9.2. Пакт Ріббентропа-Молотова. Входження Західної України до складу срср

У таких умовах відбулося зближення гітлерівської Німеччини і Радянського Союзу. Ініціатором такого зближення була німецька сторона. Гітлерівське керівництво звернулось до Сталіна з пропозицією урегулювати міжнародні стосунки між двома державами. 20 травня 1939 року відбулася зустріч наркома іноземних справ СРСР В. Молотова з німецьким послом у Москві Ф. Шулленбургом, на якій розглядались питання про врегулювання двосторонніх відносин між Німеччиною і СРСР.

Правлячі кола Берліна дали зрозуміти, що Німеччина відмовляється від вторгнення в українські землі, від претензій на Прибалтику, від планів експансії в ті регіони Європи, в яких був зацікавлений уряд Радянського Союзу. Крім того, німецька сторона підкреслювала, що вона співчуває віковічному прагненню українців та білорусів до з'єднання.

23 серпня 1939 року в Москві було укладено радянсько-німецький пакт про ненапад строком на 10 років, відомий в історії під назвою "пакт Молотова-Ріббентропа" (Молотов і Ріббентроп поставили свої підписи під цим документом і таємним протоколом до нього).

Таємним протоколом передбачалась передача Фінляндії, Естонії, Латвії та Литви Радянському Союзу. Кордоном, який розділяв "життєві інтереси" Німеччини і СРСР, визнавався північний кордон Литви. В протоколі йшлося і про долю Польщі, яка фактично була приречена на загибель. У протоколі, зокрема, зазначалося, що у "випадку зміни територіально-політичного устрою областей, котрі входять до складу польської держави, кордон сфер інтересів Німеччини та СРСР буде приблизно проходити по лінії річок Нарев, Вісла та Сан".

У пункті третьому протоколу йшлося про інтереси Радянського Союзу стосовно південного сходу Європи, зокрема Бессарабії. Німці ж, зі свого боку, демонстрували свою повну політичну незацікавленість у цьому регіоні.

Таким чином угода між Радянським Союзом і гітлерівською Німеччиною була підписана. Яку мету переслідували лідери двох непримиримих систем, ідучи на такий політичний компроміс, яким став пакт про ненапад?

Сталін, насамперед, розраховував шляхом загравання з агресором, відвернути, або відтягнути війну, використати виграний час для посилення обороноздатності країни, створити промислову базу на сході країни (тилову базу на випадок війни). Крім того, Сталін був зацікавлений у створенні такої ситуації, коли противники в Європі взаємно знесилять один одного, а воєнні дії створять умови для революційної ситуації, і відбудеться, нарешті, довгоочікувана більшовиками світова соціалістична революція.

У свою чергу, Гітлер, заграючи зі Сталіним, прагнув розвалити антигітлерівську коаліцію, нейтралізувати СРСР, недопустити для Німеччини війни на два фронти (до такої війни на той час Німеччина ще не була готова).

Для України і українського народу значення радянсько-німецького пакту полягає в тому, що він, по суті, поклав початок реальному возз'єднанню українських земель.

9.3 Початок другої світової війни.

Наступного дня після ратифікації Верховною Радою СРСР радянсько- німецького пакту - 1 вересня 1939 року - німецькі війська без оголошення війни напали на Польщу. Англія і Франція, які мали з Польщею союзницькі зобов'язання, оголосили Німеччині війну. Ці події стали початком Другої світової війни. Досить швидко у війну втягнулися більшість європейських держав, а згодом і країни інших континентів. У ній взяла участь 61 країна з населенням 1,7 млрд. чол. (80% населення світу). Армії цих країн налічували 100 млн. чол., але це було пізніше. А поки що жертвою Німеччини стала Польща.

Польське командування було не в змозі забезпечити ефективну оборону своєї країни. Німецькі війська дуже швидко здолали погано організований опір польських військ, і змусили їх відступити по всьому фронту. Останньою надією поляків в умовах неминучої катастрофи були західноукраїнські і західнобілоруські землі. Матеріальні та людські ресурси цих територій польський уряд розраховував використати для продовження боротьби з агресором. Але 17 вересня по розрахунках польських правлячих кіл було нанесено страшного удару: радянські війська Українського фронту під командуванням С. К. Тимошенка перейшли кордон Польщі і рушили на Львів. Польське командування віддало наказ не вступати в бій з Червоною Армією і відступати до румунського кордону. Переваги радянських військ були значними. Червона Армія швидко рухалась уперед. "Ми йдемо не як завойовники, а як визволителі наших українських і білоруських братів, - пояснювалось у зверненні до воїнів Українського фронту, - і ми визволимо українців і білорусів раз і назавжди від усякого гніту і експлуатації, від влади поміщиків і капіталістів". 22 вересня радянські війська вступили у Львів, а через кілька днів уся територія Західної України була зайнята Червоною Армією. До Радянського Союзу була приєднана територія Західної України площею більше ніж 190 тис. км² з населенням понад 12 млн. осіб.

У ніч на 18 вересня польський уряд і головне командування армії перетнули кордон Румунії. Польські загони, які не встигли цього зробити, були затримані радянськими військами. Доля польських військових сумна: більше ніж 15 тис. польських офіцерів були розстріляні в Катинському лісі під Смоленськом.

Що стосується західноукраїнського населення, то воно спочатку з ентузіазмом і надією зустрічало Червону Армію, бо бачило в ній визволительку від ненависної польської окупації. Справа в тому, що поляки, які вимушені були відступати під тиском німецьких і радянських військ, часто виливали свою злість на українському населенні краю, не зупиняючись перед вбивствами мирних жителів. Офіційна радянська пропаганда пояснювала перехід польсько-радянського кордону турботою Радянського Союзу за долю західноукраїнського та західнобілоруського населення, прагненням захистити їх від окупації нацистами. До того ж західні українці споконвічно прагнули до об'єднання зі східними українцями.

Польське населення Західної України прихід Червоної Армії зустріло вороже, оцінивши його як "удар у спину". Вважалось, що можливості боротьби польської держави з нацистами ще не були вичерпані.