Розділ 1

1.1.Народногосподарське значення і походження озимої пшениці

Господарське значення. Серед найважливіших зернових культур озима пшениця за посівними площами займає в Україні перше місце і є головною продовольчою культурою. Це свідчення великого народногосподарського значення озимої пшениці, її необхідності у задоволенні людей високоякісними продуктами харчування.

Зерно пшениці, а в республіці це насамперед зерно озимої пшениці,- найважливіший продукт харчування. Надзвичайно важливою властивістю його є порівняно невисока собівартість, здатність добре зберігатись протягом багатьох років. Воно легко піддається переробці в найрізноманітніші продукти харчування а в більшості районів нашої країни майже не потребує складної доробки і навіть сушіння після збирання.

Пшеничний хліб містить все необхідне для повноцінного харчування, в тому числі й дитячого.

У зерні озимої пшениці є білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни та інші необхідні для повноцінного харчування речовини. Підраховано, що в нашій країні людина одержує з продуктів пшениці близько 80% рослинного білка, 50 вуглеводів, 70% вітамінів РР і Е та багато різних мінеральних речовин. Вміст білка в зерні пшениці становить 9 – 23%, клейковини – 16 – 52%.

Співвідношення білків і крохмалю в зерні пшениці становить в середньому 1:6-7, що є найбільш сприятливим для підтримання нормальної маси тіла і працездатності людини.

Особливо якісні хліб та хлібобулочні вироби одержують з борошна сортів сильних пшениць, які належать до виду м’якої пшениці. За державним стандартом, зерно таких пшениць, які за класифікацією належать до вищого, першого та другого класів, містить відповідно 36, 32 і не менше 28% сирої клейковини 1 групи і має натуру не менше 755г/л, скловидність – не нижче 60%, а хлібопекарська сила борошна становить 280 і більше одиниць альвеографа.

Хліб з борошна сильних пшениць є не тільки джерелом харчування, а й своєрідним каталізатором, який поліпшує процеси травлення та підвищує засвоєння інших продуктів харчування.

Технологічні якості зерна або його борошномельні та хлібопекарські властивості мають важливе значення. Вміст клейковини в зерні залежно від сорту пшениці й умов її вирощування значно коливаються: сирої – від 16 до 58, сухої – від 5 до 20%.

Частину зерна пшениці використовують і на корм худобі. Найкраще, коли його застосовують як один із компонентів при виготовленні комбікормів. Добрим концентрованим кормом є не тільки зерно пшениці, а й висівки – побічний продукт виробництва борошна.

Непоганим грубим кормом для великої рогатої худоби після відповідної підготовки і обробки є пшенична солома та полова.

Озима пшениця може бути використана і як культура зеленого конвеєра. Вона дає смачний та поживний зелений корм. За вмістом перетравного протеїну, вуглеводів і особливо фосфору та каротину (провітаміну А) зелена маса її перевищує зелену масу озимого жита. У зеленому конвеєрі озиму пшеницю використовують після озимого жита.

Озима пшениця – добрий попередник для багатьох сільськогосподарських культур, тому вона, особливо в Степу, є основою найпродуктивніших сівозмін. У зв’язку з тим, що її сіють з осені, у господарствах, де вона займає значні площі, краще використовуються машини та знаряддя, набагато зменшується напруженість під час весняних польових робіт.

Урожайність і валові збори озимої пшениці в Степу та в інших зонах республіки визначають загальний рівень виробництва і продажу зерна державі. Зерно пшениці є важливою складовою частиною продовольчих запасів та насінних страхових фондів держави. Воно займає велике місце і в експорті зернових культур.

Історія та поширення. Пшениця – одна з найдавніших і розповсюджених культур на земній кулі. Вона була відома вже приблизно 6,5 тис. років до н. е. народам Іраку, близько 6 тис. років – землеробам Єгипту, близько 5 тис. років – Китаю. На території СНД, зокрема сучасних України, Грузії, Вірменії, Азербайджану та середньоазіатських республік, її почали вирощувати у 4 -3 тисячоліттях до н. е.

Місцем походженя пшениці більшість дослідників вважають степові й напівпустельні райони Азії (Іран, Ірак, Закавказзя). З Азії пшениця приблизно 5 – 4 тис. років тому потрапила в Європу – Польщу, Угорщину, Чехію, Словатчину, Румунію, Болгарію.

Загальна посівна площа озимої пшениці у світі становить тепер близько 240млн. га, валові збори зерна сягяють 560млн. т.

Завдяки широкому впровадженню у виробництво інтенсивної технології вирощування озимої пшениці за останні роки значно зросла її середня врожайність. Досвід кращих господарств свідчить, що сучасна інтенсивна технологія здатна забезпечити подальше значне зростання урожайності озимої пшениці на всіх площах посіву.