- •1.Вимоги до зол і шлаків тес, що використовуються для виготовлення бет. І збк.
- •2.Шлаколужні бетони. Техніко-економічні показники.
- •3.Матеріали з відходів гумотехнічних виробів.
- •1.Теоретичні умови використання шлаків у виробництві в’яжучих речовин.
- •2.Особливості виготовлення стінової кераміки з відходів вуглезбагачення.
- •3.Виробництво двп з відходів деревообробки.
- •1.Вимоги до зол, що використовуються у виробництві бетонних і збк.
- •2.Шлакоситали. Сировина, технологія, властивості.
- •3.В’яжучі матеріали з використанням горілих порід.
- •1.Види і характеристика відходів вугільної промисловості.
- •2 В’яжучі матеріали з фосфорних шлаків. Властивості, теп
- •3 Керамічні матеріалів з використанням зол та шлаків тес. Вимоги до зол та шлаків.
- •1.Види та характеристика відходів переробки деревини.
- •2.Безклінкерні в’яжучі з металургійних шлаків. Властивості. Техніко-економ. Показники.
- •3 Будівельні матеріали з органічних відходів хімічної промисловості
- •1. Види та характеристика відходів паливо-енергетичної промисловості.
- •3.Особливості виробництва аглопориту з використанням зол і шлаків тес.
- •1.Ніздрюваті бетони з металургійних шлаків. Властивості, сировина, техніко-економічні показники.
- •2.В’яжучі матеріали з горілих порід.
- •3.Виробництво дсп з відходів дерево переробки.
- •1 Клінкеровмісні в’яжучі речовини з використанням відходів металургії
- •2.Шлакова вата. Вимоги до сировини, техніко-економічні показники.
- •3.Арболіт з відходів деревообробної промисловості.
- •1.Класифікая відходів металургійного виробництва.
- •2.Сульфатостійкий шпц. Сировина, властивості, техніко-економічні показники.
- •3.Виробництво арболіту з відходів деревообробної промисловості.
- •1.Використання зол і шлаків тес у виробництві силікатної цегли. Вимоги до зол і шлаків, особливості технології. Техніко-економічні показники.
- •2.Порівняльна характеристика шпц і пц.
- •3.Характеристика відходів виробництва кераміки та шляхи її використання.
- •1.Види і характеристика відходів вугільної промисловості.
- •2.Автоклавні матеріали з відходів гірничодобувних галузей промисловості.
- •3.Виробництво дсп з відходів деревообробної промисловості.
- •2.Зоовміщуючі ніздрюваті бетони. Особливості технології, властивості, техніко-економічні показники.
- •3.Кераміка з використанням зол і шлаків тес.
- •1 Використання зол та золошлакових сумішей у виробництві бетонів. Особливості технології виготовлення.
- •2.Відходи азбестоцементного виробництва, їх характеристика. Шляхи переробки у будівельні матеріали.
- •3.Виробництво фіброліта з відходів деревообробної промисловості.
- •1.Характеристика відходів вугледобувної промисловості.
- •2.Виробництво шлакового щебеню. Вимоги до шлаків, властивості.
- •3.Піритні огарки. Шляхи використання їх у виробництві будівельних матеріалів.
- •1.Шлаколужні бетони. Сировина, технологія, властивості.
- •2.Силікатна цегла з вико і шлаків тес. Техніко-економічні властивості. Ристанням зол
- •1.Види та характеристика відходів хімічної промисловості.
- •2.Матеріали з дерев’яної тирси та мінеральних в’яжучих.
- •3.Ніздрюваті бетони з використанням золи. Особливості технології, властивості. Техніко-економічні показники.
- •1.Види та характеристика відходів кольорової металургії.
- •2.Будівельні матеріали з карбідного вапна.
- •3.Глинозольний керамзит. Вимоги до сировини. Технологія виготовлення. Властивості.
- •1.Класифікація відходів гірничодобувної промисловості.
- •2.Характеристика відходів виробництва скла і шляхи її використання.
- •3.Безклінкерні в’яжучі речовини з металургійних шлаків.
- •1.Класифікая відходів металургійного виробництва.
- •2 Виробництво нерудних матеріалів із відходів гірничодобувної та переробної галузей
- •3 Будівельні матеріали з із відходів гумово-технічних виробів.
- •1.Шлаколужні бетони. Сировина, технологія, властивості.
- •2 Особливості виробництва пористих заповнювачів з відходів металургії
- •3.Безклінкерні зольні в’яжучі. Вимоги до золи. Властивості. Область використання.
- •1.Види та характеристика відходів хімічної промисловості.
- •2.Використання зол тес у виробництві будівельних розчинів. Техніко-економічні показники.
- •3.Матеріали з дерев’яної тирси та мінеральних в’яжучих.
- •1.Класифікація відходів хімічної промисловості.
- •2.Особливості виготовлення шлакової вати з шлакових розплавів. Вимоги до сировини, техніко-економічні показники.
- •3.Використання зол у виробництві пц. Вимоги до зол, техніко-економічні показники.
3 Керамічні матеріалів з використанням зол та шлаків тес. Вимоги до зол та шлаків.
