- •Навчальний посібник: історія україни
- •1. Первісні люди та спосіб їх життя. Неолітична революція.
- •3. Становлення I розвиток державотворчої традицiї на територiї України: кiммерiйцi, скiфи, сармати, античнi мiста-держави Пiвнiчного Причорномор’я.
- •5. Український народ – автохтон на своїй землі?
- •Додатковий матеріал. Походження українців
- •Розділ і. Україна на початку хх ст.
- •Тема 2. Українські землі на межі століть (кінець хіх - початок XX ст.)
- •1.1. Соціально-економічний розвиток України
- •1.2 Утворення політичних партій і рухів
- •1.3 Україна в роки першої російської революції 1905-1907 років
- •1.4 Посилення політичної реакції в Україні після поразки революції
- •1.5 Столипінська аграрна реформа та її здійснення в Україні
- •Хронологія основних подій
- •Тема 3 Україна в роки першої світової війни
- •Тема 4. Українська державність 1917-1920 pp.
- •2.1. Лютнева революція в Росії і розвиток політичних подій в Україні
- •2.2. Українська Центральна Рада: боротьба за автономію
- •2.3. Утворення унр. Українсько-більшовицька війна
- •2.4. Окупація України австро-німецькими військами. Падіння Центральної Ради.
- •2.5. Гетьманат Павла Скоропадського
- •Питання для самостійного вивчення
- •Завдання для самостійної роботи Тести для самоконтролю
- •Теми доповідей і повідомлень
- •Політичні режими і військово –політичні сили в Україні 1917-1921 років
- •Відозва Української Центральної Ради до українського народу (9 березня 1917 р.)
- •З Четвертого універсалу Української Центральної Ради (січень 1918 р.)
- •3 Політичного есе видатного українського письменника-емігранта Уласа Самчука «Крути»
- •Хронологія основних подій
- •Тема 5 культура і духовне життя в україні в 1917—1921рр
- •Тема 6. Україна в умовах нової економічної політики (1921-1928 рр.).
- •6.1 Політичне становище України після закінчення громадянської війни
- •6.2. Україна і утворення Союзу рср
- •6.3 Соціально-економічні перетворення в Україні на основі непу
- •6.4. Суспільно-політичне та культурне життя в Україні. Національно-культурне відродження
- •Історичні джерела
- •Термінологічний словник
- •Хронологічна таблиця
- •Тема 7. Закріплення радянської влади в україні (1929-1938 рр.)
- •7.1. Індустріалізація в Україні: завдання, труднощі, особливості,наслідки
- •7.2. Колективізація сільського господарства. Голод 1932-1933 років
- •7.3. Утвердження сталінського тоталітарного режиму в Україні. Масові репресії
- •7.4. Культурне будівництво 30-х років в Україні
- •Закон про незалежність Карпатської України 15 березня 1939р.
- •Термінологічний словник
- •Біографічні довідки
- •Хронологічна таблиця
- •Тема 8. Західноукраїнські землі в 1921-1939 рр.
- •Західноукраїнські землі в складі Польщі;
- •Українські землі в складі Румунії;
- •Українські землі в складі Чехослваччини
- •8.1. Західноукраїнські землі в складі Польщі
- •8.2 Українські землі в складі Румунії
- •8.4 Українські землі в складі Чехослваччин
- •Тема 9 українське питання напередодні другої світової війни
- •9.2. Пакт Ріббентропа-Молотова. Входження Західної України до складу срср
- •9.3 Початок другої світової війни.
- •9.4 «Договір про дружбу та кордони» між Німеччиною та срср
- •Хронологічна таблиця
- •Тема 10. Україна в роки другої світової та великої вітчизняної воєн (1939-1945)
- •10.1 Напад фашистської Німеччини на срср. Причини поразок радянських військ на початку війни
- •10. 2. Окупаційний режим в Україні (1941-1944)
- •10. 3 Організація всенародного опору ворогові на українських землях.
- •10. 4 Визволення України від німецько-фашистських загарбників
- •Контрольні питання і завдання для самостійної роботи
- •9. "Новий порядок" нацистів:
- •11. У ході якої стратегічної операції почалося широкомасштабне визволення України?
