47. Надайте невідкладну допомогу при ускладнених гіпертонічних кризах.

Лікування ускладненого гіпертонічного кризу повинно починатися з внутрішньовенного крапельного введення одного із препаратів, наприклад, розчину нітрогліцерину 50–100 мкг/хв (при гострій серцевій недостатності, інфаркті міокарда), або розчину фурасеміду 40-80 мг (при гострій серцевій недостатності), або німодипіну 15 мкг/кг/год. (при субарахноїдальних крововиливах), або пропранололу 2–5 мг зі швидкістю 0,1 мг/хв. (при коронарному синдромі чи розшаруванні аорти) та інших.

У разі неможливості негайно здійснити внутрішньовенну інфузію до її початку можна застосувати сублінгвальний прийом деяких ліків: нітратів (нітросорбід 10 мг), каптоприлу 50 мг, бета-блокаторів (пропранолол 20 мг) чи внутрішньом’язову ін’єкцію розчину дибазолу 1% 4-6 мл.

48. Надайте невідкладну допомогу при неускладнених гіпертонічних кризах.

У разі розвитку неускладненого кризу здебільшого нема необхідності у внутрішньовенному введенні препаратів.

Застосовують прийом всередину (per os) препаратів, що мають швидку гіпотензивну дію, або внутрішньом’язові ін’єкції.

У таких випадках ефективним є застосування каптоприлу 12,5–50 мг чи каптопресу 1 табл. або ніфедипіну 10 мг під язик, або фуросеміду 40–120 мг, чи розчину дибазолу 1% 4–6 мл внутрішньом’язово.

Покращує стан хворого і прийом заспокійливих препаратів (валеріани, гідазепаму тощо).

Госпіталізація хворого вирішується індивідуально в кожному окремому випадку.

Для профілактики гіпертонічних кризів вирішальне значення має регулярний прийом гіпотензивних препаратів!

49. Алгоритм надання невідкладної допомоги хворому, якщо гіпертонічний криз виник під час екстракції зуба чи іншої стоматологічної маніпуляції.

1. Дати під язик гіпотензивний препарат швидкої дії (наприклад, каптоприл чи ніфедипін), при можливості – ввести внутрішньом’язово розчин дибазолу 1% 2–4 мл.

2. Викликати бригаду швидкої медичної допомоги (при можливості – кардіологічну).

Рекомендована література

Основна:

1. Костюк І.Ф., Капустник В.А. Гіпертонічна хвороба. В кн.: Внутрішні хвороби. Під ред. М.С.Расіна.– Полтава, 2002.– С.45– 53.

2. Расин М.С., Кайдашев І.П., Волошин О.І., Бобкович К.О. Внутрішні хвороби в питаннях та відповідях (для студентів стоматологічних факультетів). – Чернівці–Кам’янець-Подільський, 2007.– С.45–53.

Додаткова:

1. Передерій В.Г., Ткач С.М. Основи внутрішньої медицини. Том 2/ Підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів.– Вінниця: Нова Книга, 2009.– С. 31–59.

2. Сєркова В.К., Станіславчук М.А., Монастирський Ю.І. Факультетська терапія.– Вінниця: НОВА КНИГА, 2005.– С.12–36.

3. Протокол надання медичної допомоги хворим із гіпертонічною хворобою (есенціальною артеріальною гіпертензією) І-ІІ стадії. Затверджено наказом МОЗ України № 436 від 03.07.2006 р.

4. Протокол надання медичної допомоги хворим із гіпертонічною хворобою (есенціальною артеріальною гіпертензією) ІІІ стадії. Затверджено наказом МОЗ України № 436 від 03.07.2006 р.

5. Рекомендації Української асоціації кардіологів з профілактики та лікування артеріальної гіпертензії/ Посібник до Національної програми профілактики і лікування артеріальної гіпертензії. Четверте видання, вип. і доп.– Київ, 2008.– 55 с.