Органонеспецифічні та органоспецифічні епітеліальні пухлини.

Органонеспецифічні епітеліальні пухлини виникають з плоского або залозистого епітелію, який не виконує якихось спеціалізованих функцій. У групі доброякісних (зрілих) пухлин розрізняють папіломи та аденоми, які в залежності від локалізації мають деякі клініко-анатомічні особливості.

Папілома – пухлина з плоского або перехідноклітинного епітелію. Основу її складає сполучнотканинно-судинний стрижень, що є продовженням підепітеліальної сполучної тканини. Зовні пухлина має вигляд квітчастої капусти, тому що складається з великої кількості окремо розташованх сосочків, поверхня яких покрита багатошаровим плоским або перехідноклітинного типу епітелієм. Клітини збільшені за розмірами, кількість шарів епітелію також збільшена. Для папіломи характерна класична гістологічна тріада: гіперпапільоз, акантоз та гіперкератоз.

Папіломи зустрічаються на шкірі, слизовій оболонці гортані, сечового міхура. На шкірі сосочки покриті багатошаровим епітелієм з ознаками гіперкератозу.

В гортані папілома буває плоскоклітинного та перехідноклітинного типів. Плоскоклітинна папілома (епідермоїдна, тверда папілома) – буває на тонкій ніжці або широкій основі, поверхня покрита потовщеним шаром епітелію з ознаками гіперкератоза, дискератоза, акантоза. Перехідноклітинна папілома покрита перехідним типом епітелію, екзофітна форма її характеризується розростанням ніжних сосочків, що легко кровоточать, дають рецидиви після оперативного видалення. Має вигляд сосочкових розростань (інколи через 5-10 років) з великою кількістю щілеподібних структур та кіст, висланих епітелієм перехідного типу. Це стосується ендофітної форми (інвертована папілома), для якої характерним є інвазивний ріст, вона проростає кістки черепа, орбіту ока, як правило, метастазів не дає. В середині епітеліальних пластів спостерігаються ділянки ослизування з появою великих за розмірами клітин та мікрокіст.

Перехідноклітинна папілома сечового міхура вважається облігатним передраком. Характерні рецидиви пухлини, кровотечі. Росте у вигляді сосочка на тонкій ніжці. Кожен сосочок покритий 4-5 шарами клітин перехідного типу, які зберігають вертикальну орієнтацію по відношенню до базальної мембрани. Поліморфізм клітин виражений слабо, мітози поодинокі. Інвертований тип макроскопічно нагадує поліп на широкій ножці з гладкою або нерівною поверхнею. Мікроскопічно спостерігаються множинні інвагінації перехідно-клітинного епітелію в підслизовий шар. Ці тяжі епітелію еквівалентні сосочковим розростанням на поверхні при екзофітних формах папілом. Епітеліальні елементи інвертованої форми зберігають полярність по відношенню до базальної мембрани. Пухлинні клітини в центрі тяжів можуть знаходитись в стані некрозу з утворенням порожнин, виповнених аморфними масами. Плоскоклітинна папілома сечового міхура зустрічається рідко, має будову аналогічну папіломі шкіри: сосочки покриті пластами багатошарового епітелію, інколи з ознаками гіперкератозу.

Аденома – зріла доброякісна пухлина, яка виникає з призматичного та залозистого епітелію. [Рис. 43] Зустрічається на слизових оболонках, покритих призматичним епітелієм та в залозистих органах. Аденоми слизових оболонок, що виступають над їх поверхнею, називають аденоматозними (залозистими) поліпами. Аденома росте експансивно, має вигляд добре відокремленого вузла, м’яко-еластичної консистенції, рожево-білого кольору. Інколи в пухлині зустрічаються кісти: в цих випадках говорять про кісто- або цистоаденому. Аденоми бувають від декількох міліметрів в діаметрі до декількох десятків сантиметрів.

Аденома має органоїдну будову, паренхіма найчастіше складається з клітин призматичного або кубічного епітелію. Епітелій зберігає комплексність і полярність, розташований на базальній мембрані і формує різноманітні залозисті структури. Залозисті сруктури оточені волокнистою сполучною тканиною, в якій знаходяться судини. Питання про походження стромального

компоненту аденом залишається відкритим.

В залежності від гістологічної будови розрізняють альвеолярну (ацинозну) аденому, тубулярну аденому, трабекулярну аденому, солідну аденому, сосочкову аденому. За співвідношенням паренхіми та строми розрізняють просту аденому – паренхіма переважає над стромою, фіброаденому – строма переважає над паренхімою, аденофіброму – нагадує за своєю будовою фіброму, але містить поодинокі залози.

Аденоми завжди чітко відмежовані від материнської тканини, з якої вони виникли. Ріст пухлини іде шляхом збільшення розмірів та кількості залозистих структур.

Злоякісні пухлини, які виникають з плоского або залозистого епітелію, називаються раками, тобто рак – це незріла, злоякісна пухлина з епітелію [Рис. 44]. Раки найчастіше виникають після 50 років. Виникнення раку можна уявити таким чином, що в одному або в декількох місцях епітеліального покрову (de novo або на фоні тривалого подразнення різними патогенними агентами, хронічного запалення та інш.) з’являється пухлинний зародок, що складається з епітеліоцитів, які активно проліферують. Ці клітини з ознаками атипії (катаплазії), руйнують базальну мембрану (membrana propria) на межі між епітелієм та сполучною тканиною і починають вростати в навколишні тканини. При наявності клітинної атипії, але при збереженні цілісності базальної мембрани мова йде про неінвазивну форму раку (Ca in situ).

При руйнуванні базальної мембрани (інвазивний рак) вростання епітелію йде шляхом утворення епітеліальних тяжів,