9. Порядок складання проектів кошторисів, розгляду та затвердження кошторисів бюджетних установ.

Основний нормативний документ при плануванні доходів та видатків та складання кошторисів бюджетних установ є «Порядок складання, розгляду, затвердження і основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ». Постанова КМУ від 28.02.2002 р. 228 // Все про бухгалтерський облік, № 64 від12.07.2005.

1.В кінці календарного року проводиться робота по складанню проекту кошторису установи на наступний календарний рік.

Для цього головні розпорядники доводять установам граничні обсяги видатків або надання кредитів з бюджету, терміни подання проектів та вказівки щодо їх складання.

На підставі індивідуальних кошторисів, що складаються кожною установою, розпорядник вищого рівня або головний розпорядник кредитів складає зведений кошторис, для подання в міністерство фінансів України, Автономної республіки Крим, місцевим фінансовим органам. Таким чином індивідуальний кошторис кожної бюджетної установи є складовою частиною Зведеного кошторису бюджету.

2.У тижневий термін після опублікування закону про державний бюджет України, відповідного рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад, головним розпорядникам доводяться лімітні довідки.

Лімітна довідка - це документ в якому вказані затверджені бюджетні асигнування та їх помісячний розподіл.

3. В свою чергу головні розпорядники розподіляють ці кошти між розпорядниками нижчого рівня та направляють показники лімітної довідки підвідомчим структурам для уточнення проектів кошторисів, планів асигнувань, планів надання кредитів, планів використання коштів. Бюджетні установи складають уточнені кошториси (з додатками) та подають їх вищим розпорядникам для складання зведеного кошторису (з додатками).

4. Головні розпорядники у двотижневий термін після отримання лімітних довідок повинні подати уточнені проекти зведених кошторисів, зведених планів асигнувань, зведених планів надання кредитів, зведених планів спеціальних коштів, а вузи крім того ще і зведені плани використання бюджетних коштів та зведені помісячні плани використання бюджетних коштів для загального і спеціального фонду. На основі цих документів вони отримують річний та помісячний розпис відповідного бюджету.

5. Мінфін надсилає Держказначейству для реєстрації, обліку та виконання затверджений розпис державного бюджету.

При цьому Держказначейство на протязі 3-х робочих днів після затвердження розпису доводить до головних розпорядників витяги з його складових частин, які є підставою для затвердження кошторисів та планів. Відповідно до порядку № 228 кошториси затверджуються керівником вищої установи на протязі 30 календарних днів після затвердження розписів відповідних бюджетів. Одночасно з кошторисом затверджуються план асигнувань загального фонду бюджету, план надання кредитів із загального фонду, план спеціального фонду, план використання бюджетних коштів, помісячний план використання бюджетних коштів і штатний розпис установи, включаючи структурні підрозділи, що утримуються за рахунок власних надходжень. Ці документи подаються та затверджуються у двох примірниках, один з яких повертається установі, а інший залишається вищій організації.

1.План асигнувань загального фонду бюджету – це помісячний розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у загальному фонді кошторису за скороченою ЕКВ. Регламентує протягом року взяття бюджетних зобов’язань та здійснення платежів. В цьому документі відображається видатки по загальному фонду за скороченою класифікацією.

2.План надання кредитів із загального фонду бюджету – помісячний розподіл надання кредитів з бюджету, затверджених у загальному фонді кошторису за класифікацією кредитування бюджету. Регламентує протягом року взяття бюджетних зобов’язань та здійснення платежів.

3.План спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень)- це помісячний розподіл бюджетних асигнувань (за винятком власних надходжень) затверджених у спеціальному фонді кошторису за скороченою формою ЕКВ або класифікацією кредитування бюджету, який регламентує протягом року взяття бюджетних зобов’язань та здійснення платежів, в розрізі доходів за кодами класифікації доходів бюджету, фінансування бюджету за кодами класифікації фінансування бюджету за типом боргового зобов’язання, повернення кредитів до спеціального фонду бюджету за кодами програмної класифікації видатків та кредитування бюджету і класифікації кредитування бюджету.

4.План використання бюджетних коштів – це розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі за повною ЕКВ та класифікацією кредитування бюджету (за планом надаються кошти одержувачам бюджетних коштів).

Всі ці документи є невід’ємною частиною кошторису і затверджуються разом з ним.

Форми цих документів затверджуються Мінфіном.

Кожна бюджетна установа для забезпечення своє діяльності складає індивідуальний кошторис та інші документи (перелічені вище плани). Вища установа складає зведений кошторис.

Зміни до кошторису по загальному фонду вносяться після внесення змін до розпису відповідного бюджету. При внесенні змін до кошторису після його затвердження складаються довідки встановленої Мінфін форми, які затверджуються тим керівником вищої установи, який затверджував кошторис.

Зміни до розпису спецфонду за власними надходженнями не вносяться.

Власні надходження бюджетних установ часто не виконуються в запланованій сумі. Тому за два тижні до кінця бюджетного року розпорядники коштів повинні переглянути планові показники по спецфонду кошторису. Якщо обсяг надходжень до цього фонду менший від запланованого, тоді необхідно внести зміни до планових показників, скоротивши надходження та видатки з урахуванням наявних надходжень та очікуваного використання до кінця року. При цьому переглядаються і взяті зобов’язання.

Обслуговування державного бюджету за видатками передбачає контроль за відкритими асигнуваннями за всіма бюджетними установами, що здійснюється наступним чином.

Головні розпорядники бюджетних коштів до початку бюджетного року визначають мережу розпорядників коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів за територіями (обласний рівень), чітко визначившись із статусом кожної установи. До мережі відповідних розпорядників бюджетних коштів можуть бути включені установи чи їх відокремлені підрозділи, які розташовані на різних адміністративних територіях, включені до реєстраційної справи суб’єкта господарювання та занесені до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб.

Не пізніше ніж за 15 днів до початку бюджетного року головні розпорядники подають Державному казначействі України на паперових та електронних носіях мережу установ та організацій, які отримують кошти з державного бюджету за встановленою формою. Держказначейство України узагальнює її та доводить до своїх управлінь.

Головні розпорядники подають свою інформацію про мережу розпорядників нижчого рівня до управлінь держказначейства. А нижчі розпорядники подають в управління держказначейства інформацію про мережу в територіальному розрізі.

Управління звіряють дані про мережу розпорядників, отримані від Держказначейства України та від відповідних розпорядників, що безпосередньо обслуговуються в органах держказначейства.

Для відкриття асигнувань, бюджетні установи надають в управління держказначейства затверджені кошториси та плани асигнувань, дані яких звіряються з даними держказначейства за мережею та бюджетними призначеннями, що вказані в розписі відповідного бюджету.