один для головного_розпорядника, один – для Мінфін, один – для Державного казначейства.

На основі паспортів буде здійснюватися контроль за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів і аналіз виконання бюджетної_програми.

З метою впорядкування відносин в процесі виконання державного бюджетів розпорядженням КМУ № 296 визначено та віднесено до головних розпорядників ряд органів центральної виконавчої влади, міністерства, та деякі інші організації. В межах головного розпорядника призначені відповідальні виконавці бюджетних програм. Наприклад, Мінагрополітики – головний розпорядник. Відповідальними виконавцями в нього визначені:

- апарат Мінагрополітики;

- Держветмедицини;

- Українська академія аграрних наук;

- Генеральна державна сільськогосподарська інспекція.

За цим розпорядженням Облдержадміністрації втрачають статус головних розпорядників, і їм надається статус розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Державне казначейство відкриває бюджетні_асигнування головним розпорядникам бюджетних коштів виключно за наявності затверджених у встановленому порядку паспортів бюджетних програм (крім загальнодержавних видатків).

11. Принципи фінансування.

Для функціонування бюджетних_установ їм виділяються кошти із бюджету (державного чи місцевого). Кошти надходять в розпорядження керівників установ на здійснення видатків, передбачених кошторисом установи. Тобто, надаються бюджетні_асигнування.

Основні принципи побудови бюджетної системи в Україні, її структура, правові основи функціонування визначені Бюджетним кодексом України.

Фінансування бюджетних установ, тобто, надання їм коштів з бюджету, здійснюється з дотриманням таких основних принципів:

• Цільовий характер бюджетних асигнувань. Бюджетні_асигнування мають використовуватися виключно за призначенням. Кошти з бюджету на утримання установ виділяються тільки при наявності затвердженого кошторису доходів і видатків бюджетної_установи та плану асигнувань, де вказуються конкретні напрями використання бюджетних коштів.

Якщо в процесі виконання кошторису контролюючими органами буде встановлено, що розпорядники витрачають грошові кошти на цілі, які не відповідають затвердженим бюджетним призначенням, такі дії кваліфікуватимуться як нецільове використання бюджетних коштів.

При встановленні контрольно-ревізійними органами випадків нецільового використання коштів, на підставі Акту ревізії розпорядникам зменшуються бюджетні асигнування та їх повернення в дохід відповідного бюджету.

Прикладами нецільового використання коштів є:

-направлення бюджетних коштів на банківські депозити, придбання різних активів (акцій, облігацій, майна ) з метою подальшого продажу.

-використання бюджетних коштів зверх встановлених норм (витрачання палива зверх встановлених норм, завищення посадових окладів та ін)

-внесення бюджетних коштів в статутні капітали інших підприємств чи надання їм благодійної допомоги. Нецільове використання бюджетних коштів вважається бюджетним правопорушенням.

• Фінансування здійснюється в межах асигнувань, передбачених кошторисом бюджетної установи.

Бюджетні_установи мають право брати зобов’язання та використовувати бюджетні кошти тільки на цілі і в межах встановлених в кошторисах.

• Безповоротність бюджетних асигнувань. Суми, що виділені з бюджету не підлягають поверненню. Тобто, вони надходять на покриття видатків установи відповідно до кошторису для здійснення установою статутних функцій.

• Безоплатність бюджетних асигнувань. За користування бюджетними коштами, які передбачені затвердженими в установленому законодавством порядку, або кошторисом установа чи організація не сплачує будь-яких процентів.

• Отримання максимального ефекту при мінімумі витрат. Це досягається при оптимальному фінансуванні завдань, як економічного так і соціального розвитку держави та зворотного притоку коштів від вирішення цих завдань. Цей принцип реалізується через запровадження програмно-цільового методу фінансування.

Для фінансування бюджетних установ існують певні методи бюджетного фінансування. На сьогодні розрізняють наступні:

1. Пряме бюджетне фінансування. Сутність цього методу полягає в наданні бюджетних асигнувань, які забезпечені відповідними джерелами надходжень. При цьому суми надходжень з місцевого чи державного_бюджету, що передбачені в кошторисі зараховуються бюджетним установам на їх реєстраційні рахунки.

2. Трансферти. У разі незабезпеченості необхідних витрат відповідними джерелами надходжень або недостатності цих джерел на регіональному рівні використовуються дотації та субвенції. Субвенції та дотації як безповоротні платежі виділяються з бюджету як бюджетним установам так і іншим підприємствам. Наприклад, сільськогосподарським підприємствам виділяються дотації з бюджету на розвиток основних галузей, (тваринництво, рослинництво, проведення селекційної роботи). Метою їх надання є вирівнювання розвитку регіонів чи галузей.

3. Бюджетні позики. Вони займають проміжне положення між безповоротним бюджетним фінансуванням і позиками комерційних банків. Відмінність від бюджетного безповоротного фінансування полягає в тому, що цей вид позик надається з умовою повернення, але або без процентів або за пільгові проценти, які набагато нижчі від процентів, які застосовують комерційні банки. Надання цього виду позик здійснюється на основі розпорядження Кабінету Міністрів України.