У виробництві керамічної цегли золу з питомою поверхнею 2000-3000 см2 / г використовують в якості основної сировини і в якості охляли і вигорає добавки. У зв'язку з підвищеною вологістю і наявністю шлаку золу перед подачею у виробництво необхідно підсушувати і подрібнювати шлакові включення. Питома теплота згоряння золи в залежності від змісту незгорілих частини палива 4200-12500 КДж (1000-3000 ккал / кг). У глиняну масу вводять 15-45% золи ТЕС. Перевагу слід віддавати золам з низьким вмістом СaO + MgO і температурою розм'якшення до 1200 * С. Золи бурого вугілля внаслідок низького вмісту незгорілих часток, а також висококальціевие золи не роблять позитивного впливу на властивості керамічної маси та готових виробів.
Використання відходів вуглезбагачення як паливної плавної добавки під час виготовлення керамічних виробів дозволяє скоротити витрати умовного палива на 50—70 кг на 1000 прим. цегли й тимчасово підвищити його марку.
Гранулированный доменний шлак (з зернами до 2 мм) – ефективний отощитель глин під час виробництва цегли. Ролі отощителей виконують як і золи ТЕС і выгорающие добавки.
Золошлакова цегла на 1/3 легша i міцніша від глиняної, а затрати на її виробництво на 25-30% менші.Одним із найзолоємніших напрямків у виробництві будівельних матеріалів є виготовлення керамічної цегли, каменів і блоківЗола й шлаки використовуються як сировинний компонент і як добавка (5 – 20%) на багатьох цегельних заводах. На цегельних заводах за рахунок використання золи заощаджується до 20% палива.
Вимоги
При спалюванні твердих видів палива в топках теплових еле-ктростанцій утворюються зола у вигляді пилоподібних залишків і кусковий шлак. Вони є продуктами високотемпературної (1200 ... 1700 ° С) обробки мінеральної частини палива.
Золи мають однорідний хімічний склад і незначний вміст незгорілих часток палива. Деяка частина золи осідає на трубах котла, але основна її маса (зола-винесення) несеться з димовими газами, уловлюється і скупчується в бункерах, звідки видаляється по ¬ струмом води або пневмотранспортом. На більшості діючих ТЕС застосовують систему гідровидалення для транспортування золи у відвали.
Для застосування золи у виробництві будівельних матеріалів переважніше застосовувати систему пневмоудаленія золи, яка дозволяє постачати золу споживачам в сухому вигляді, з меншим вмістом незгорілих частинок. Найбільш ефективними золоуловителями є електрофільтри.
Шлаки - основний вид відходів при кусковому спалюванні топ-лива. При пилоподібному спалюванні шлаки становлять 10 ... 25% від маси утвореною золи. Шлаки утворюються в результаті спе-кания окремих частинок на колосникових решітці при температурі понад 1000 ° С або при охолодженні розплавленої мінеральної частини палива при температурі понад 1300 ° С.
На відміну від зол, шлаки, утворені при більш високих температурах, практично не містять незгоріле паливо і характеризуються більшою однорідністю.
Шлаки видаляють гідравлічним або сухим способом. При гідравлічному способі, що має поки більше поширення, золи і шлаки змішуються.
Зола-винесення являє собою тонкодисперсний матеріал, що складається в основному з частинок розміром 5 ... 100 мкм. Важливими показниками якості золи є її дисперсність і гранулометричний склад. Питома поверхня зол-винесення становить 1000 ... 4000 см2 / г. Золи, що містять більшу кількість залишків незгорілого палива, мають більш високі значення питомої поверхні.
Гранулометричний склад зол коливається в широких МЕЖАХлах: розміри зерен 1 ... 200 мкм. У золах-винесення вміст фракції більше 85 мкм зазвичай не перевищує 20%. Близько 50% частинок золи мають зазвичай розміри 30 ... 40 мкм. Більші золи утворюються при підвищеному вмісті в мінеральній частини палива оксидів-плавнів Сао і Fе2О3.
Різні фракції золи мають різні дійсну і середню щільності, що пояснюється хіміко-мінералогічним складом і формою частинок. Великі фракції мають підвищений вміст А1203. Щільність частинок зменшується із зростанням в них змісту коксових частинок. У міру збільшення крупності зерен зміст незгорілих часток зростає. Середня насипна щільність золи становить 600 ... 1100 кг/м3, істинна щільність - 1800 ... 2400.
Для золи характерно значний вміст часток з дрібними замкнутими порами. Загальний обсяг часу може досягати 60% обсягу частинок золи. Високий вміст мікропор в золі обумовлює високе значення її дійсної питомої поверхні.
Золи поділяються на висококальціевие (СаО> 20%) і нізкокальціевие (СаО <20%). Для перших переважаючими є кристалічні фази, для других - скло і амор-фізованное глиниста речовина. Висококальціевие золи, в свою чергу, ділять на нізкосульфатние (SO3 <5%), одержувані при спалюванні вугілля і торфу, і сульфатні (SO3> 5%) - при спалюванні сланців.
Паливні шлаки являють собою механічну суміш зерен розміром 0,14 ... 20 мм
Білет 5