- •Історичні джерела
- •Термінологічний словник
- •Біографічні довідки
- •Розділ 3. Україна в другій половині XX ст. Національно-державне. Відродження українського народу
- •Тема 11 . Україна в повоєнне десятиріччя та в умовах десталінізації (1945-1964)
- •11.1. Урср у системі міжнародних відносин після Другої світової війни
- •11.2. Повоєнна відбудова народного господарства України
- •11.3. Голод 1946-1947 років
- •11.4. Суспільно-політичне та культурне життя республіки
- •11.5. Політичні та економічні перетворення в західноукраїнських землях
- •Питання для самостійного вивчення
- •Контрольні питання і завдання для самостійної роботи
- •Термінологічний словник
- •Біографічні довідки
- •Хронологія основних подій
- •Тема 12 україна в умовах політичної та економічної лібералізації суспільства (1953-1064 рр.) План
- •12.1 Соціально-політичні процеси 50-х - початку 60-х років. Хрущовська «відлига»
- •11.2 Економічний розвиток України в 50-х - на початку 60-х років
- •Питання для самостійного вивчення
- •Контрольні питання і завдання для самостійної роботи
- •1. Політика „десталінізації" призвела:
- •Проблемні питання
- •Історичні джерела
- •Про культ особи та його наслідки. 3 доповіді першого секретаря цк кпрс м. С. Хрущева XX з’їздові кпрс 25 лютого 1956 р.
- •Термінологічний словник
- •Біографічні довідки Хронологія основних подій
- •Тема 13. Криза радянської системи (сер. 60-
- •13.1 Соціально-економічні процеси в Україні в 60-х - першій половині 80-х років. Спроби реформування економіки
- •13.2 Згортання демократії. Посилення бюрократизму
- •13.3. Національна політика в Україні. Посилення русифікації
- •13.4. Дисидентський рух в Україні
- •Політична обстановка на початок війни
- •Релігійний фанатизм
- •Початок війни
- •Політичне врегулювання
- •Участь українців
- •Історичні джерела Із книги п. Шелеста „Україно наша Радянська” про досягнення України за радянські часи (1970 р.)
- •Конституція урср 1978 р.
- •Глава 6
- •Біографічні довідки
- •Тема 14 україна в роки перебудови. Розпад радянського союзу та відновлення незалежності україни (1985 – 1991 рр.)
- •14. 1 Україна в роки перебудови.
- •14. 2 Піднесення демократичного суспільно-політичного життя в Україні та його наслідки для держави
- •14. 3 Утворення багатопартійної системи
- •14. 4 Проголошення незалежності України
- •14.5. Наука і культура України в 60 -80-х роках
- •Контрольні питання
- •Завдання для самостійної роботи Виконайте тестове завдання
- •2. Основні етапи економічних реформ у добу “перебудови”
- •Питання для самостійного вивчення
- •Проблемні питання
- •Термінологічний словник
- •Біографічні довідки
- •Історичні джерела
- •Термінологічний словник
- •Біографічні довідки
- •Хронологія основних подій
- •Тема 15. Україна в умовах незалежності
- •15.1. Формування законодавчих, виконавчих та судових інститутів влади незалежної України
- •15. 2 Політичний розвиток України
- •15. 3. Соціально-економічний розвиток незалежної української держави
- •15. 4 Наука і культура першого етапу незалежності в Україні
- •Хронологія основних подій
- •Тема 16 етносоціальні та культурні процеси в україні наприкінці хх-початку. Ххі ст
- •1960—1980-І роки
- •Живопис
- •Кінематограф
- •Культура незалежної України
- •Культура національних меншин України
- •Тема17 україна в сучасному світі
- •«Помаранчева революція»
- •3 Роль та місце України в сучасному світі
- •17.1 Формування передумов «Помаранчевої революції»
- •17.2 «Помаранчева революція»
- •17.3 Роль та місце України в сучасному світі
- •Хронологія основних подій
- •Тема 18 наш край у другій половині хх-початку ххі ст. Головні дійові особи української історії хх ст.
- •Керівники органів державної влади Радянської України (12.1917 – 08.1991)*
8.2 Українські землі в складі Румунії
Ще жорсткіша колоніальна політика здійснювалась на західноукраїнських землях, які були в складі Румунії. Статус українських земель у складі Румунії До Першої світової війни заселені українцями Хотинський, Аккерманський та Ізмаїльський повіти Бессарабії входили до складу Росії, а Північна Буковина - до Австро-Угорщини. У 1918 р. Румунія окупувала ці території. Відчуваючи непевність свого становища, вона прагнула якнайшвидше узаконити окупацію міжнародними договорами. У свою чергу, утворюючи «санітарний кордон» між більшовицькою Росією і Західною Європою, Антанта сприяла Румунії у цьому. 11 вересня 1919 р. представники країн Антанти підписали з Австрією Сен-Жерменський договір, за яким Буковину було передано Румунії. Наступного 1920 р. у Парижі Англія, Франція, Італія і Японія так званим Бессарабським протоколом визнали і затвердили захоплення Румунією Бессарабії.
