19. Вкажіть немедикаментозні заходи лікування хронічної серцевої недостатності.

Дієта № 10 за Певзнером.

Обмеження звичних фізичних навантажень (до порогу переносимості – появи задишки).

Фізичне тренування (ходьба 20–30 хвилин щодня) в помірному темпі.

Відновлення психологічного стану хворого, що досягається нормальною тривалістю сну (не менше 8–І 0 годин на добу).

Дотримування емоційного комфорту.

Припинення паління.

Зниження ваги тіла при ожирінні.

Виключення алкоголю, міцного чаю, кави.

20. Вкажіть основні групи лікарських засобів у терапії хронічної серцевої недостатності.

Хворі повинні отримувати комплексну фармакотерапію із застосуванням:

– інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (ІАПФ);

– бета-адреноблокаторів;

– діуретиків;

– серцевих глікозидів.

За показами:

– блокатори рецепторів ангіотензину ІІ, які показані при непереносимості інгібіторів АПФ (лозартан, кандесартан, вальсартан, ірбесартан);

– нітрати, внутрішньовенно або у вигляді сублінгвального прийому похідних нітрогліцерину або ізосорбіду динітрату – при наявності ознак лівошлуночкової недостатності ––  з відміною після стабілізації гемодинаміки. Тривале застосування нітратів доцільне лише у хворих з супутньою стенокардією;

– антикоагулянти показані пацієнтам з постійною формою фібриляції передсердь, тромбоемболічними ускладненнями в анамнезі, а також з мітральним стенозом та протезованими клапанами серця, наприклад, варфарин 2,5 мг раз в день.

21. Вкажіть основні механізми дії та препарати групи інгібіторів апф.

Гальмують утворення ангіотензину II, володіють вазодилатуючим ефектом артеріолярного і меншою мірою венозного типів, знижують перед- та післянавантаження на серце, збільшують тривалість життя хворих.

Препарати: каптоприл 25–100 мг за добу, у 2-3 вживання;

– еналаприл 2,5–20 мг за добу, в 1-2 вживання;

– лізиноприл 5-40 мг за добу, в 1 прийом.

22. Вкажіть основні механізми дії та особливості застосування препаратів групи бета-адреноблокаторів.

Бета-адреноблокатори гальмують симпатоадреналові впливи на серце, знижують роботу серця і потребу міокарда у кисні.

Починають застосування із найнижчих доз, підбирають поступово оптимальне дозування:

– метопрололу сукцинат, починають із 5 мг, максимальна добова доза 75-100 мг;

– карведилол починають із 6,25 мг, максимальна добова доза 40 мг;

– бісопролол від 1,25 мг, цільова доза - 10 мг.

23. Вкажіть препарати з групи діуретиків для лікування хронічної серцевої недостатності.

Гіпотіазид 12,5–25 мг за день; фуросемід 20-240 мг за добу, торасемід 5–10 мг раз в день.

24. Вкажіть основні механізми дії та особливості застосування препаратів групи серцевих глікозидів.

Володіють позитивним інотропним ефектом, пригнічують активність нейрогуморальних систем.

Призначають дигоксин у таблетках по 0,25 мг, у середньому по 1 таблетці 1раз на день залежно від ступеня тяжкості захворювання довготривало (протягом багатьох місяців під контролем пульсу).

25. Вкажіть очікуваний результат лікування хворих на хронічну серцеву недостатність.

Відсутність прогресування СН, покращення якості та збільшення тривалості життя.

26. Вкажіть тривалість лікування хворих на хронічну серцеву недостатність.

Хворі потребують щоденного застосування препаратів.

Терміни стаціонарного лікування визначаються ступенем серцевої недостатності та ефектом від препаратів.

27. Вкажіть критерії якості лікування хворих на хронічну серцеву недостатність.

– Усунення або зменшення вираженості суб’єктивних симптомів ХСН – задишки, серцебиття, підвищеної втомлюваності;

– підвищення фракції викиду лівого шлуночка;

– усунення клінічних ознак затримки рідини в організмі;

– поліпшення якості життя;

– збільшення терміну між госпіталізаціями.

28. Вкажіть рекомендації щодо подальшого надання  медичної допомоги хворим на хронічну серцеву недостатність.

Хворі з клінічно вираженою ХСН ІІА-ІІІ стадій підлягають диспансерному огляду не менш ніж 1 раз на 2 місяці або частіше, якщо така необхідність визначається клінічною ситуацією.

29. Визначте вимоги до дієтичних призначень і обмежень хворим на хронічну серцеву недостатність.

Обмеження добового споживання хлориду натрію: менше 3 г на добу при доклінічній та помірній ХСН (не вживати солоні продукти, не підсолювати їжу під час споживання, менше 1,5 г на добу при значній ХСН (ІІІ-IV ФК). 

Рекомендується дієта, збагачена ω-3-поліненасиченими жирними кислотами.

При зайвій вазі обмежується енергетична цінність їжі.

Відмова від тютюнопаління, обмеження вживання алкоголю.

30. Визначте вимоги до режиму праці, відпочинку, реабілітації хворим на хронічну серцеву недостатність.

Рекомендовано обмеження фізичних навантажень згідно зі ступенем ХСН.

Регулярна фізична активність (повільна ходьба, фізичні вправи невеликої інтенсивності) відповідно до функціональних можливостей пацієнта (“комфортний”, але регулярний руховий режим).

31. Вкажіть невідкладну допомогу при гострій недостатності кровообігу.

При серцевій астмі і набряку легень виділяють втручання першого і другого ряду.

Втручання першого ряду:

– хворому надають підвищене положення (сидячи, звісивши ноги із ліжка);

– киснева терапія (дихання 90-100%-ним киснем – через маску, швидкість подачі кисню 5-6 л/хв.);

– за наявності клінічних проявів гіпоксії мозку (сонливість, загальмованість), а також збільшення напруження вуглекислого газу в крові або зростання ацидозу хворого переводять на штучну вентиляцію легень;

– при систолічному артеріальному тиску вище 100 мм рт. ст. призначають нітрогліцерин (по 1 таблетці кожні 5-10 хв.) або ізосорбіду динітрат у вигляді аерозолю до появи можливості проводити внутрішньовенну інфузію нітрогліцерину;

– внутрішньовенне введення фуросеміду, якщо відповіді немає протягом 20 хв., уводять подвоєну дозу;

– внутрішньовенне введення морфіну.

Втручання другого ряду:

– внутрішньовенне введення нітрогліцерину;

– застосування добутаміну внутрішньовенно як позитивного інотропного агента за відсутності артеріальної гіпотонії і допаміну – за її наявності.

Втручання третього ряду (за недостатньої ефективності перших двох або наявності специфічних ускладнень):

– амрінон 0,75 мг/кг за 2–3 хв., надалі 5–15 мг/кг за хвилину;

– еуфілін внутрішньовенно за наявності вираженого бронхоспазму дозою 5мг/кг за 10–20 хв., надалі 0,5-0,7 мг/кг за годину;

– тромболітична терапія (на фоні гострого інфаркту міокарда);

– внутрішньоаортальна балонна контрапульсація;

– реваскуляризація міокарда за допомогою ангіопластики або операції аортокоронарного шунтування.