3.Ніздрюваті бетони з використанням золи. Особливості технології, властивості. Техніко-економічні показники.

Ніздрюватий золобетон є різновидом пористих бетонів, в яких зола виконує роль кремнеземистого компонента. У порівнянні зі звичайним кремнеземистим компонентом - меленим кварцовим піском - зола володіє більш високою реакційною здатністю, потребує значно менших витрат на подрібнення і дозволяє отримувати ніздрюватий бетон меншої середньої щільності. Недоліки золи, як кремнеземистого компонента, наступні: меншу, ніж в кварцовому піску, зміст SO2; наявність несгоревшего палива і нестабільність хімічного складу. Технологічні вимоги до золи, застосовуваної в ніздрюватих бетонах, такі: зміст склоподібних і оплавлених частинок має становити не менше 50%, незгорілих частинок бурого вугілля - не більше 3%, кам'яного - не більше 5%; питома поверхня 3000 ... 5000 см2 / г; набухання у воді не повинно перевищувати 5%.

Пористі бетони із застосуванням золи в основному випускають у вигляді газо-золобетона із середньою щільністю 400 ... 1200 кг/м3. З них виготовляють теплоізоляційні вироби, панелі, блоки і плити для зовнішніх стін, покриттів, міжповерхових перекриттів і внутрішніх перегородок.

Накопичено також досвід виробництва пенозолобетонами.

Залежно від способу твердіння ніздрюваті золобетони ділять на безавтоклавні і автоклавні. При безавтоклавного твердінні теплову обробку виконують при атмосферному тиску, а автоклавном - при тиску пари 0,8 ... 1,2 МПа. Іноді застосовують двухстадийную технологію, коли до досягнення розпалубної міцності виробу пропарюють, а потім без форм подають в автоклав.

Більш поширеним є автоклавний спосіб твердіння, при якому забезпечується широке використання низькомарочних в'яжучих, в тому числі і на основі шлакозольної матеріалів, скорочуються терміни обробки їх до 10 ... 12 год, а також підвищуються морозо-і тріщиностійкість бетону.

Найпоширенішим способом формувань ніздрюватих золобетонов є литтєвий, коли у форми заливається суміш, що містить 50 ... 60% води. Основні недоліки ливарного: недостатня Газоудержівающая здатність сме ¬ си; неоднорідна щільність виробів по висоті; повільне твердіння; підвищена вологість виробів після теплової обробка та велика усадка.

Міцність пористих золобетонов при стисненні становить 0,5 ... 15 МПа при середній щільності 400 ... 1200 кг/м3, а морозостійкість досягає 150 циклів.

Економічна ефективність ніздрюватих золобетонов обумовлена заміною золою піску, зменшенням в 1,2 ... 1,5 рази витрати вапняного в'яжучого в порівнянні з вапняно-піщаним, і скороченням приблизно в 2 рази капітальних вкладень на видобуток і переробку вихідної сировини.

Білет 19

1.Види та характеристика відходів кольорової металургії.

Шлаки - это продукты высокотемпературного взаимодействия компонентов исходных материалов (топлива, руды, плавней и газовой среди). Металлургические шлаки делят на шлаки черной и цветной металлургии. Выход шлаков в цветной металлургии зависит от содержания извлекаемого металла в исходной шихте. При плавке в отражательных печах медных концентратов с содержанием меди 1-15%, выход шлака составляет 10…20 т на 1 т метала.

Для шлаков цветной металлургии характерны пониженное содержание СаО+MgO (7-13%) и высокое содержание FeO (21-61%). Кроме основных компонентов шлаки цветной металлургии могут содержать в небольших количествах неизвлеченные металлы - медь, цинк, свинец, никель.

При оценке шлаков как сырья для строительных материалов важной характеристикой их химического состава является соотношение в них основных и кислотных оксидов – модуль основности. При М° больше 1 – основные шлаки, при М° меньше 1- кислотные.