Національне гноблення На загарбаних Румунією територіях наприкінці 20-х років мешкало 790 тис. чол. На цих землях Румунія провадила класичну колоніальну політику, спрямовану на зміцнення контролю над українськими територіями. З метою інтеграції загарбаних земель було прийнято закон про адміністративну уніфікацію, згідно з яким законодавство старого королівства поширювалося на приєднані землі. Було ліквідовано самоврядування громад. Замість старост румунськими адміністративними органами призначалися примарі, а на чолі повіту - префекти - ставленики Міністерства внутрішніх справ. З перших днів окупації українське населення зазнало переслідувань на мовно-культурному ґрунті. У своїй національній політиці румунські власті виходили з того, що в Північній Буковині, як і в Бессарабії, проживають «аж ніяк не українці, а лише слов'янізовані румуни». Румунську мову на окупованих землях оголосили державною. У лютому 1919 р. ухвалено закон, за яким на роботу в державні установи приймалися ті, хто знав румунську мову. Українська мова заборонялася в державних і муніципальних органах. Українські назви міст і сіл було змінено на румунські. У Північній Буковині до її загарбання королівською Румунією було 218 українських початкових шкіл. У 1919-1920 рр. їхня кількість зменшилася до 157, а в 1926/27 навчальному році не залишилося жодної. Були закриті всі гімназії та професійні школи з українською мовою навчання, культурно-освітні товариства, накладено заборону на ввезення українських книжок і музичних товарів. У Чернівецькому університеті закрилися українські кафедри. Лише після скасування стану облоги в українській частині Буковини в 1928 р. постала змога боротися за українську народну школу. Результатом цієї боротьби був закон 1929 р., за яким у школах із українською більшістю учнів впроваджувалося 8 годин українською мовою в нижчих класах і 6 годин - у вищих. Але 1934 р. ці малі здобутки були скасовані. Жертвою «румунізації» на українських землях стала і православна церква. Румунський патріархат підпорядкував собі православні єпархії Бессарабії і автономну буковинську митрополію. Українські священики не допускалися до вищих посад у церковній ієрархії, українців обмежували при вступі до духовних семінарій. Колоніальний характер економіки Колоніальна політика румунських властей на українських землях досить яскраво проявлялася в економічному житті. Північна Буковина й українські землі Бессарабії стали для румунських властей джерелом дешевої сировини й робочої сили. В промисловості панувало дрібне кустарне виробництво з ручною і на-півручною працею. Лише 4,25 % підприємств у 1930 р. мали від 6 до 20 робітників, а тих, які б налічували понад 20 працівників, було лише 2 % їхньої загальної кількості. Найбільшу питому вагу в економіці краю становила харчова промисловість. Зусилля підприємств української частини Бессарабії спрямовувалися на розвиток дрібної та домашньої промисловості: обробки шкур, варки мила, виробництва тканини й сукон, олії. Масове безробіття було постійним супутником трудящих. Особливого розмаху воно набуло в умовах економічної кризи, яка охопила Румунію з 1929 р. Число підприємств на 1935 р. скоротилося майже наполовину. Зупинилися трикотажні та текстильні фабрики Чернівців. Занепали лісова і деревообробна промисловість Буковини, рибне господарство Південної Бессарабії. Сільське господарство на загарбаних Румунією українських територіях перебувало у стані занепаду і потребувало глибокого реформування. У 1919 р. було проголошено початок аграрної реформи. Але при цьому влада не брала до уваги інтереси українського селянства. На Буковині, наприклад, парцеляції і передачі селянам підлягало лише 70 тис. га, або 16,8 % земельної площі великих землевласників. Як правило, це були малопридатні чи непридатні для обробітку землі. Середній розмір наділу українського селянина становив 0,56 га, а румунський колоніст одержував 0,5 га під садибу і 4 га орної землі та один гектар пасовиськ. Економічна криза кінця 20-х - початку 30-х років супроводжувалася зниженням попиту на сільськогосподарську продукцію, що стало однією з причин скорочення посівних площ. Різко зменшилося поголів'я