Конституція урср 1978 р.

Глава 6

ОСНОВНІ ПРАВА, СВОБОДИ І ОБОВ’ЯЗКИ ГРОМАДЯН УКРАЇНСЬКОЇ РСР

Стаття 37. Громадяни Української РСР мають усю повноту соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод, проголошених і гарантованих Конституцією СРСР, Конституцією Української РСР та радянськими законами. Соціалістичний лад забезпечує розширення прав і свобод, безперервне поліпшення умов життя громадян у міру виконання програм соціально-економічного і культурного розвитку.

Використання громадянських прав і свобод не повинно завдавати шкоди інтересам суспільства і держави, правам інших громадян.

Стаття 47. Кожний громадянин Української РСР має право вносити в державні органи і громадські організації пропозиції про поліпшення їх діяльності, критикувати недоліки в роботі...

Переслідування за критику забороняється. Особи, які переслідують за критику, притягаються до відповідальності.

Стаття 48. Відповідно до інтересів народу і з метою зміцнення та розвитку соціалістичного ладу громадянам Української РСР гарантується свобода: слова, друку, зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій.

Стаття 50. Громадянам Української РСР гарантується свобода совісті, тобто право сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої... Розпалювання ворожнечі і ненависті у зв’язку з релігійними віруваннями забороняється...

Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки. – К.: Політвидав України, 1979. – С. 16, 18, 19.

Біографічні довідки

Брежнєв Леонід Ілліч (1906–1982) – радянський партійний та державний діяч. Велика частка життя пов'язана з Україною. У 1935 році закінчив Дніпродзержинський металургійний інститут. З 1938 року працював в апараті Дніпропетровського обкому КПУ: спочатку завідувачем відділом, а потім секретарем обкому. В роки війни перебував па політичній роботі в діючій армії. Після закінчення війни був направлений на роботу в Україну, де займав посади: у 1946 році – першого секретаря Запорізького, а в 1947 році –Дніпропетровського обкомів КПУ. З 1950 року працював першим секретарем ЦК КП Молдавії. У 1952 році був переведений до Москви, де працював секретарем ЦК КПРС. Після зняття з посад М.С. Хрущова, в 1964 році був обраний Першім, а згодом – Генеральним секретарем ЦК КПРС.

Щербицький Володимир Васильович (1918-1990 рр.) – український радянський партійний та державний діяч. Народимся на Дніпропетровщині у родині робітника. Напередодні війни закінчив механічний факультет Дніпропетровського хіміко-технологічного інституту. З 1946 року перебував на партійній роботі: від секретаря парткому заводу до першого секретаря Дніпропетровського обкому КПУ (1955–1957). З 1957 року – член президії та секретар ЦК КПУ. У 1961–1963 роках – Голова Ради Міністрів УРСР (3 посади звільнений за наказом М.С. Хрущова). У 1963–1965 роках перший секретар Дніпропетровського обкому ЦК КПУ. З травня 1972 до вересня 1989 року – перший секретар ЦК КПУ.

ХРОНОЛОГІЯ ПОДІЙ

1964, 14 жовтня – Пленум ЦК КПРС, звільнення М.Хрущова з посади Першого секретаря ЦК. Обрання на цю посаду

Л.Брежнєва.

1972, травень – звільнення П.Шелеста з посади Першого секретаря ЦК КПУ, обрання на цю посаду В.Щербицького.

1974, літо – звернення політичних в'язнів Прибалтики, України та Кавказу до Верховної Ради СРСР з вимогою відновлення національних прав неросійських республік.

1975, осінь – відмова групи українських політичних в'язнів (В.Чорновіл, І.Світличний та ін.) від радянського громадянства.

1976, жовтень – утворення організації "Української групи сприяння виконанню Гельсінських угод" (Української Гельсінської Групи) на чолі з М.Руденком.

1978, 11 листопада – директива колегії Міністерства освіти УРСР про "Удосконалення вивчення російської мови в загальноосвітніх

школах республіки".