Пізні – через 1 місяць: хронічна аневризма міокарда, хронічна серцева недостатність та інші.

Приклади формулювання діагнозів.

1. ІХС: Q-інфаркт міокарда лівого шлуночка (05.07.2009). Гостра лівошлуночкова недостатність (06.07.2009). СН І стадії.

2. ІХС. Повторний не Q–інфаркт міокарда задньої стінки лівого шлуночка (13.02.2009). Постінфарктний кардіосклероз (великовогнищевий інфаркт міокарда передньої стінки лівого шлуночка – 23.03.2007). СН ІІА стадії.

15. Вкажіть етапи лікування інфаркту міокарда:

– догоспітальний;

– госпітальний;

– реабілітаційний.

16. Принципи надання медичної допомоги на догоспітальному етапі лікування інфаркту міокарда.

Клінічна допомога надається лікарем першого контакту з хворим (дільничним терапевтом, лікарем швидкої допомоги тощо).

Необхідно.

1. Зняти ішемію міокарда та купірувати біль:

– прийом нітрогліцерину 1 таблетку під язик;

– внутрішньом’язеве введення р-ну анальгіну 50% – 2 мл + р-ну папаверину 2% – 2 мл + р-ну димедролу 1% – 1 мл.

2. Зупинити агрегацію тромбоцитів – дати аспірин 325 мг. Таблетку необхідно розжувати !

3. Зняти ЕКГ.

4. Негайно госпіталізувати хворого в блок інтенсивної терапії кардіологічного відділення або в реанімаційне відділення (райлікарня).

17. Принципи лікування інфаркту міокарда на госпітальному етапі: медикаментозна терапія, хірургічне лікування.

I. Медикаментозна терапія.

1. Антитромботична терапія:

1.1.Тромболітична терапія (перші 3–6 годин від початку захворювання!) – спрямована на відновлення кровотоку в коронарній артерії:

– актилізе 50–100 мг.

Вводять на фізрозчині довенно крапельно.

1.2. Антикоагулянтна терапія.

Низькомолекулярні гепарини:

– фраксипарин 0,3 мл чи 0,6 мл 1 раз на добу підшкірно в область пупка;

– клексан 0,2 мл чи 0,6 мл 1 раз на добу підшкірно в область пупка.

Антикоагулянти непрямої дії. Призначаються при потребі після антикоагулянтів прямої дії для довготривалого використання:

– варфарин, синкумар. Приймають препарати під контролем згортувальної системи крові.

1.3. Антиагрегантна терапія.

Подавлює агрегацію (склеювання) тромбоцитів і запобігає утворенню тромба.

Використовують наступні препарати:

– аспірин (аспекард) 100 мг 1 раз в день – довготривало (місяці, роки);

– клопідогрель 75 мг 1 раз в день протягом 6 місяців і довше.

2. Антиішемічна терапія.

2.1. Інгібітори АПФ:

– периндоприл і раміприл 5 мг протягом декількох місяців під контролем артеріального тиску.

2.2. β–блокатори:

– бісопролол 5–10 мг 1 раз на добу під контролем пульсу і АТ.

2.3. нітрати довготривалої дії (тільки при потребі):

– ізосорбіду мононітрат ретард 20–40 мг 1–2 рази в день.

3. Антиатеросклеротична терапія.

3.1. Статини.

Призначають хворим на інфаркт міокарда, у яких є порушення ліпідного обміну, як антисклеротичну терапію: аторвастатин 20 мг 1 раз на день.

В залежності від клінічного перебігу захворювання, наявних ускладнень хворий в стаціонарі перебуває 2–4 тижні.

В кінці стаціонарного лікування хворий повинен освоїти ходьбу на 500 м і підйом по сходах на один поверх.