робочої і продуктивної худоби. У 1935 р., наприклад, близько половини селянських господарств Північної Буковини не мали коней, третина - корів, понад 60 % - овець. Рівень життя та опір населення колоніальному режиму Рівень життя в Румунії був одним з найнижчих у Європі. Що ж стосується Північної Буковини і української частини Бессарабії, то навіть для Румунії вони відзначалися своєю злиденністю. Ціни на хліб у 1937 р. порівняно з 1914 р. зросли тут у 50 разів, на м'ясо - в 57, тимчасом як номінальна заробітна плата - лише у 18 разів. Постійним явищем суспільного життя було безробіття. В 1931-1932 рр. безробітних на Буковині налічувалося 50 тис. чол. На українських землях Бессарабії безробіття охопило майже 50 % працездатних. Про гуцульське населення гірських районів Буковини бухарестський журнал «Румунське господарство» на початку 30-х років писав: «Не буде перебільшенням, якщо скажемо: гуцули в даний момент — у стадії вимирання». Політика королівського уряду на окупованих землях України викликала опір населення, який виявлявся, зокрема, у збройній боротьбі. 16 вересня 1924 р. в Бессарабії в районі Та-тарбунар спалахнуло повстання, у якому брало участь близько 6 тис. чоловік. 18 вересня-1924 р. проти повстанців було кинуто регулярні румунські війська. Бої тривали до 25 вересня і закінчилися поразкою повстанців. Після придушення Татарбу-нарського повстання над його учасниками в 1925 р. відбувся «процес 500». До різних термінів ув'язнення було засуджено 85 чоловік. Порівняно ліберальні вироки були наслідком широкої кампанії протестів за кордонами королівства і в самій Румунії. Але вони аж ніяк не свідчили про демократичний характер румунського політичного режиму. В 1918-1925 рр. лише в Хотинському, Аккерманському та Ізмаїльському повітах Бессарабії було закатовано понад 13 тис. чоловік. «Царський батіг, - говорив у парламенті з цього приводу екс-прем'єр Румунії Вайда-Воде, -був поганий, та в порівнянні з румунським гнітом, що лютує тепер у Бессарабії, він був іграшкою. Національне питання вирішується тепер пострілами в невинних». Політичні партїї на окупованих Румунією землях України На тлі досить розвиненого політичного життя Галичини на окупованих Румунією землях України склалися менш сприятливі умови для діяльності партій і громадських об'єднань. З 1918 по 1928 р. діяв стан облоги, легальна політична діяльність була заборонена. У підпіллі перебували нечисленні комуністичні групи, які ввійшли до складу Компартії Румунії. Антирумунське Татарбунарське повстання 1924 р. змусило дещо послабити адміністративний тиск. Почали відновлюватися культосвітні товариства, преса, студентські об'єднання. З 1928 по 1938 р. у Румунії тривав період відносно ліберального правління, що сприяло легалізації політичних партій. У 1929 р. на Буковині розгорнула легальну діяльність прокомуністична організація «Визволення», яка виступила з програмою одержавлення економіки, аграрних перетворень і приєднання до Радянської України. Однак масової підтримки населення «Визволення» та інші організації подібного спрямування не домоглися. Політичні кола, зорієнтовані на відстоювання національних інтересів, у 1927 р. організували Українську національну партію, керівником якої став В. Залозецький. Це було ліберальне об'єднання, члени котрого схилялися до компромісів з властями, до виключно легальних методів діяльності. Як і в Галичині, ця політична лінія натрапила на сильну опозицію з боку молодих і енергійних учасників національного руху, що відкидали поміркованість і обережність членів УНП. Під керівництвом О. Забачинського, І. Григоровича і Д. Квітковського в середині 30-х років стала формуватися конспіративна радикальна націоналістична організація на засадах, багато в чому подібних до оунівських. Ця організація мала вплив у молодіжних та спортивних товариствах. Коли в 1938 р. до влади в Румунії прийшли військові й діяльність політичних партій була заборонена, УНП та інші легальні українські об'єднання перестали існувати. Українське населення захоплених Румунією земель, незважаючи на жорстокий терор влади, зберегло своє прагнення до національного визволення і справедливого соціально-економічного ладу.