Продуктивне запалення.

Продуктивне запалення характеризується проліферацією клітин гістіогенного та гематогенного походження в той час, як ексудація та альтерація виражені відносно слабко. Як правило, при продуктивному запаленні відсутні якісь попередньо виникаючі зміни в тканинах . Причина, яка викликає запалення, з самого початку діє так, що стимулює процеси клітинної проліферації та трансформації, не викликаючи досить глибоких порушень трофіки та кровопостачання органу. Відповідно з цим і проліферація клітин виникає повільно, тобто запалення частіше набуває характеру хронічної або підгострої форми. Розвиток змін спостерігається переважно в проміжній тканині (інтерстицій), в деяких органах має місце розмноження епітелія і мезотелія серозних оболонок.

Продуктивне запалення виникає внаслідок персистенції патогенного агента, обумовленого або первинною недостатністю системи поліморфноядерного лейкоцита (ПЯЛ), або з розвитком резорбційної клітинної резистентності (РКР) системи моноцитарних фагоцитів (розвиток ендоцитобіозу у макрофагів). В складі клітинного інфільтрату вміст ПЯЛ незначний, основну масу клітин складають макрофаги та лімфоцити, число плазмоцитів та лаброцитів досить варіабельне.

В результаті дії хемотаксичних факторів в зоні запалення з мікросудин виходять моноцити, трансформуються в макрофаги, що починають виділяти цитокіни, які активують лімфоцити. Останні, в свою чергу, також виділяють цитокіни, які активують макрофаги, викликаючи їх трансформацію в епітеліоїдні клітини, що трансформуються в велетенські клітини типа чужорідного тіла або Пирогова-Ланханса. Імунна стимуляція (активація) В-лімфоцитів антигеном закінчується появою плазмоцитів, продукуючих специфічні імуноглобуліни. Крім цитокінів, макрофаги виділяють фактори росту, які викликають проліферацію фібробластів та новоутворення судин. Це стимулює процеси розростання сполучної тканини, розвиток склерозу, а в подальшому виникнення атрофії або цирозу окремих органів.

Гострий характер продуктивне запалення набуває лише в тих випадках, коли виникає в органах, клітини яких здатні досить швидко розмножуватись (лімфовузли, лімфоїдні фолікули кишечника, гострий гломерулонефрит, гострий ендокардит та інш.)

Розрізняють три види продуктивного запалення:

а) інтерстиціальне запалення; б) запалення з утворенням поліпів та кандилом; в) гранульоматозне запалення. [Рис. 32]

Інтерстиціальне запалення виникає в стромі внутрішніх органів (міокард, печінка, нирки, легені). Клітинні інфільтрати складаються з лімфоцитів, гістіоцитів, плазмоцитів, окремих нейтрофілів, лаброцитів. При гострих формах спостерігаються дистрофічні або некробіотичні зміни в паренхіматозних елементах (наприклад, ідіопатичний міокардит Абрамова-Фідлера), при хронічних формах в інтерстиції розростається сполучна тканина (дистанційний фібрилогенез) з виникненням склерозу, фіброзу або цирозу органів.

Запалення з утворенням поліпів і кондилом носить хронічний характер і виникає на слизових оболонках: порожнина носа, гайморові пазухи, бронхи, шлунково-кишковий тракт, ендометрій. У цих випадках спостерігається гіперплазія плоского епітелію у вигляді поліпів, сполучно-тканинна основа яких інфільтрована лейкоцитами, плазмоцитами, макрофагами. Сюди відносять випадки, які клінічно визначаються як поліпозний риніт, поліпозний гастрит та інш. Якщо аналогічний процес спостерігається в області контакта плоского та призматичного епітелія, то утворюються вирости у вигляді сосочкових (папілярних) розростань, що називаються кондиломи. Вони покриті плоским епітелієм і зовні нагадують папіломи (анальний отвір, геніталії), виникають внаслідок тривалого подразнення слизової оболонки гноєм. Найчастіше зустрічається гострокінцева кондилома, яка викликається папіломавірусом.